Віктор Майко, Посол України в Республіці Казахстан

Казахстан – один із головних партнерів України в Центральній Азії. Під час зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським 23 вересня в рамках 80-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв запевнив у підтримці територіальної цілісності та суверенітету України.

На цьому тлі особливої актуальності набуває протистояння російським гібридним загрозам, які РФ поширює центральноазійськими країнами, зокрема в Казахстані.

Про результати президентських переговорів, виклики в розширенні економічного партнерства та настрої в казахстанському суспільстві Укрінформу розповів Посол України в Республіці Казахстан Віктор Майко, який майже місяць тому вручив вірчі грамоти та розпочав свою місію в Казахстані.

ВІДНОВЛЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО ДІАЛОГУ НА ВИСОКОМУ РІВНІ ПІСЛЯ ШЕСТИ РОКІВ ПАУЗИ

– Пане посол, за результатами зустрічі лідерів країн, які домовленості стали головними для подальшого розвитку двосторонніх відносин між Україною та Казахстаном?

– Хочу наголосити, що сам факт зустрічі вже є позитивом. Останнього разу президенти України та Казахстану зустрічалися шість років тому, у 2019-му, до речі, теж на полях Генасамблеї ООН.

Приблизно місяць тому відбулася телефонна розмова двох президентів, під час якої було обумовлено можливість організації особистої зустрічі. І вона відбулася.

Паралельно хочу зазначити, що це не тільки президентський трек, а й міністерський. Міністри закордонних справ Андрій Сибіга та Мурат Нуртлєу теж заздалегідь домовились і зустрілись у Нью-Йорку. Вважаю, це теж важливо, тому що президентські домовленості мають отримувати відразу логічне продовження у вигляді розбудови й розвитку політичних контактів.

Зустрічі наголосили і підтвердили, що і ми, і Казахстан зацікавлені в тому, щоб відновити політичний діалог і повернутися до того традиційного, дружнього, інтенсивного політичного спілкування, яке було притаманне нашим двостороннім відносинам упродовж усього часу від початку отримання незалежності.

Щодо конкретних домовленостей, то перше і головне – домовлено підтримувати політичний діалог. Президент України вперше за весь час назвав Казахстан можливим майданчиком для двосторонніх переговорів із кремлівським очільником. Згадування Республіки Казахстан у цьому контексті разом із традиційними пропозиціями з Європи та Туреччини вже є підтвердженням того, що у двох лідерів, України та Казахстану, був відвертий і дружній діалог.

Важливо, що Президент Казахстану Касим-Жомарт Кємєлєвич Токаєв підтвердив свою позицію, що Казахстан підтримує територіальну цілісність і незалежність України у міжнародно визнаних кордонах і бачить завершення російсько-української війни відповідно до міжнародного законодавства і статуту ООН. Це не залишає ніякого простору для спекуляції стосовно позиції Казахстану.

Думаю, це головний політичний підсумок цієї зустрічі. І як продовження цього політичного діалогу ми найближчим часом будемо рухатись далі і проводити політичні консультації на рівні міністерств закордонних справ, які дадуть нам змогу на серйозному виконавчому рівні проговорити всю основну проблематику.

КАЗАХСТАН ЗАЦІКАВЛЕНИЙ УЗЯТИ УЧАСТЬ У ВІДБУДОВІ УКРАЇНИ

– Чи можемо розраховувати на отримання економічних дивідендів від зустрічі президентів у Нью-Йорку?

– Знаєте, економіка – це був той ланцюг, який упродовж російської війни поєднував Україну з країнами Центральної Азії в цілому і, зокрема, з Казахстаном. З низки причин політична співпраця і політичні відносини були призупинені, а от економіка досить непогано розвивалась. Тому економічний формат і далі розвиватиметься, і, думаю, одним із результатів зустрічі в Нью-Йорку буде відновлення роботи двосторонньої міждержавної комісії з економічного співробітництва між Україною та Казахстаном.

