Навіщо ми щось створюємо? Саме з такого питання починається книга дизайнера Алана Мура «DO / ДИЗАЙН: чому краса є початком всього». У ній автор не прагне просто зібрати поради щодо створення якісного дизайну, а передусім пропонує осмислення того, як і для чого люди творять.
Мур демонструє, що дизайн проникає у всі аспекти людського життя — від бізнесу та технологій до спільнот і особистої відповідальності. Аналізуючи приклади таких компаній, як Pixar, Apple, Yeo Valley, Blitz Motorcycles, він заохочує всіх поставити собі запитання: наскільки задуманий дизайн є корисним і продуманим, і чи відповідає він естетиці?
На прохання DTF Magazine Катерина Носко, видавчиня в ist publishing, що опублікувала книгу «DO / ДИЗАЙН», а також культурна менеджерка, поспілкувалася з Аланом Муром про його бачення краси й дизайну, 14 вправ для створення довговічних і прекрасних речей, вплив соціальних мереж на уявлення про красу, а також про робочі ритуали митця.
— Що для вас означає дизайн і яким чином він пов’язаний із поняттям краси?
Мене завжди вражали речі, створені з любов’ю й естетичною досконалістю: архітектура, меблі, книги. Процес творення прекрасного наповнює світ добром і оптимізмом, надає життю цінність. Все, що людина виробляє в процесі діяльності, можна вважати дизайном. Саме уява поєднує красу і дизайн.
Для художника Вільяма Блейка уява відзначалась особливою властивістю, якої бракувало фантазії — у світ уяви входить думка. Це взаємодія: ти стаєш учасником живого процесу теперішнього моменту, адже пізнання світу неможливе без уяви і навпаки. Блейк вважав, що уява має божественне походження.
Дизайн підтримує людський дух, підносить нас як фізично, так і духовно, возвеличує і збагачує. У ньому поєднані невіддільні аспекти духовного і матеріального добробуту, а також стійкість, що спонукає створювати прекрасні речі. Таким є справжній сенс буття.
Краса — це, передусім, дія. Це «Я РОБЛЮ».
— Ви зазначали, що важливо творити «красивий бізнес». Що це означає?
Питання в тому, чого потребує світ. На мою думку, це світ, який базується на принципах відновлення.
Закони Всесвіту, фізичної механіки є бездоганними — це довели вчені Альберт Айнштайн і Поль Дірак. Теорія відносності Айнштайна не лише революціонізувала фізику, а й вплинула на мистецтво XX століття. Її концепції надихали Вірджинію Вулф, Пабло Пікассо, джазмена Джона Колтрейна, стимулюючи експерименти з перспективою і просторово-часовими вимірами. Ці трансформації виникли на початку 1920-х і відлунюють навіть сьогодні. Айнштайн вважав уяву важливішою за знання.
Погляньмо на природу: вона є найдовшим у світі інноваційним проєктом, що створив умови для процвітання життя. Ця «інструкція» доступна нам наочним прикладом. Тож якщо ми хочемо довше перебувати на планеті, слід будувати бізнеси, суспільства й економічні структури за моделлю природи — на принципах відновлення, а не експлуатації. Саме це й є красива модель бізнесу.
— Ви згадували, що створювали все — від книг до підприємств. Які з проєктів вас особливо змінили при роботі над ними?
Моя кар’єра починалася з дизайну книг, що я дуже люблю. Мій наставник Дерек Бердсолл, член Королівського товариства індустріального дизайну (RDI), передав мені філософію дизайну, ремесло і почуття якості.
Робота з художниками, як-от Анзельм Кіфер, Гелена Чадвік, Річард Лонг, відкрила мені інше бачення світу. Через книги, створені для них, я вшанував їхню світоглядну спадщину. Я розробив метод «поетичного брифу» — концепцію, народжену у співпраці з митцем Сесілем Коллінзом.
Мої дизайнерські рішення завжди були спрямовані на те, щоб переробити звичні речі і через це зробити їх неперевершено гарними. Ідея служіння, пошук поезії в щоденній роботі супроводжували мене завжди.
Часом етика творіння суперечила комерційним інтересам, орієнтованим на швидке масштабування і прибуток без глибокої мети. У своїй праці зосередженній на бутті й часі Мартін Гайдеґґер підкреслив, що в центрі часу лежить «турбота» — наша ознака гуманності, моральний критерій і духовний фундамент. Без турботи світ перетворився б на пустку. В душевній теплості турботи живе божественність, як би сказав Блейк.
