Зима 2026 року випробує Львів на міцність – від удару «Орєшніком» до снігового колапсу. А ще було критичне знеструмлення лікарень, через яке Садовому приписали конфлікт із Козицьким. У щорічному інтерв’ю для «Твого міста» міський голова Львова дає конкретні відповіді на завислі питання про сміттєпереробний завод та муніципальний крематорій, музей Шухевича й оновлення протезного заводу, транспорт і нові школи, питання Сокільників та обмеження забудовників, стрільницю й «Гаківку». Також Андрій Садовий відповів, чим пишається і за що критикував би мера, якби був пересічним львів’янином.
Дякую, що попри непросту ніч і ранок ви завітали до нас (інтервʼю було записане 9 січня). Найбільше всіх хвилює атака «Орєшніком» на Львів і Львівщину. Як ви думаєте, це зробили, щоб уразити об’єкт інфраструктури, чи щоб подати сигнал, що вони можуть?
Слава Богу, що ракета не мала бойової частини і це був великий шум – інакше наслідки були б неспівмірні. Є ураження об’єкта критичної інфраструктури, але, дякувати Богу, людських втрат немає. Думаю, це демонстрація сили, бо Львів межує з Європейським Союзом. Якщо зазвичай ми маємо 20–30 хвилин, аби піти в укриття, то тут мовилося про менше ніж 10 хвилин. На радарах цієї ракети не було, і навряд чи сьогодні в Україні є технології для знищення таких. Тож це чіткий сигнал США і партнерам з ЄС. Не знаю, чи ця технологія доопрацьована. Чи ракета не вибухнула б на території Росії, якби там була бойова частина.
Читайте також: «Перший такий удар по Львову за війну»: Садовий розповів про наслідки вчорашньої атаки рф
Сьогодні ми всі мали серйозне напруження через погодні умови та проблеми з електропостачанням. У Києві й інших містах велика біда. Вчора ввечері був на зв’язку із Запоріжжям, Дніпром – можливо, треба буде чимось допомагати їм, приймати людей. Час і день достатньо складні, важкі, та треба жити.
10 хвилин достатньо, щоб добігти до укриття, якщо воно не надто далеко й у належному стані. Бо коли наша команда рік–півтора тому пройшлася укриттями, вони були в поганому стані. За цей час відкрили лише одне велике укриття на Шевченка. Коли ви востаннє проводили такий рейд? Можливо, на часі його повторити?
Загалом у нас близько 3000 укриттів. Частина з них розташована в підвальних приміщеннях – від атак дронів вони рятують. Водночас не всі здатні витримати балістичні ракети чи «Калібри». Думаю, мешканці Львова вже чітко знають, де розташоване найближче укриття і куди потрібно йти. Якщо виникають проблеми, гаряча лінія міста приймає дзвінки – ми допомагаємо. Зазвичай це будівлі у власності ОСББ, тож відповідальність лежить і на самих мешканцях. Але місто ніколи не стояло осторонь. Райони час від часу перевіряють укриття, однак це наша спільна відповідальність – ми маємо поважати одне одного.
Ми ухвалили рішення, що всі укриття мають бути відкриті, адже у випадку з «Орєшніком» немає шести–семи хвилин, щоб іти до когось по ключі, спускатися чи щось відкривати. Сьогодні ми маємо бути мудрішими, а не лежати на ліжку і чекати, що, можливо, пролетить повз. Бо, повторюся, на радарах цю ракету ніхто не бачив. Вона виходить на орбіту і прямо атакує ціль – її неможливо збити. Тому прошу всіх мешканців Львова: якщо є тривога – йдіть в укриття. Воно може бути недосконалим, але здатне врятувати життя. Перевірте, чи є там запас води, медикаменти, ліхтарик і, за потреби, батарейки. У половині укриттів Львова є пічки й дрова – коли ми запускали це в роботу, усе функціонувало, але зараз перевірте, чи все справне.