Останнє засідання цієї комісії було в 2021 році. Чотири роки комісія не збиралась, а вона є дуже ефективним і потужним інструментом, зважаючи на потреби країни, з якою ми розбудовуємо економічні відносини. Я ініціюватиму і пропонуватиму у складі цієї комісії зробити окремі підкомісії в агропромисловому комплексі та з транспортно-логістичних питань. Саме поглиблення співпраці у сфері постачання продукції вкрай необхідне для збільшення товарообігу між Україною та Казахстаном.

В економічному питанні ще одним конкретним результатом цієї зустрічі стало те, що казахстанська сторона, і це ще раз було порушено під час зустрічі двох президентів у Нью-Йорку, хоче взяти участь у процесах із відбудови України. Казахстанські компанії зацікавлені в цьому, усвідомлюючи обсяг робіт, який доведеться виконувати.

Президент України наголосив, що ми готові в себе бачити потужні, спеціалізовані казахстанські компанії, які можуть принести свій ресурс, свої технології та можливості, щоб допомогти Україні у відновленні закладів соціального значення, житлового фонду та енергетичних об’єктів.

СПІВПРАЦЯ З КАЗАХСТАНОМ ЯК ЕТАП СТВОРЕННЯ ФОРМАТУ C5+УКРАЇНА

– Як, на вашу думку, зустріч президентів вплинула на підтримку Астаною Києва на багатосторонньому рівні в міжнародних організаціях, блоках та союзах?

– Головним результатом цієї зустрічі стало те, на що ми й сподівалися: Казахстан залишається надійним партнером для України й надалі займатиме чітку позицію, яку займав раніше. Тобто не буде ніяких голосувань за російськими, антиукраїнськими резолюціями, Казахстан не підтримуватиме провокаційних ініціатив з боку Росії.

Маю зазначити, що якщо промоніторити останні, як мінімум, два роки, то жодного разу Росії не вдалося використати Казахстан як майданчик для створення провокаційних заходів, направлених на дискредитацію України та її мирного процесу.

Казахстан не йшов на провокації, пов’язані з тимчасово окупованими територіями, проведенням заходів за участі колаборантів із цих територій, реагував на намагання завезти якусь продукцію, вироблену на цих територіях, не дозволяв проводити заходи із залученням так званих адміністрацій із тимчасово окупованих територій.

Астана адекватно реагувала на провокаційні вкиди, як-от використання казахстанського повітряного простору для атак на Росію тощо. Треба віддати належне керівництву країни, що жодного разу Казахстан не пішов у фарватері цих провокаційних і брехливих кампаній РФ.

Щодо багатосторонньої співпраці з країнами Центральної Азії, звичайно, фокус буде на Казахстані як головній країні цього регіону, але й решта країн будуть залучені до співпраці. У перспективі ми бачимо створення механізму за аналогією з тим, як працюють країни Європи, Сполучені Штати, Японія та інші наші союзники. Я маю на увазі формат C5+1 (Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан плюс країна партнер, – ред.). Тобто ми б хотіли створити C5+Україна, щоб наша країна теж мала такий широкий формат політичних та економічних відносин з усім регіоном Центральної Азії.

КЛЮЧОВЕ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ – ОПРАЦЮВАТИ ЛОГІСТИКУ

– Які напрями двосторонньої співпраці для України та Казахстану тепер пріоритетні – економіка, енергетика, транспортні коридори, безпека?

– Знаю, що всі країни Центральної Азії від початку російської агресії проти України почали опікуватись безпековим питанням більш серйозно. Тобто для них рівень загроз із теоретичного перетворився на практичний. Вони, звичайно, розуміють, звідки може виходити найбільша загроза, і цей гіпотетичний вимір для них перетворився на абсолютно практичний. Тому вони всі тепер приділяють дуже велику увагу питанням розбудови своїх безпекових інфраструктур. І, звичайно, Україна в цьому може бути і союзником, і партнером, і радником, і експертом. Але маю сказати, що навіть якщо це відбуватиметься, то за мінімального піар-супроводу, враховуючи чутливість цих питань і всі нюанси, із цим пов’язані.

