Росія продовжує випалювати свій наступальний потенціал, зокрема людський, щоб суттєво зекономити на витратах на “ветеранах”, які повернуться з “СВО”. На напрямок номер один – Покровський – противник кидає шалену кількість гарматного м’яса. Паралельно ворог готується розпочати битву за “пояс фортець” – Святогірськ, Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку. Там він вже намагається інфільтруватися.
Загалом на полі бою ворог визначив три ключові напрямки. Перший пріоритет – Покровсько-Мирноградська агломерація, другий – Новопавлівсько-Запорізький напрямок. Третім може бути Куп’янськ або Лиман. Проте, попри дуже важку ситуацію, офіцери Генерального штабу наголошують, що зараз не так важко, як рік тому, адже тоді ворог вів наступ по всій ширині фронту, а Сили оборони не мали жодних резервів.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло.
– Наразі Сполучені Штати почали активніше тиснути на країну-агресорку Росію, аніж це було раніше. І перша ціль, яку ставить перед собою президент Трамп і яку неодноразово озвучував – це припинення бойових дій. Як ви розглядаєте таку перспективу? Чи дійсно можна очікувати, що під тиском США або через якісь інші причини агресор може погодитися на припинення вогню? Якщо так, то як це виглядатиме на практиці, безпосередньо на полі бою і наскільки довго може тривати це перемир’я?
– Передусім Росія буде всіляко опиратися цьому процесу, бо вона хотіла з приходом нової адміністрації в США запустити процес обміну територіями, легітимізації й домогтися, аби ми мінялися територіями, бажано десь до Закарпаття.
Але що насправді відбулося? Вони провалили літо, провалили пів осені, а американці прийняли нашу пропозицію, нашу найбільшу поступку – спочатку замороження боїв і перенесення війни у дипломатичну і міжнародну сферу. Цього критично не хоче Російська Федерація, і за найоптимістичнішого сценарію, якщо ми пофантазуємо, спрогнозуємо, може бути так.
Росія зараз випалює весь свій наступальний потенціал. Вона хоче Куп’янськ, Покровськ і Мирноград, Гуляйполе, хоче ще засунутися в Дніпропетровську область. Про Суми ми вже всі забули, бо там Сили оборони тримають ініціативу.
Наскільки вистачить сил, навіть якщо на якійсь одній ділянці вона буде випалювати свій ресурс. Чому? Бо Росія набрала величезну кількість (особового складу. – Ред.), і грошей стало менше. Через санкції, через наші удари по нафтогазовому сектору доходи РФ скоротилися, платити стало нічим, якщо говорити прямо. Тому чим більше росіян тут загине, чим менше з них повернеться в Росію з усіма їхніми проблемами, тим для Путіна краще.
Коли вони все це проведуть і стане зрозуміло, що вони видохлися, можливо, вони дійсно сядуть за стіл перемовин. Але для того, щоб натиснути на Росію, потрібна консолідована позиція України, США, Європи і Китаю.
Тому що від Китаю повністю залежить, чи допомагатиме Росії Північна Корея та її 200 оборонних заводів, а також її військові, які фіксуються на території Російської Федерації і на території Білорусі. Відповідно, все залежить від того, яку позицію займе Китай.
Але Росія упиратиметься до останнього. Або, незважаючи ні на що, Росія каже: ми воюємо до кінця, незалежно від позиції Китаю, бо не можна зараз зупинятися. І тоді Україна може розраховувати на посилення військової допомоги від США.
Тоді це означатиме, що Китай не може натиснути на Росію і, можливо, Трамп збереже мита або повернеться до цього питання, бо в нього в кулуарах ходила ідея, щоб із мит на китайські товари створити фонд підтримки України. Або ми повернемося до інтенсифікації програми PURL і до ідеї з “Томагавками”, щоб надалі лякати Росію і тиснути на неї. Тобто є такі два сценарії, багатоходовочки.