Цього тижня у Львові був сильний снігопад. У перший день залишалося багато нерозчищених вулиць, наклалися проблеми з транспортом і електропостачанням, до яких ми ще повернемося. Здавалося, що сніг застав нас зненацька, хоча за календарем зима вже давно. Чи не думали ви звернутися до мешканців із закликом хоча б на пів години–годину вийти й допомогти, щоб було швидше і чистіше, як це практикують у Канаді та країнах Європи?
За такого снігопаду в європейських містах зазвичай закриваються державні інституції та школи, а громадський транспорт сходить з маршрутів, адже безпека водіїв там на першому місці. В Україні ми звикли до інших стандартів – незалежно від погоди маємо жити і працювати. Випав критичний рівень снігу, але місто залишалося проїзним. Хоч і з великими запізненнями, та всі зрештою дісталися на роботу. Дякую власникам бізнесів і людям, які просто виходили допомогти двірникам.
Учора і сьогодні працівники міськради прибирають площу Ринок та суміжні території. Одномоментно все прибрати техніки недостатньо, та жодне місто у світі не має її стільки, щоб повністю закрити це питання.
Сьогодні зранку я проїхав усе місто – кожна вулиця неідеальна, але загалом у нормальному стані. Зараз украй важливо відкидати ці купи снігу подалі, бо йде похолодання: через морози він замерзне і стане твердим, мов бетон, і тоді його буде значно важче прибирати. Більшість будинків – це ОСББ, мешканці самі наймають двірників. Тож прошу вас: допоможіть двірникам, попрацюймо разом і зробімо це правильно.
І можна ж не лише в ОСББ так робити. Сподіваюсь, ви зауважили, як заходили у наш офіс, як тут трактор гарно розчистив територію, і це було зроблено зусиллями власників території (студитів) та резидентів.
Де є хоча б маленька спільнота, там є порядок. А там, де лише пишуть дописи, але самі не виходять і не допомагають, – біда. Це реалії життя, які навряд чи щось змінить.
Зважаючи на морози, чи відновили роботу пункти незламності?
Вони працюють. Люди можуть ними користуватися. Передусім це всі наші адміністративні будівлі – туди можна зайти. Якщо ситуація стане критичною, адже можливі удари по ТЕС і, як наслідок, проблеми з теплопостачанням, альтернативні варіанти такі – грітися в укриттях, де є пічки і дрова, або йти в пункт незламності, поки фахівці ремонтують ТЕС. Багато шкіл Львова мають твердопаливні котли й підготовлені, щоб у разі потреби прийняти до 5 000 людей. Ці сценарії продумані, але, дай Боже, щоб вони не знадобилися.
Було відключення світла в лікарнях, електротранспорті. Школи пішли на додаткові канікули. Чи вони готові? Чи не вимикатимуть там світло?
Діти вийдуть на навчання в четвер. Якби за такого засніження батьки масово возили дітей містом, ситуація була б кардинально складнішою навіть для прибирання Львова. Тому ці три дні – раціональний крок. А в дистанційне навчання я не вірю – згодом воно боком вилазить.
Щодо світла. Вдень є природне освітлення, усі школи мають генератори на випадок потреби. У нас ніколи не було проблем з електроенергією для шкіл. Але ми не знаємо, що буде з енергосистемою України. Щодня з ладу виходять нові блоки й підстанції, ситуація погіршується. Якщо морози посиляться, це ще мінус один–два гігавати. Тому потрібно мати альтернативу і готуватися до складних періодів – ми це робимо.
Чи вистачить цих генераторів у школах за суттєвого дефіциту, щоб не було холоду?
Цього не вистачить для повного освітлення всіх класів, але вдень у цьому немає потреби. Другу зміну мають небагато шкіл – там є необхідне забезпечення. За потреби можемо посилити. Хочу вірити, що все буде добре. Але хто може передбачити екстремальні атаки й аномалії?
Допомога ЗСУ, забудовники і нові школи
Бюджет 2026 року на кілька мільярдів більший за минулорічний. Близько мільярда (5% ) передбачено на оборону. Дехто з голів громад вважає, що Львів міг би більше підтримувати ЗСУ.