Транспортно-логістична артерія – те, без чого «нарощення товарообігу» та «необхідність збільшення експорту української продукції» залишаються тільки словами. Сьогодні в Польщі й Румунії більший товарообіг із Казахстаном і рештою країн Центральної Азії, ніж в України. Тому що вони вже опрацювали логістику. Румунія, наприклад, підписала низку транспортних угод із Туреччиною, Грузією, Азербайджаном, Казахстаном, Туркменістаном, щоб створити коридор для своєї продукції.

На нещодавній зустрічі представники українських аграріїв повідомили, що для експорту української продукції в Казахстан вони сьогодні користуються логістичними маршрутами, які створили Болгарія та Румунія. Але частина продукції, якщо говорити про продукцію українського тваринництва, не має європейських сертифікатів, тому не може експортуватися транзитом через Румунію або Болгарію. Бо місцеві адміністрації не приймають нашу продукцію для транзиту в Казахстан без згаданої сертифікації ЄС.

Розвиток та підтримання власних транспортних коридорів – запорука позитивного сальдо торговельного балансу між нашими країнами. У нас колись було 5 млрд дол. товарообігу з Казахстаном. А 2024 рік ми закрили з показником приблизно 410 млн дол., і 2025-й не буде кращим. І це не через те, що в нас немає експортерів, що нема що експортувати, а тому що немає маршрутів, якими швидко і відносно недорого може доставлятися українська продукція на казахстанський ринок. Але наші експортери все одно «дотягують» свою продукцію до цього регіону, і завдяки цьому ми мали минулого року позитивне сальдо в торгівлі у 170 млн дол.

На сьогодні в нас менше ніж 10% від того рівня торгівлі, який колись мали. А Казахстан досі цікавлять українські насоси, турбіни, генератори, трансформатори, двигуни, сільськогосподарське машинобудування, іригаційні системи. Номенклатура дуже велика. Україна тут асоціюється з надійною якістю та високим рівнем сервісу. І це правда.

Ті проєкти, які реалізують у Центральній Азії українські компанії, – приклад дуже відповідального підходу до своїх справ, про це зі мною діляться здебільшого в керівництві країн, де я працював і маю контакти. Тільки схвальні оцінки про результати роботи українських компаній: високий рівень обов’язковості, відповідна якість, гарантійне і післягарантійне обслуговування, запчастини, забезпечуються всі сервісні послуги. Тобто все, що стосується сьогодні України, означає високий рівень продукції і дуже високий рівень українських фахівців, яких тут дуже поважають.

В агропромисловому секторі Казахстан цікавлять тваринництво, птахівництво, насінництво, уся агропромислова хімія, комбікорми, сільськогосподарська техніка, агрономія та іригація. І в усьому цьому широченному комплексі Україна корисна для Казахстану.

Звичайно, для Астани мінеральні ресурси – сьогодні основа економіки. Це нафта, газ, уран, рідкісноземельні метали, інші мінерали, де Україна має свій величезний досвід. У нас багато фахівців, а також своїх технологій, які використовуємо на власній базі мінеральних ресурсів, а частина наших науково-дослідних інститутів уже надають допомогу Казахстану.

Надзвичайно високий пріоритет у країні – розвиток інформаційних технологій. Вони дуже активно свого часу працювали і працюють із Китаєм, але тепер уже вийшли на рівень розуміння, що треба робити своє. Враховуючи ті величезні прориви й висоти, яких досягла Україна в цифровізації та інформаційних технологіях, Казахстан зацікавлений переймати наш досвід.

Фармацевтична галузь. Раніше в аптеках Казахстану приблизно 20 відсотків медикаментів були українського виробництва. Вони мали великий попит. Місцеві кажуть: поверніть нам свою фармацію, ми тут будемо стояти за нею в черзі.

Окрема ніша – це експорт послуг. Ми маємо досвід, репутацію і можливості в реалізації складних проєктів, що й будемо поширювати на місцевому ринку. А також експорт транспортних послуг, де інтегруватимемо українські логістичні кампанії, щоб вони заходили сюди і співпрацювали в цій великій азійській країні.

