Військовий омбудсман: захист прав та нові виклики під час війни
В Україні стартував Офіс Військового омбудсмана, який активно реагує на десятки звернень щодня. Люди прагнуть дізнатися про долі зниклих безвісти, скаржаться на виплати та діють командирами, а в деяких частинах військової служби масово мобілізують тих, хто не мав бути призваний.
Які наразі найбільші проблеми, чи варто чекати подовження термінів служби, підвищення зарплат військових, та чому багато ситуацій із самовільними залишеннями частини не пов’язані з “поганими командирами” — про це в інтерв’ю з військовим омбудсманом Ольгою Решетиловою.
Основні теми:
- Неякісна мобілізація: в армії є чимало непридатних до служби, що виснажує ресурси країни.
- Проблеми в навчальних центрах: дедалі більше новобранців хворіють через брак медиків у центрах підготовки.
- Психологічний стан військових: важливо підтримувати зв’язок між бійцями та їхніми родинами на “нулі”.
- Визначеність у службі: встановлення чітких термінів служби неможливе без зміни підходів до мобілізації.
- Цифровізація: система “Імпульс” допоможе уникнути затримок у документах.
- Мотивація: адаптаційний курс включає історію України, щоб новобранці розуміли важливість своєї місії.
Звернення на “повному ходу”
— Ольго, що тепер відбувається з числом звернень? Чи правду кажуть, що це близько 66 на день?
— Так, ми вже отримали більше 3700 звернень. Найчастіше військові запитують про зниклих безвісти. Звертаються за направленням на ВЛК, питання з лікуванням, звільненням, переказами в інші частини. Більшість звернень пов’язані з відсутністю зв’язку між військовослужбовцями та їхніми родинами. Іноді командирам потрібно наголошувати на важливості цього зв’язку.
Коли військові на тривалих бойових завданнях, важливо підтримувати зв’язок із сім’ями різними способами — через радіозв’язок чи листи. Це допомагає їм залишатися в моральному тонусі і зменшує стрес.
Масова мобілізація непридатних до служби
— Які труднощі наразі спостерігаються?
— Однією з серйозних проблем є масове прибуття мобілізованих, ймовірно, непридатних до служби — близько 2000 осіб. Ведеться перевірка за участю Міністерства оборони для з’ясування, як це стало можливим. Важливо визначити, чи проблема в ТЦК, ВЛК або командуванні.
Ротації та втрати
— Що відбувається з ротаціями бійців?
— Згідно з 400-м наказом, військові не повинні залишатися на позиціях більше 15 днів. Однак на практиці це складно дотримуватися. Іноді військові добираються до позицій тижнями, а деякі вже з серпня залишаються на тому ж місці. Відповідно, ми бачимо, що найбільші втрати виникають під час ротацій.
Іноді, незважаючи на небезпеку, військові вважають правильним залишитися на позиціях. Вони просто не бачать сенсу виходити з бойової ситуації, адже ризики на шляху до бази можуть бути величезними.
Грошове забезпечення та справедливість
— Яка ситуація з фінансуванням військових?
— Є чимало звернень щодо грошового забезпечення. Багато військових скаржаться на невчасні виплати. Недостатня зарплата — це також часто обговорювана тема. Хоча держава не завжди може переглядати витрати, важливо розуміти, що українські військові є першими в лінії оборони Європи. Це варто врахувати.
Запуск внутрішнього аудиту в війську має покращити ситуацію. Необхідно проаналізувати використання людського капіталу, адже економія в цій сфері може суттєво вплинути на забезпечення солдатів.
Рішення для покращення контактів у війську
— Чи відомо про випадки, коли командири повертали документи військовослужбовців у СЗЧ?
— Так, бувають випадки, коли з цілковитого нерозуміння командир може відмовитись передати документи. Це може призвести до того, що військові залишаються без зарплати. Нам потрібно покращити цифровізацію цього процесу, щоб таких ситуацій не виникало.
Важливо, щоб інформаційна система “Імпульс” запрацювала, адже це має вирішити багато проблем.
Труднощі з довірою та пошуки рішень
— Як ставляться військові до командирів?
— Багато залежить від командирів. Статистика показує, що багато з СЗЧ відбуваються через страх перед боєм і бажання зберегти життя. Страхи військових не розвіюються через покарання, а потребують довіри та розуміння від командування.
Важливо, щоб кожен у підрозділі відчував зв’язок один з одним. Це, на жаль, не завжди вдається забезпечити. Часто між старшими та молодшими військовослужбовцями є заважка комунікація. У таких випадках закликати до діалогу — важливе завдання.
Робота над мотивацією та патріотизмом у цей складний час є надважливою. Історія України та зрозуміння її важливості в сучасному контексті можуть дуже допомогти новобранцям у їхньому бажанні служити.
Майбутнє української армії — це не лише заміна одного військовослужбовця іншим, а й глибоке розуміння нашої історії та ролі сучасного захисника.