Російська пропаганда часто поширює міф про те, що Крим — це «споконвічно російська земля». Проте така позиція ігнорує низку історичних фактів: примусову анексію Кримського ханства наприкінці XVIII століття, геноцид кримськотатарського народу та систематичне масове русифікування регіону.
Кандидат історичних наук Сергій Громенко в інтерв’ю для «Крим.Реалії» підкреслює: «…у Росії цей міф надзвичайно популярний і спонукає багатьох до обґрунтовування відповідних дій, але з огляду на міжнародне право це абсолютно не має юридичної сили. Можна згадати, що практично вся територія Росії колись входила до складу Монгольської імперії, але ж Улан-Батор не висуває жодних претензій на ці землі».
У 2014 році Росія знову окупувала Крим, повторно проголошуючи його «споконвічно російським». Водночас, згідно з міжнародним правом, Крим належить Україні, а його корінним народом є кримські татари. Ознайомтеся з основними історичними фактами, які демонструють, чому Крим не може вважатися виключно російським.
Геноцид кримськотатарського народу
- 1920-ті роки. Кримська АРСР дозволила кримськотатарському народу розвивати власну культуру: виходили газети рідною мовою, створювалися освітні заклади, музеї, бібліотеки та театри.
- 1930-ті роки. Розпочалася насильницька політика проти кримських татар, що супроводжувалася репресіями, розкуркуленням, примусовими переселеннями до півночі Росії та за Урал, колективізацією, Голодомором 1932-1933 років та чистками інтелігенції у 1937-1938 роках.
У травні 1944 року відбулася масова депортація кримськотатарського населення, що вважається геноцидом. Радянський режим застосував евфемізм «переселення» щодо дій, які проводили війська НКВС. За даними «Радіо Свобода»:
- На підготовку до виселення сім’ї отримували в середньому до 15 хвилин.
- Допускалося брати до 500 кг речей, проте фактично люди встигали узяти лише ручну поклажу.
- Депортованих звозили вантажівками до залізничних станцій і поміщали у товарні вагони.
- Поїзди прямували до місць спецпоселень протягом 2-3 тижнів.
Офіційна радянська версія виправдовувала ці дії «масовим дезертирством» 20 тисяч кримських татар під час Другої світової війни та їхнім «тотальним колабораціонізмом» із нацистами під час окупації Криму. Проте багато істориків вважають, що Радянський Союз готувався до війни з Туреччиною за контроль над протоками Босфор і Дарданелли і, відповідно, очищував Кавказ і Крим від потенційно нелояльного населення.
Від Криму депортували 238 500 осіб — майже весь кримськотатарський народ. Більшість переселенців опинилася в Узбекистані, Казахстані та Таджикистані. Трагічними були наслідки:
- За перші три роки від голоду, недоїдання та хвороб померло від 20% до 46% депортованих.
- Кримських татар розміщували у спецпоселеннях, огороджених колючим дротом і під охороною, що нагадували трудові табори.
У червні 1945 року Крим втратили статус автономної республіки і перетворили на область у складі РРФСР. Повернення кримських татар до рідних земель почалося лише з 1989 року, проте воно супроводжувалося численними земельними конфліктами з місцевими мешканцями.
Передісторія анексії Криму
19 квітня 1783 року Російська імперія вперше анексувала Крим. За словами Богдана Короленка, співробітника Українського інституту національної пам’яті, за три десятиліття до цього, у 1771 році, російська армія вже зайняла частину півострова, змусивши кримських татар укласти так званий союзний договір.
Протягом наступних років Росія:
- Односторонньо заявила про незалежність Кримського ханства.
- Завдяки Кючук-Кайнарджійському миру 1774 року Османська імперія також визнала ханство незалежним.
- Проте Росія не вивела війська і продовжувала втручатися у справи ханства.
- Поставила на голову ханства проросійських ставлеників: спочатку Сахіб Ґерая (скинутого татарами у 1775 році), а потім Шагін Ґерая.
Історик Богдан Короленко акцентує увагу на тому, що:
«Під приводом утисків кримських християн у Кримському ханстві у 1778 році понад 30 тисяч кримських християн — переважно греків і вірмен — депортували до Азовської губернії поруч із Маріуполем».
1783 року Російська імперія остаточно уніфікувала завойовані території ханства за імперськими стандартами:
- Усі повстання татар жорстко придушували.
- Варіанти проведення референдумів не розглядали.
- Місцевих жителів змушували присягати вірності Росії.
Тоді більшість країн світу зберігали мовчання щодо цієї анексії.
1784 року офіційно утворили Таврійську область у складі Катеринославської губернії. Богдан Короленко наголошує: «Це вкотре підкреслює, що Крим завжди був і залишався пов’язаний із материковою Україною, отже у 1954 році Україна фактично не отримала «подарунок» — вона повернула історично свої землі».
Міф про «подарунок» Хрущова
19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР видала указ про передачу Криму до складу Української РСР. На той час:
- Після депортації кримських татар переселенці з Росії не змогли відновити господарство півострова.
- Крим залишався зруйнованим внаслідок війни.
- Проблема нестачі води була вирішена лише в 1960-х роках.
Історик Юрій Шаповал у інтерв’ю для «Радіо Свобода» відзначає: «До здобуття Україною незалежності тема Криму як «подарунка п’яного Хрущова» не піднімалася. Звичайно, це не подарунок: Крим — історична батьківщина кримських татар, і нас має турбувати лише те, як жорстоко їх переслідували під час депортації 1944 року».
З 1954 року Українська РСР почала поступово відновлювати півострів.
Сучасна історія статусу Криму
- 12 лютого 1991 року Кримська область стала Кримською автономною республікою у складі Української РСР.
- 24 квітня 1992 року її перейменували на Автономну Республіку Крим у складі незалежної України.
- 18 березня 2014 року півострів було тимчасово окуповано Росією, що стало повторенням подій XVIII століття.
Таким чином історія Криму — це складний і драматичний процес, який позначений насильством, окупаціями та тривалими конфліктами, однак незмінним залишається статус півострова як частини України за міжнародним правом.
