Верховний Суд України роз’яснив межі авторського права у контексті спору щодо дизайну бланка службового посвідчення Національної поліції. Суд наголосив, що якщо графічний дизайн службового посвідчення затверджено уповноваженим державним органом для виконання офіційних функцій, держава не може залежати від волі приватного власника авторських прав під час реалізації своїх службових завдань. Таке підпорядкування суперечить принципам конкуренції та знижує ефективність проведення публічних закупівель.
Питання дизайну бланка службового посвідчення стало предметом розгляду у Верховному Суді після того, як державне поліграфічне підприємство, яке заявило про своє авторство цього дизайну, подало позовні вимоги. Зокрема, підприємство:
- вимагало заборонити іншій державній установі використання цього дизайну;
- порушувало питання щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.
У відповідь відповідач подав зустрічний позов з проханням:
- визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію авторського права;
- встановити відсутність у позивача майнових авторських прав на відповідний твір.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відрізнялося: господарський суд першої інстанції задовольнив первісний позов та відмовив у задоволенні зустрічного, а апеляційний суд скасував це рішення, відмовив у первісних позовних вимогах і задовольнив зустрічні.
Огляд касаційних скарг Верховним Судом призвів до скасування постанови апеляційного суду у частині задоволення зустрічного позову. Основні позиції Верховного Суду були такими:
- Відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року № 3792-XII, правова охорона графічного зображення, створеного позивачем як об’єкт авторського права, припинена.
- Затверджений уповноваженим державним органом зразок службового посвідчення не є об’єктом приватної власності або предметом комерційних прав.
- Держава не повинна бути залежною від волі приватного власника авторських прав під час виконання своїх завдань, оскільки це суперечить принципам конкуренції та підриває ефективність публічних закупівель.
Крім того, суд підкреслив, що висновки апеляційного суду про ефективність способу захисту — визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права й задоволення відповідної вимоги — є помилковими.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено:
- У правовій державі, відповідно до чинного законодавства та встановленої процедури, затверджене уповноваженим органом графічне зображення службового посвідчення не може кваліфікуватися як об’єкт приватної власності або комерційних прав таким чином, що це обмежувало б можливості державних інституцій використовувати його для виконання своїх функцій.
- Інакше тлумачення призвело б до монополізації з боку приватної юридичної особи, що суперечить засадам економічної конкуренції, ефективності публічних закупівель і створює ризики обмеження прав держави щодо вибору постачальника службових посвідчень.
- Визнання відсутності майнових прав у автора твору не є ефективним способом захисту інтересів, якщо не встановлено, що ці права були передані третім особам.
- Застосування визнання недійсним реєстрації авторського права у сфері інтелектуальної власності як методу захисту припустиме лише в тих випадках, коли для набуття виключних прав передбачена реєстраційна система, та не забезпечує припинення порушення прав або їх поновлення в інших ситуаціях.
Рішення Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалено 23 червня 2026 року у справі № 910/19775/23.
Для своєчасного отримання актуальної інформації рекомендуємо підписатися на Telegram-канал t.me/sudua, а також слідкувати за оновленнями на Google Новини SUD.UA, у Viber, WhatsApp, Facebook та Instagram. Це дозволить завжди залишатися поінформованими про найважливіші юридичні події.
