Майданчик нового романтичного фентезі-фільму «Мавка. Справжній міф» зібрав під одним дахом представників різних акторських шкіл, створивши унікальну атмосферу для професійного спілкування та обміну досвідом. Цей проєкт став майданчиком для зустрічі артистів із різних поколінь, що дозволило обговорити такі теми, як професійна етика, родинна сепарація та виклики, з якими стикаються актори в сучасному кіно.
У великій бесіді з Іваном Довженком, Олександром Соколовим та Едуардом Поляковим розглянули особливості роботи представників різних поколінь у кіноіндустрії.
Viva! поспілкувалася з акторами про те, в чому полягає їхня головна сильна сторона та які слабкі місця вони вбачають у порівнянні з колегами іншого віку.
Іван Довженко, представник покоління зумерів, підкреслив, що для них характерна внутрішня свобода і постійний пошук власного «я». «Наше покоління пройшло через війну, випускні під обстрілами та навчання в університеті під час пандемії COVID-19. Війна змінила нас, але ми впевнені у майбутньому України і прагнемо розвивати професію саме тут», — зазначив він.
Олександр Соколов, актор покоління міленіалів, розповів, що вони пам’ятають часи до цифровізації і саме тому вважають свою сильну сторону вміння цінувати автентичність. «Українське кіно долає страх бути другорядним і вчиться говорити власною мовою зі своїм глядачем, діджитал інструменти лише розширюють наші можливості. Для нас професія — це насамперед ґрунтовна драматургічна основа», — поділився він.
Едуард Поляков, також з покоління зумерів, відзначив, що їхнє покоління найбільше адаптоване до цифрової епохи, адже вони виросли з телефонами в руках. Водночас ця цифровізація є і слабкістю — дефіцит уваги та певна «професійна деформація» через гаджети, але при цьому це покоління найкраще пристосоване до швидкого ритму сучасного життя.
Під час співпраці актори відчувають певні відмінності у підходах до роботи. Едуард Поляков відзначає, що старші колеги мають величезний досвід і слідують перевіреним шляхом, тоді як покоління Z більш сміливе та готове до ризику, експериментує і не боїться помилок, оскільки ще не встановило жорстких меж для себе.
Олександр Соколов відмічає, що акторська професія для нього — це безперервний розвиток і відкриття себе по-новому. «Коли починаєш вважати себе «професіоналом», втрачаєш ту живість гри. Справжній професіонал — це той, хто залишається відкритим і дивується кожного разу, як уперше. Сміливість у нашій професії не залежить від віку — все визначається якістю матеріалу», — пояснює він.
Іван Довженко додає, що в реальному житті молодше покоління більш вільне і швидке, а старші мають величезний багаж знань, яким готові ділитися, радячи початківцям. «Сміливість у виборі ролей приходить з досвідом, на початку ж будь-яка можливість — це шанс проявити себе. Найважливіше — не роль, а те, як її гратимеш», — підсумував він.
Відповідаючи на питання, що кіно забрало і що дало акторам як особистостям і професіоналам, Олександр Соколов зазначив, що особисто він не відчув втрат, натомість отримав можливість стати впізнаваним і залишитися у професії, яка змушує постійно ставити під сумнів себе. Для нього важливо, щоб у героїв, навіть антагоністів, була емпатія — адже темрява часто народжується із болю, і показати це — складне професійне завдання.
Едуард Поляков відмітив, що кіно позбавило його тривог про майбутнє, бо професійний шлях став ясним, з’явилася впевненість у собі. Водночас воно додало відповідальності: як ти виглядаєш на великому екрані і чи залишаєшся чесним у кадрі.
Іван Довженко зізнався, що кіно забрало у нього можливість відпочивати, адже зйомки в холодній воді й постійні фізичні навантаження були дуже виснажливими. Однак цей досвід безцінний і незамінний, ніщо не навчить так, як реальна практика. У вільний час Іван пише музику та вірші, що допомагає йому зберегти себе в насиченому професійному житті.
Особливе місце у розмові посіла тема роботи Івана Довженка на великому проєкті разом із відомим батьком. Він підкреслив, що між ними встановлена чітка межа особистого і професійного: «Ми повністю сепарувалися, я не жадаю порад і навіть образився б, якби батько втручався у мій процес. Для мене важливо розвінчати міф про те, що діти акторів отримують усе завдяки зв’язкам чи генам — цей міф є моїм головним стимулом довести щирість у професії». Проте спільна робота над «Мавкою» зблизила їх, адже рідко вдається провести час разом.
Підсумовуючи погляди трьох акторів на головні життєві цінності, було виділено такі моменти:
Про силу чоловіка:
– Олександр Соколов: безумовно, це Любов — без неї неможливо повноцінно жити і працювати.
– Едуард Поляков: мудрість, вміння зберігати спокій і врівноваженість у світі хаосу.
– Іван Довженко: оточення, тобто люди, які цінують і підтримують попри всі складнощі.
Про українське кіно:
– Олександр Соколов вважає, що це період переходу до чогось більшого.
– Едуард Поляков відзначає, що ми знаходимося на етапі потужного і масштабного розвитку.
– Іван Довженко захоплений шляхом української кіноіндустрії і надихається створювати мистецтво саме тут.
Для кожного з акторів кіно — це:
– Олександр Соколов: здатність щодня дивуватися, ніби вперше.
– Едуард Поляков: гармонійне поєднання роботи, відпочинку і задоволення.
– Іван Довженко: інший світ, де живе мистецтво переплітається з технічною дисципліною.
Стрічка «Мавка. Справжній міф» вже демонструється в кінотеатрах, пропонуючи глядачам насолодитися грою талановитих акторів, які щиро діляться своїм досвідом, сміливістю та емоціями, властивими різним поколінням.