— Чи вдається вам концентруватися на одному проєкті?
Саме так я й працюю. Проте розум і тіло людини завжди перебувають у русі. Ми постійно використовуючи набуті знання просуваємося вперед. Я тримаю інтерес живим і прагну дізнатися, звідки походить кожен новий проєкт.
Під час написання книги «DO / ДИЗАЙН» я писав щоденно до завершення тексту. Той проєкт був для мене найважливішим, тому я повністю присвятив йому час і увагу. Хоча книга невелика за обсягом, вона знайшла відгук у читачів по всьому світу. Кожне слово в ній я ретельно зважував, щоб донести сенс, як у картині, скульптурі чи будівлі.
— Ви сформулювали 14 вправ для створення довготривалої краси: «спостерігай», «піддавайся», «прагни створювати довготривалу красу». Як вони виникали і чому саме 14?
Усе зводиться до злагодженої роботи серця, рук і розуму, тобто творчих практик створення. Ці вправи — підсумок глибокої рефлексії над моїм шляхом як ремісника, митця, творця, лідера й просто людини.
Нумерація базувалась на інтуїції: саме стільки вправ потрібно — не більше, не менше. Я відчув, що додавати або скорочувати немає сенсу, адже саме цей набір максимально повно відтворює мій життєвий досвід.
— На які проєкти можна посилатися як на приклади «прагнення до довготривалої краси»?
У «DO / ДИЗАЙН» я наводжу приклад виробника сокир Gränsfors Bruk. Це історія про компанію, яка радикально трансформувалася задля покращення умов праці співробітників і збереження довкілля, при цьому створюючи якісні прибуткові продукти.
Відповідно до принципів дизайну, незважаючи на різноманітність товарів і послуг, підхід однаковий. Засновник компанії Ґабріель Бранбі говорив про концепцію «Цілого»: усе, що ти береш, створюєш, а потім викидаєш, є частиною одного процесу. Слід керуватися межами навіть у природі, але результат, якщо дотримуватись мудрості й принципів дизайну, приносить достаток, якість, радість, трансформацію, точність, вишуканість, глибоке відчуття істини і чуттєвості, адже поєднує великий дизайн з красою.
Прикладів багато — наприклад, World Central Kitchen, заснована шеф-кухарем Хосе Андресом, яка забезпечує логістику для доставки їжі у зони лиха, зокрема в Україні — це також свого роду краса.
— Які три синоніми краси ви б виділили?
- Відновлення
- Співчуття
- Емпатія
Це є справжньою суперсилою.
— Існує чи ні вічна краса, чи її значення змінне?
Так, вічна краса існує — це наше покликання, що веде нас додому, до себе. Вона є універсальною мовою, зрозумілою кожному, що поєднує одухотвореність нашого світу, сполучає нас із безмежним простором усередині і зовні, з космосом, природою, один з одним, а також з любов’ю і спільнотою, зі створенням.
Краса говорить мовою витонченості, елегантності і теплоти. Вона транслює співчуття, емпатію і шанобливе ставлення до багатоманіття. Краса — це чуттєвість, що відчувається через дотик, погляд і звук — ритм і танець, наповнені глибинною радістю душі.
Ми інтуїтивно відрізняємо добро від зла: кольори, захват, любов, оптимізм — це відзнаки цієї дивовижної мови. Краса зі своєю безмежною творчою силою останні 80 тисяч років прикрашає цю блакитну планету — Землю.
Вона містична і загадкова, пізнається інстинктивно. Це дике, прекрасне місце, що закликає до об’єднання і цілісності людської істоти. Краса дає нам мову уяви для опису світу, кращого, ніж сучасність.
— Чи меншає значення краси під тиском лих, катаклізмів і воєн?
Суфійський містик Русі писав: «Нехай краса, яку ми любимо, стане тим, що ми робимо». Ми стоїмо посеред руїн, трагедія безмежна, але саме в такі часи краса закликає нас віднайти стійкий оптимізм і стати творцями кращого світу.
У такі моменти треба впустити красу у своє життя — це не наївна романтика, а найпотужніша сила. Вона живить наші найглибші джерела натхнення як індивідів, спільноти і країни.
