Загадка Курської операції: як реальність перевершила плани
У лікарняному ліжку: як все почалося
Шістнадцятого березня я опублікував світлину із лікарняної палати. Це не була екстрена ситуація — я проходив планову операцію через проблеми з суглобом. Мене оперували у цивільній лікарні за направленням з військового госпіталю. Як тільки я відправив усім новину про свій стан, Генеральний штаб зателефонував головному лікарю, що викликало подив. Питання: «Кому ж ти заважаєш, якщо за тебе подзвонили з Генерального штабу?». Зараз я у відпустці, рекомендованій військово-лікарняною комісією, але планую повернутися на службу раніше.
Відновлення в Бої за Курськ
Літо 2024 року. Після запеклих битв за Покровськ, наш батальйон вирушив на Курський напрямок. У нас був приблизно місяць для відновлення, і ми отримали невелику кількість нових бійців. Це стало важливим, адже зазнавали серйозних втрат під час боїв за Авдіївку. Нам вдалося відремонтувати більшість наших БМП «Бредлі», які виконували роль ключової сили, поки техніка на основі FPV не з’явилася.
Зміни у тактиці
Починаючи з серпня 2024 року, коли розпочалася Курська операція, ми все ще перебували на Донбасі. Разом із підрозділами ДШВ та 225 окремим штурмовим батальйоном, ми прорвали ворога й захопили частину Курської області. Я відчував, що нас перекинуть туди, тому почав збирання розвідданих навіть за півтора місяця до нашого від’їзду.
Взаємодія командирів
Перед самим початком операції відбулася зустріч командирів бригад, на якій присутній був і головнокомандувач Олександр Сирський. Кожен комбриг отчекував свої плани та проблеми. Наша задача — наступ в місто Глушково — передбачала напрямки, з яких ми будемо штурмувати. Логістика виявилася ключовим викликом: єдина дорога проходила під вогневим контролем, з обох боків оточена непрохідними болотами.
Непередбачувані зміни планів
Головком, почувши про труднощі, вніс зміни в наш план. Тепер ми отримали новий, логічніший напрямок для просування в Коренєво. Наше завдання полягало у досягненні природних рубежів — річок та болотистих місцевостей, де противник не зміг би активно діяти технікою.
Труднощі на полі бою
За день до початку операції росіяни розпочали контрнаступ. Їхня техніка розсіялася нашими тилами, а підрозділи, що мали б їх зупинити, не відреагували. Бої тривали, ворожі підрозділи залишалися в оточенні. Ми сконцентрували сили на відновленні позицій, щоб відштурмувати і почистити населені пункти.
Спілкування з 225 ОШП
Я почав взаємодію з командиром 225 окремого штурмового батальйону Олегом Ширяєвим. Ситуація була непростою, адже його стиль команди був занадто жорстким. Слід зазначити, що у 225-му ОШП працювали і заслужені бійці, проте загальна філософія підрозділу була зосереджена на лояльності до командування.
Виклики командування
У момент, коли ми спільно з 225-м батальйоном почали діяти, їх методи викликали певне занепокоєння. Під час спільних операцій, коли наші задачі ставали все більш складними, виявлялися серйозні недоліки в організації. У багатьох випадках наші цілі не відповідали кількості ресурсів.
Оцінка адекватності завдань
Я намагався комунікувати з командуванням, пояснюючи, що штурмувати цілий населений пункт чотирма відділеннями — недосяжне завдання. Я неодноразово питав: «Ти серйозно?». У відповідь отримував лише команду слідувати без обговорення.
В останній момент
Коли попервах планували операцію, ми не врахували, що при найменшій неорганізованості наші сили почнуть зазнавати втрат. Відновлення позицій виконувати було складно, і наші бійці почали психологічно зневірятися. Я спробував розробити план відходу, але фінішна частина нашої операції виявилася катастрофічною.
Кінець операції
На жаль, частина людей загинула, а залишитися живими вдалося одиницям. Ця ситуація стала останньою краплею, що спонукала мене поділитися своїми думками у публікації. Наша бригада завжди виконувала поставлені завдання, проте деякі з них були якісно несформульованими.
Далі в розмові ми розглянемо, як розгорнувся цей публічний конфлікт, реакцію з боку штурмових підрозділів, а також відповідь Олександра Сирського.
