SadSvit: шлях до «Місця сили» під час війни
Повернення в Україну, сповнене благодійних ініціатив, тривожних концертів та музики, яка дарує мільйонам можливість пережити сьогоденний хаос. SadSvit розкриває свої думки про відчуття дому, спільноту та внутрішню чесність. Напередодні масштабного київського концерту на кіностудії Довженка артист поділився подробицями туру «Місце сили», своїми відповідальністю перед слухачами та тим, чому культура в умовах війни стала невід’ємною частиною боротьби за українську ідентичність.
Місце сили: що воно для вас?
Мабуть, це поєднання всього. Але на першому місці — люди. Останнім часом я глибше усвідомлюю, наскільки втомленими є ми всі, і як важливо відчути, що ти не один. Концерти стали місцем, де люди можуть на кілька годин відчути свободу: співати, обнімати один одного або просто постояти мовчки серед близьких.
Для мене «місце сили» — це не просто точка на карті. Це мій дім, Україна — місце, де я відчуваю себе справжнім, навіть коли обставини складні. Спочатку це була моя країна, мої люди, моя мова. А згодом — Івано-Франківськ, родина, прості, але дуже важливі речі, які формують особистість.
- Люди поряд
- Музика
- Момент внутрішньої чесності
Зараз, на жаль, багатьом не вистачає відчуття дому, навіть якщо фізично вони залишились там. Цей тур — це спроба повернутися до цього стану.
Особливий концерт у Києві
Концерт 29 травня на кіностудії Довженка обіцяє бути незабутнім. Ми багато часу та зусиль витратили на підготовку. Я прагну створити не просто концерт, а цілий світ у рамках одного вечора. Кіностудія відображає атмосферу моєї музики: кінематографічну, емоційну, іноді навіть тиху.
Гостям пропонуючу масштабне шоу – це перший великий концерт в рамках мого українського туру, й він матиме 100% благодійну мету. Для мене це важливо, адже так я можу використати свою платформу на користь України.
Повернення в контекст
Вернувшись в Україну, я зрозумів, що не зможу бути спокійним, залишаючись далеко від тієї реальності, яка мене сформувала. Тут живуть мої люди, тут мої спогади. Я не маю бажання засуджувати інших, адже кожен обирає свій шлях у цей складний час.
Меланхолія та спільність
У моїх треках завжди звучала самотність і внутрішня втеча. Проте, після повернення, ця меланхолія стала менш особистою. Востаннє я відчуваю, що ми всі перебуваємо в одному великому стані: втома, тривога, надія. Музика більше не є способом втечі, а скоріше—інструментом, щоб разом пережити складнощі життя.
Культура як частина боротьби
Сьогодні культура є нашою справжньою зброєю. Війна — це не лише про території, а й про пам’ять, мову, ідентичність. Я бачу, як українська культура проходить через справжнє очищення: люди почали створювати щось справжнє, від серця.
«Голос покоління»
Цей статус для мене важливий, але я не можу говорити від імені всіх. Якщо моя музика допомагає людям усвідомити свої емоції, то це вже великий успіх. Я відчуваю цей зв’язок під час концертів, адже це — не просто слова, це справжня емоція.
Ностальгія у творчості
Молодь, що виросла в епоху TikTok, активно повертається до ретроестетики. Чому так? Річ у тім, що наш світ надзвичайно швидкий, і ностальгія надає відчуття справжності та тривалості. Касети, пост-панк — це символи часів, коли все було важливішим і глибшим.
Плани на літо та далі
Літо обіцяє бути насиченим: вже анонсовано виступ на Atlas festival! Паралельно ми працюємо над новою музикою та візуальними елементами для SadSvit, щоб створити унікальний світ.
Важливо пам’ятати: навіть у темряві ми все ще можемо бути разом. Я сподіваюся, що після концертів, люди виходитимуть зігріті теплом і емоціями.
Квитки на благодійний концерт у Києві вже доступні!