Радість у таких умовах — це акт спротиву. Ніколи не втрачайте з поля зору красу — вона є істиною.
— Що ви розумієте під потворністю?
Потворні думки ведуть до потворних вчинків. Прагнення до влади і домінування ніколи не приносить тривалого результату. Потворне позбавлене емпатії, воно хоч і може бути тимчасово потужним, але швидко втратить свіжість і стане непотрібним.
— Епіграф вашої книги говорить про «красу без марнославства». Чи залишається ця ідея актуальною?
Звісно так. Деякі намагалися приглушити навіть найменші спалахи краси, адже вона несе універсальну істину. Ми всі здатні щодня прокидатися з красою у душі. Краса — як полярна зоря, що веде нас, надихає творити, бути відважними і дивовижними у своїй діяльності.
Краса існує у людях із мелодійним голосом, у шеф-кухарях, які готують страви, у архітекторах, які створюють елегантні будівлі, у музикантів, які наповнюють серця радістю. Це не марнославство, а дари, які творці приносять у світ, що походять із правди.
— Як соцмережі впливають на наше сприйняття краси, і що з цим робити?
Спочатку, коли соцмережі набули популярності, я вважав їх інструментом звільнення від утисків влади. Вони сприяли нестримній творчості: Арабська весна та Майдан стали можливими завдяки соцмережам, що давали змогу оминути цензуру і об’єднати людей.
Проте зараз вони потрапили в руки людей, котрі втрачають розум і етичні орієнтири заради прибутку і влади.
Під час навчання книговидавництву я дізнавався, що великі тиражі ідей можуть стати рушієм змін. Приклади — Біблія Ґутенберга 1462 року та Біблія короля Якова 1604 року, які підривали монополію релігії і влади на слово.
Сьогодні ж власники соцмереж заявляють, що це лише технічні платформи без відповідальності за контент, але практика показує протилежне.
На мою думку, ми не навчились відповідальності за сказане чи написане. В соцмережах мало хто використовує інструменти для залучення до відповідальності і поширення колективних дій.
— Чи маєте ви робочі ритуали? Як виглядає ваш день під час творчої роботи?
Пошук ідеї — це те, що я найбільше люблю. Я живу з ідеєю, відчуваю її форму, чекаю, щоб дізнатися, чи залишиться вона зі мною. Часом це займає тривалий період. Мені потрібна терплячість, щоб відчути, що ідею варто розвивати далі. Тут існує невизначеність — я не знаю кінцевого результату. Проводжу з ідеєю час допоки отримую запрошення розвивати її. Це нагадує віру Блейка в божественність уяви як живої сутності.
Коли ж впевненість з’являється, я працюю щоденно. Робочий ритм — це процес і дослідження, тривалі доти, доки робота має сенс і виправдовує зусилля. Часто доводиться зупинятися і обмірковувати нові знахідки. Потрібно утримувати ідеї, шукати точні слова для передачі суті і вірити у них.
— На вашу думку, як ваша книга може допомогти українцям, що живуть під час війни?
Я був щиро здивований і глибоко зворушений, дізнавшись про українське видання моєї книги. Я щодня думаю про війну в Україні. Поруч із моїм селом майорить український прапор.
Відомо: «Що б не трапилось, це мине». Зараз це звучить майже неймовірно, адже війна триває майже так само довго, як і Друга світова.
Проте прийде час відновлення, зцілення і реконструкції. Це стане головним викликом для України, її друзів і союзників, які у вас є.
Як писав Джон О’Доног’ю: «У спустошеному і розірваному ландшафті страждань нема більшої краси за голос зцілення». З думкою про красу я запитую себе і інших: яку красу ми творимо? Яку красу ми здатні створити разом? Як збудувати більш прекрасну Україну?
Я закликаю шукати спільне трансцендентне переживання, аби прожити цю страшну війну. Краса може підтримати вас — використовуйте її як шлях, рамку, практику. Красою душа перемагає темряву.
Ми всі дизайнери, а ця колективна здатність є нашою найсильнішою об’єднавчою силою.
— Ваша улюблена настільна книга?
Протягом майже десяти років це «Твій справжній дім» (Your True Home) Тхить Нят Ханя.
Замовити «DO / ДИЗАЙН: чому краса є початком всього» можна на сайті ist publishing.