На жаль, у Казахстані на сьогодні реалізація економічних інтересів України становить десь 5 відсотків наявного потенціалу. Є приклади того, як Україна себе тут намагається представити й закріпити на економічному, бізнес-рівні. Є приклади передавання за франчайзинговою схемою технологій, експертних знань, проєктної документації. Поки що, на жаль, не можу навести прикладів успішних чи масштабних проєктів, які відповідали б державному рівневі.

Наприклад, у Туркменістан милого року української продукції було експортовано на 100 млн дол., а послуг – на 800 млн дол. Тому ми впевнені, що в багатьох секторах економіки Казахстану маємо серйозні переваги і дуже сильні сторони. І можемо всерйоз розраховувати на своє місце і на свою частку в цьому ринку.

НАЙДОВШИЙ У СВІТІ КОРДОН КАЗАХСТАНУ З РФ – БЕЗПЕКОВИЙ ЧИННИК, ЯКИЙ НЕ МОЖНА ІГНОРУВАТИ

– Відомо, що Казахстан балансує у відносинах із Росією. Наскільки цей фактор впливає на розвиток відносин з Україною?

– Треба бути реалістом і дивитися на ситуацію, яка вона насправді. В оцінюванні політичної моделі Центральної Азії та Казахстану є часто дві крайності. Одна крайність – помилково казати, що Казахстан і решта країн Центральної Азії займають проросійську позицію. Це абсолютно не відповідає дійсності. Ті, хто так каже,  – це люди, що  поширюють російські наративи. Це Росія хотіла б, щоб Центральна Азія, на чолі з Казахстаном, займала проросійську позицію.

Інша крайність – наше українське очікування, що Казахстан і решта країн Центральної Азії будуть займати проукраїнську позицію. Президент Токаєв – мудра людина, дуже досвідчена, з величезним досвідом як державно-управлінської, так і дипломатичної роботи. Хочу нагадати, що певний час він був заступником Генерального секретаря ООН і в нього була можливість працювати на рівні не країни чи регіону, а у глобальному вимірі й отримати певний досвід. Він займає абсолютно проказахстанську позицію на всі 100 відсотків. Але в цій проказахстанській позиції є місце і для України. Маємо бути реалістами й розуміти, що в Казахстану з Росією – найбільший у світі наземний кордон завдовжки 7,5 тис. км, і про це не забувають ані Астана, ані Москва.

Другий серйозний безпековий виклик – багато етнічних росіян, які проживають у північній частині Казахстану, що безпосередньо межує з РФ. І присутність тут російської пропаганди є дуже серйозним чинником, який треба враховувати. Це ще одна тема, де маємо серйозно працювати. На жаль, об’єктивна українська інформація про Україну в широкому доступі в Казахстані не представлена. Тому що весь наш медійний ресурс – українською мовою.

Він має бути українською мовою, але якщо ми серйозно хочемо, щоб уряди Казахстану й інших країн Центральної Азії проводили політику, яка відповідає або не суперечить нашим інтересам, маємо розуміти, що ця політика базується на громадській думці. І якщо не формуватимемо цю громадську думку, ми на це не впливатимемо, то цей вакуум буде постійно заповнюватися російськими наративами, російським ресурсом, який фактично сьогодні домінує в інформаційному просторі Казахстану.

Це великий регіон, який відіграє чим далі, тим більш важливу роль не тільки в регіональній, а й у глобальній політиці. Тут намагаються грати всі головні гравці світу, і конкурують за цей ринок сьогодні, в тому числі за громадську думку. Тому маємо робити мовлення і казахською, і туркменською, і узбецькою мовами. Нам треба працювати з казахськомовною аудиторією і не забувати, що друга мова, якою вільно володіє все населення цієї країни, – російська.

Сьогодні об’єктивне інформаційне підживлення відбувається здебільшого через соцмережі, де правдиві джерела інформації знаходять своїх читачів і слухачів, але цього недостатньо. Потрібні серйозні заходи в медійній політиці України, якщо хочемо збільшувати аудиторії симпатиків України й тих, хто формує громадську думку в країнах-партнерах.

