Євгеній Сербін — ветеран російсько-української війни, колишній військовослужбовець Національної гвардії України, окремого загону спеціального призначення «Омега». Після важкого поранення він пересувається за допомогою крісла колісного. Проте є можливість знов стати на ноги. Турецькі лікарі готові зробити операцію, яка поверне рухливість.
Євген Сербін розповів «Кременчуцькому Телеграфу» свою історію.
— З дитинства в мене була мрія стати на захист Батьківщини, бути офіцером, командиром, вести за собою людей, бути для них наставником, передавати свої знання та вміння. У 2003 році я вступав до Кременчуцького військового ліцею, але на той час не вистачило якихось певних знань, умінь і навичок. Доля не склалася, але все ж таки я свою мрію не полишив.
Євген вступив на навчання в Кременчуцький педагогічний коледж, після закінчення якого відслужив строкову службу в Збройних силах України й перейшов на службу до пенітенціарної системи, в Кременчуцьку виховну колонію
— У 2017 році я пов’язав свою військову службу і кар’єру з Національною гвардією і спецпідрозділом ОМЕГА. Брав участь в бойових діях періоду АТО, ООС, перебував на території Донецької та Луганської області.
Повномасштабне вторгнення військовий зустрів на території Луганської області поблизу міста Щастя, де виконував службово-бойові завдання.
— Ми були в населеному пункті Старий Айдар, на передній лінії бойового зіткнення з, так званими, ЛНР-бойовиками. Масований артилерійський обстріл вони розпочали о 4.30 ранку. Годину «поливали» артилерійським вогнем. Потім була невелика перерва і знов масований обстріл.
Євгеній згадує, що у саме місто Щастя вже йшла піхота, наступ якої владо ся відбити.
— Багато вбитих зі сторони противника було, багато взяли полонених, але ворог сунув і, на жаль, та територія вже окупована.
Далі було переміщення по різних містах Донецької області: Слов’янськ, Краматорськ, Дніпро, Павлоград. З часом перейшли на Запорізький напрямок і знову повернулися в Донецьку область.
— Я був командиром бойової групи, заступником командира групи спеціального призначення парашутно-десантної та висотно-штурмової. Ми виконували основні бойові завдання поблизу населеного пункту Велика Новосілка. Восени 2022 року поблизу міста Вугледар противник здійснив прорив наших передніх ліній оборони. Зайшов в населений пункт Павлівка.
Перед підрозділом стояла задача вибити звідти росіян, зачистити квадрати, вулиці, закріпитись до підходу основних сил.
— Це був дуже важкий бій. Ми перебували зі своїм підрозділом в приміщенні школи. Але постійний артилерійський обстріл з боку противника не давав передихнути.
Під час обстрілу одна з куль рикошетом відлетіла від стіни й зайшла під бронежилет, зачепила поперековий відділ хребта і спину — Євгеній отримав важке поранення спинного мозку.
— Це був нестерпний біль. Я відразу відчув, що відмовили ноги. Почав давати команди своїм побратимам, що я поранений. Самостійно я не міг заповзти в більш безпечну зону, мене затягнули побратими. Поки інші відбивали стрілкову атаку, медик групи надав мені первинну медичну допомогу.
Евакуація була швидкою — це врятувало життя військового, проте нижня частина тіла в нього не працює.
«Шанс повернути рухливість є — немає грошей на операцію»
З моменту поранення пройшло три з половиною роки. Весь цей час Євгеній шукає можливість відновити рух. Каже, звертався до багатьох лікарів, професорів, вчених, але в Україні, на жаль, всі відмовляють. Кажуть, шансів на відновлення, на самостійне пересування без крісла колісного немає.
— Ми шукали також за кордоном можливості лікування і на даний момент відгукнувся професор з Туреччини. Він подивився мої лікарняні виписки, МРТ, відео з реабілітаційних центрів і сказав, що шанс є і треба спробувати зробити операцію, яка покращить кровообіг. Подальша реабілітація може принести шанс на ходьбу.
Операція коштує немалих грошей. Потрібно 1 300 000 грн — це не підйомна сума для ветерана. Тому він звертається до всіх небайдужих по допомогу.
— Я дуже вдячний любій допомозі, яку люди мені надають. Я вже звертався до благодійних організацій, до депутатів Полтавської обласної ради, але поки назбирали трохи більше 300 тисяч грн.
На питання, якого дива ви для себе очікуєте на новорічні свята, Євгеній відповів впевнено: «Не тільки для себе я хочу дива, я для всіх хочу, щоб нарешті настав мир, справедливий мир для нашої країни. Щоб всі повернулися додому живі та здорові. Щоб наші діти не бачили цієї війни. Це єдине, чого я хочу на даний момент».
