У Покровську розпочалася операція із залученням десанту Головного управління розвідки (ГУР) та інших військ. Головком ЗСУ Олександр Сирський заявив, що її мета – витіснення окупаційних сил з міста. Проте, зважаючи на надскладну ситуацію та значну перевагу ворога у живій силі, можливо, метою є виграш часу для евакуації підрозділів Сил оборони, які опинилися на “дні” Покровської “кишені”.
Не виключено, що рахунок іде на дні, допоки українським захисникам доведеться залишити ці позиції. Розширити ці “кліщі” практично нереально. Формально повного оточення Покровська немає, але дорога на Мирноград – під вогневим контролем ворога.
Противник вивів із району Покровська 155-ту бригаду морпіхів, яку практично було знищено. Проте цей окупаційний підрозділ давно втратив статус елітного, адже неодноразово знищувався і його склад неодноразово поповнювався. Ворог також перекинув на пріоритетний для себе Покровський напрямок сили з Сумщини та Херсонщини. Водночас Сили оборони з об’єктивних причин не зможуть скористатися цим для звільнення територій на тих ділянках фронту.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.
– Стало відомо, що до оборони міста Покровськ долучилися десантно-штурмові війська, підрозділи ГУР та спецпідрозділи. Чим їхні завдання принципово відрізняються від завдань Сил оборони?
– Вони намагаються виграти трошки часу. Не йдеться про те, що буде вирівнювання лінії фронту, про те, що росіян відкинуть подалі. Їх там дуже багато. За різними оцінками, на цьому напрямку їх майже 100 тисяч зібрано. Не знаю, стільки чи не стільки, але дійсно велика кількість. Тому сотня ГУРівців, десантників загалом ситуацію змінити не можуть.
Вони можуть десь загальмувати просування ворога, десь трішки купірувати, але це на короткий проміжок часу. Можливо, на декілька днів, можливо, на тиждень. Але вочевидь ці співробітники ГУР не зможуть втримати ту навалу, яка буде. Вони просто не пристосовані до цього.
Тому, як на мене, головна мета – виграти час, щоб хлопці та дівчата, які перебувають унизу цього “мішка”, могли відійти на позиції на північ і, можливо, навіть врятувати якесь майно. Звісно, у першу чергу це люди, в другу – це радіостанції, озброєння, все, що є у військовослужбовців. Хотілося б це також врятувати, адже це сотні мільйонів гривень. Потім доведеться з бюджету це все робити.
– У чому особливості дій спецпризначенців і ГУР?
– У чому нюанс? Виключно у їхній підготовці. Вважається, що один спецпризначенець вартує трьох або навіть п’яти звичайних штурмовиків із боку Російської Федерації. Тому саме завдяки професіоналізму вони можуть бути ефективними там, де звичайні бійці не можуть впоратися. Але росіяни беруть кількістю.
Тому говорити про те, що спецпризначенці можуть цю війну на собі винести, звісно, не можна. Вони втомлюються так само, вони так само гинуть, їх так само вбивають FPV-дрони, артилерія і дурна російська куля. Тому йдеться про точкове прискорення, яке саме тут було прикладено Збройними силами України, щоб трішечки зупинити наступ і виграти час.
Наразі Deepstate показує просто катастрофічну ситуацію поблизу Покровська, особливо у населеному пункті Лисівка. Якщо там наші підрозділи залишилися, це майже “котел” для них. Їм треба вийти безпечно.
– Ворог вивів з-під Покровська 155-ту бригаду морської піхоти. Фактично, це елітний підрозділ, і він майже весь був знищений. Це ж хороша новина для нас, чи не так?
– Він був знищений уже не одного разу. Це вже не той елітний підрозділ, який був. Здається, він оновлювався вже тричі чи чотири рази. Тобто основного складу вже немає. Він доукомплектований і переукомплектований. Можливо, вже уп’яте його вводять на доукомплектацію, бо він дуже активно зазнає втрат. Так само як і 810-та бригада Чорноморського флоту. Це дві бригади, які зазнають регулярних втрат у цій війні, і вони постійно оновлюються.
Тому, якщо ми кажемо про Покровськ, то, швидше за все, час пішов уже на дні, коли нам доведеться суттєво зменшити свою присутність навколо цього міста.
– Проте є й позитивні новини. Ми бачимо, що вороже угруповання на Добропільському виступі зменшується. На цій ділянці фронту також звільняються території, зокрема в районі Суворового. Сили оборони присутні в районі Родинського, а це вже межі Покровського “котла”. Чи є надія на те, що розширити кліщі можна саме тут?
– Я думаю, що ні. На жаль, ми можемо тільки виграти час. Зараз наші хлопці виграють час для наших військових, які перебувають там внизу, для того, аби можна було ще трішки потримати місто Покровськ і завдати ще більше втрат Росії.
Росіян там дуже багато. Самого оточення формально немає, але практично воно існує, бо літають FPV-дрони, які перетинають цю дорогу, і фізично дорога до Мирнограда вже під контролем росіян. Тому говоримо про те, коли треба вже остаточно вийти з міста Покровськ і коли воєнкори вже покажуть його на своїй мапі повністю.
– Президент України Володимир Зеленський, говорячи про ситуацію поблизу Покровська, сказав: “Є результати у знищенні окупанта”. Це було намаганням підбадьорити українців?
– Йдеться про певну стабілізацію, про спробу виграти час, щоб відтягнутися і зменшити наші втрати під час виходу з міста. Але давайте будемо відвертими: росіяни підтягують туди нові сили, їхня кількість не співмірна з нашою. Тому рано чи пізно вони зможуть нас перетиснути.
Місто і так протрималося дуже довго, 13 місяців, але вони докинули дійсно величезну кількість ресурсів для того, щоб усе ж таки дотиснути його з розрахунку, що наших людей там просто не вистачить.
– А звідки ворог перекидає ці сили? Вони ж також не безмежні?
– Вони припинили наступальні дії на Сумщині, на Херсонщині. Лівобережжя Херсонщини вони фактично перетворили на санаторій, вони там відновлюються. Інколи здійснюють там хаотичні обстріли наших позицій – і все. Вони розуміють, що ніхто наступати тут не буде, тому можна залишити суто чергові сили. Основні напрямки у них – Покровськ, Костянтинівка, Запоріжжя, Дніпропетровщина. У них 712 тисяч – у принципі, є з чого брати.
– Але, якщо говорити суто теоретично, це хороша нагода для Сил оборони зайнятися саме тими напрямками, звідки ворог знімає сили, чи не так?
– Це виглядає логічно, але ж вони посилилися, наприклад, на Покровському напрямку, і його треба стримувати, розумієте? Якщо сила зростає, її треба якось зупиняти, інакше вони можуть умовно за тиждень бути вже під Дружківкою або під Краматорськом.
– Україна отримала від Німеччини системи Patriot. Наразі не повідомляється про їхню кількість. Як ви думаєте, як це змінить поточну ситуацію?
– Класна, суперова, позитивна новина. Дякуємо нашим партнерам, бо це було не безплатно. Кожна система коштує 1,1 мільярда доларів США. Можливо, щось нам пробачили, але у будь-якому випадку хтось за це платив, адже безплатно нічого не буває.
Але головне питання – щоб ракети були. Річ у тому, що у світі не виготовляється багато ракет до Patriot, всього 800 штук на рік. Натомість росіяни тільки за жовтень місяць запустили по Україні 270 ракет. Отже, вся світова система має працювати на Україну, тоді буде результат. Питання у тому, скільки в нас буде ракет і яка черга буде за цими ракетами.