МАЙЖЕ 70 ВІДСОТКІВ НАСЕЛЕННЯ КАЗАХСТАНУ ПІДТРИМУЄ УКРАЇНУ

– Як у Казахстані сприймають російські гібридні загрози – інформаційні кампанії, політичний тиск, наративи «русского мира»?

– Пропаганда впливає. Але хочу сказати, що більшість цих російських зусиль розбивається, як об хвилеріз, об величезну, фундаментальну симпатію та емпатію до України та її народу. Мені невідомі факти проведення в Казахстані соцопитування щодо ставлення до України, але за моїми власними спостереженнями, які базуються на розмовах із політологами, блогерами, експертами, бізнесменами та підприємцями, близько 70 відсотків населення Казахстану тією чи іншою мірою симпатизують Україні. Через те, що вони розуміють, що насправді відбувається. На жаль, у Казахстані є і ті, хто сліпо вірить російським медіа.

Хоч симпатії і на нашому боці, але якщо хочемо не тільки тримати рівень симпатії,  а й збільшувати, поглиблювати і поширювати її, то слід працювати з місцевим населенням і конкурувати в казахстанському інфопросторі з Росією.

Не слід очікувати, що в Казахстані, на зразок Європи, заборонять телеканали Sputnik чи «Россия 24». Як би нам не хотілося цього, ніякої заборони російського медіаресурсу тут не буде. Але й нам не заборонятимуть заходити зі своїми медіа в ЦА, і треба цим скористатись.

Тепер у кабельних мережах можна «піймати» українські канали, які мовлять українською. Але ж етнічні українці тут теж мають скромні знання з рідної мови. У Казахстані вони осідали хвилями після Другої світової війни у складі добровольців, які підкоряли цілину, а тепер маємо їх дітей та онуків, що зросли, не вивчаючи української мови.

Проактивні українці, що заїхали у 2000-х роках, дивляться українські канали та в доступній формі поширюють інформацію. В одному з регіонів є навіть українське радіо, яке створила й підтримує місцева українська громада. Але це все мікроскопічні, поодинокі проєкти. Ані одного українського кабельного або супутникового ресурсу, який би тут мовив зрозумілою для більшості мешканців мовою, немає.

У жодній із країн Центральної Азії ніколи не було такого прошарку етнічних росіян, як у Казахстані. Розуміючи важливість цього регіону для нас, треба інформаційну політику України адаптувати до тих реалій, які тут є. І це буде найкращий спосіб боротьби з усім цим «русским миром», в якому росіяни не придумали нічого нового. В інфопросторі Казахстану пропаганда сприймається, бо нема конкуренції, того, що б заперечувало всі ці заїжджені «мантри», які вони свого часу вкидали в український простір: про мову, церкву, братство, дружбу, культурні зв’язки. Цим уже всі наїлися не тільки в нас, а й тут. Але немає ресурсу, який би створював і формував протилежну картинку, що відрізняється від цієї проросійської риторики, – у цьому сьогодні головна проблема.

ЕТНІЧНІ УКРАЇНЦІ ТА КАЗАХИ ПЕРЕДАЛИ В УКРАЇНУ ПОНАД 500 ТОНН ГУМАНІТАРНИХ ВАНТАЖІВ

– Які проєкти тепер реалізують офіційна Астана, казахстанський бізнес для підтримки України? Які ініціативи здійснює українське посольство в Казахстані для зміцнення гуманітарних і культурних контактів?

– Почнімо з гуманітарної допомоги. Якщо говоримо про уряд Казахстану, то офіційно було відправлено в Україну 40 тонн вантажів.

Слід враховувати, що центральноазійські країни останніми роками консолідують свої позиції з усіх важливих питань зовнішньої політики, також щодо України, зокрема в сфері гуманітарної допомоги. Тобто гуманітарний вантаж, який передав офіційний Казахстан, абсолютно повністю збігається з тоннажем, що відправив Туркменістан в Україну. Ми сприймаємо це як державну позицію, спрямовану на підтримку українського народу.