І, відповідно, ситуація на полі бою. Для міжнародних перемовин, для Вашингтона не відіграє жодної ролі, взяли росіяни Покровськ чи не взяли, взяли Гуляйполе, Куп’янськ чи ні. Адже усі бачать, що до повної окупації Донеччини, на щастя, росіянам ще далеко. І тому Трампу потрібен швидкий результат, галочка, що ще одна війна закінчилася, і Нобелівська премія миру.
Утім, поки росіяни мають наступальний потенціал, вони, звісно ж, будуть сідати за стіл переговорів і говорити, але заморожування, припинення бойових дій, на жаль, не буде.
– Дійсно, апетити агресора дуже великі. Ви також згадали, що він сьогодні концентрує свою увагу не лише на Покровському напрямку, а й на низці інших напрямків на сході та південному сході нашої країни. За вашими оцінками, які максималістські цілі сьогодні ставить перед собою ворог до кінця поточного року? І чи може він їх теоретично досягти?
– До 15 листопада мало бути вирішене питання Покровсько-Мирноградської агломерації. Не вирішене – перенесено на 15 грудня. Тобто це пріоритет номер один. На цьому напрямку 170 тисяч росіян, у нас – максимум близько 30 тисяч. Саме місто Покровськ штурмує 12 тисяч росіян.
Яким є пріоритет номер два? Оскільки на Новопавлівському напрямку їх частково зупинили – хоча була інформація, що вони навели переправу між Даченським, але змогли переправити лише 10 одиниць техніки, – найімовірніше, це Гуляйполе. Там вони намацали слабку шпарину, десь вогневим валом затисли наші війська і ми були змушені відійти, щоб не потрапити в оточення.
Не виходить у ворога з Куп’янськом, бо триває операція зачистки росіян. Якщо говорити прямо, станом на зараз здохли вони, їм потрібні дуже великі резерви.
Скоріше за все, вони планують також почати битву за “пояс фортець” – Святогірськ, Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку, Костянтинівку. Там вони вже активізувалися, переодягаються в цивільних, використовують ковдри, які не видно на тепловізорі, намагаються добігти до міста. На мапі DeepState у південно-східній частині можна побачити такий собі сірий “апендицит”. Це маршрут, яким ворог намагається просочитися. Тобто росіяни дотримуються своєї тактики інфільтрації, яка приносить ще більше втрат.
Далі – Лиманський напрямок. Намагаються обходити Ямпіль і Дробишеве, але там у них також є певні прогальмовки, хоча й дуже велика “сіра зона”.
Отже, є два-три напрямки: Покровський, Новопавлівсько-Запорізький – фактично там одна операційна зона, куди вони перекидають війська, – і щось ще третє – чи то намагатися робити акцент на Куп’янськ, чи то концентруватися на Лимані і таким чином підтискати наш “пояс фортець” з півночі.
Важка ситуація, дуже важка, але я особисто спілкувався з офіцерами Генерального штабу ЗСУ. Вони кажуть, що ніколи не було легко, але зараз не так важко, як рік тому. Рік тому був наступ по всій ширині фронту і ми взагалі не мали жодних резервів. Зараз, хоч би як багато критики цього рішення лунало, але резерви, зокрема в той самий Покровський спецпідрозділ, все-таки прийшли.
Окрема Президентська бригада ім. гетьмана Богдана Хмельницького боронить Україну на сході, захищає Київщину та небо над столицею. Саме її бійці збивають “Шахеди” та ракети під час повітряних тривог.
До Президентської бригади можна долучитися, щоб служити серед гідних людей та боротися з ворогом на тій посаді, яка вам до душі. Бригада має низку бойових та небойових вакансій.
Переходьте на сайт bit.ly/4njKWfi або телефонуйте за номером +380505620222. Рекрутери проконсультують вас та нададуть всю інформацію про службу та вакансії.