Водночас до надання допомоги дуже відповідально  долучились етнічні українці, українські громади, бізнесмени, просто громадяни Казахстану, які за цей період часу, тільки за повідомленими в посольство даними, передали більше ніж 500 тонн гуманітарних вантажів в Україну. Узагалі населення Казахстану не було осторонь надання допомоги Україні й передавало сотні тонн вантажів, які широко не афішувалися.

У червні, за сприяння посольства, Казахстан відвідала група зі 45 українських дітей із Черкащини, які відпочивали та оздоровлювались у навчально-оздоровчому центрі «Балдаурєн». Півторатижнева програма їх відновлення та реабілітації в одному з найбільш мальовничих регіонів країни охоплювала проведення екскурсій та відвідування визначних пам’яток столиці Казахстану. У перспективі ми плануємо привезти на відпочинок та психологічну реабілітацію групи дітей із Запоріжжя та Сумщини. І будемо над цим працювати.

Також плануємо організувати візит директора Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка Валерія Копійки. Він погодився очолити добровільний організаційний рух з українського боку та організувати поїздку в Казахстан ректорів деяких українських вишів, щоб зробити презентацію української освітньої системи і спеціальностей, які може дати Україна Казахстану. Звичайно, говорити, що сотні або тисячі студентів із Казахстану завтра поїдуть в Україну, сьогодні нереалістично. Але створювати підґрунтя, щоб це відбулося, потрібно вже зараз.

У перспективі будемо організовувати відеоконференції за участі студентів та викладацького складу, візити, офлайн- та онлайн-лекції української професури, тому що за рівнем професорсько-викладацького складу Україна дуже сильна сьогодні. Водночас ми орієнтуємось не тільки на ЗВО. У нас професійно-технічна база для підготовки виробничих професій теж була завжди дуже потужною, тому плануємо і цей сегмент розвивати.

ПОЛІТИЧНИЙ ДІАЛОГ ІЗ КАЗАХСТАНОМ – ГОЛОВНА ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ СПІВПРАЦІ

– Які наступні кроки вважаєте найважливішими для подальшого зміцнення українсько-казахстанських відносин у нинішніх складних геополітичних умовах?

– У найближчий перспективі – поглиблення і розширення політичного діалогу. Без цього всі починання будуть лише в теорії. Якщо хочемо мати результат на практиці, слід розбудовувати політичний діалог. Коли будуть політична воля й відповідні вказівки уряду і місцевим адміністраціям, тоді відбуватиметься рух в усіх інших секторах. Це перше і головне завдання.

Далі, зважаючи на українські інтереси, маємо зацікавити Казахстан в економічному блоці, в яких секторах і через які інструментарії над цим треба працювати сьогодні всім: Офісу Президента, Міністерству закордонних справ, Міністерству економіки, уряду України, закордонним дипломатичним установам, союзу промисловців-підприємців, роботодавців, торгово-промисловим палатам, галузевим об’єднанням і так далі. Що системніше і професійніше цим займатимемося, то кращі цифри будемо бачити у статистиці за підсумками року з торговельного балансу України.

В інформаційній політиці необхідно спрямувати зусилля на надання масовій аудиторії в Казахстані можливості знайомитися з українськими матеріалами доступною мовою.

У культурній дипломатії ми повинні активно поширювати все, що пов’язане з українською культурною спадщиною: дні української культури й кіно, українську кухню, історію і медицину. Адже інтерес до цього дуже великий.

Хочу сказати на прикладі міста Павлодара, де культурний складник нашої громади є таким «вістрям спису», яким вони проходять скрізь. Жодні казахстанські культурні місцеві заходи, присвячені державним святам та визначним датам, не проходять без запрошення творчих колективів української діаспори. Тому що вони співають пісні українською і казахською мовами, грають на всіх казахських народних інструментах і роблять це з відповідним рівнем майстерності.

Тут розуміють, що українці, крім того, що завзяті, хоробрі та мотивовані, ще й дуже творчі і традиційно талановиті, тому українська культура має своїх шанувальників у Казахстані.

Юрій Чорний, Київ

Фото надало Посольство України в Казахстані