Це гроші громади Львова, а не мої чи ваші. Не знаю, чи є в Україні громада, яка дає більше. Питання не лише в грошах. Часто потрібно допомогти з купівлею обладнання і вчасно доставити його. Йдеться не про те, щоб озвучити цифру, а про те, щоб організувати процес, залучити бізнес і зробити так, аби все працювало разом. Цього року відбувся забіг звіздарів – вони зібрали певну суму, місто додало до неї ще кошти. Так ми підсилюємо один одного.
Сьогодні 58 000 львів’ян на фронті – фактично кожна родина когось відправила. Наш найбільший обов’язок – бути разом із нашими хлопцями й дівчатами, допомагати їхнім родинам. Якби ми могли дати більше, я б це зробив. Але тоді довелося б забирати кошти з освіти, медицини, культури. Поспілкуйтеся з людьми біля будинків – почуєте чимало нарікань, зокрема, чому не зробили дорогу чи хідник. Бо ми віддали понад 5 мільярдів гривень на військові потреби. Це мали бути дороги й хідники, а натомість є тисячі дронів, які збивають ворожі цілі.
Сьогодні говорив із колегою, який воює у 45-й бригаді. Безпілотники, які ми їм передали, вже вразили перші «шахеди». Також маємо колаборації з фондами «Повернись живим» і Сергія Притули, за участі Світового конгресу українців, які разом збирають 1 мільярд гривень. Громада міста долучається 50 мільйонами гривень. І українці в Калгарі та Вашингтоні кажуть: «Якщо Львів підтримує, то й нам треба зібрати більше».
Років 10 тому в одному з інтерв’ю ви розповідали, що були вражені підходом тодішнього мера Нью-Йорка Рудольфа Джуліані, який казав, що освіта – ключ до всього і насамперед треба інвестувати в школи. Скільки нових шкіл у Львові з’явилося з того часу?
Мовиться не про будівництво нових шкіл, а про те, щоб вони були максимально привітні всередині. Наша задача – щоб дитина отримувала якісні базові знання. Вміння грати в шахи стає ключиком, що підвищує успішність. Є питання мови, IT, музики. У департаменті є базові та музичні школи, працюємо над їх більш тісною співпрацею.
Нещодавно відкрили 3D-школу для учнів перших-третіх класів – вона чудово працює. На фінальній стадії – школа «Провесінь», проєкт заморожували два роки через брак коштів. Цього року, завдяки міжнародним партнерам, відкриємо нову школу у Брюховичах. Адже, допомагаючи на фронті, ми забираємо частину коштів з бюджету, тож компенсуємо їх грантами, донорськими проєктами, співпрацею з містами, фондами, ЄБРР та Європейським інвестиційним банком.
Подивіться бюджет Львова: чи є ще міста в Україні, де за час війни ростуть видатки на освіту, культуру, медицину та спорт? Тепер завдання – щоб у кожному виді спорту були ветеранські клуби. У Львові вже створено хокейну команду для хлопців, які втратили кінцівки під час війни, допомогли створити подібні клуби в інших містах, провели перший чемпіонат і виграли. Також футбольний клуб «Покрова» для хлопців на милицях – вони грали чемпіонати в Польщі, зрозуміли, що подібні програми потрібні й тут, і вже виграли чемпіонат України. Щовівторка і четверга для ветеранів організовують підводне плавання та стрільбу з лука як елементи реабілітації.
Наша батьківська аудиторія жаліється, що бракує інфраструктури для дітей. Наприклад, для фігурного катання одна чи дві локації у Львові.
За місяць-два плануємо відкривати хокейний палац «Гаківка» на Сихові. Там буде хокей для дітей, фігурне катання, хокей для команди ветеранів Unbroken. «Гаківка» буде муніципальною, робимо її за грантові і частково бюджетні кошти.
Поясніть конкретніше. Бо маємо ситуацію зі стрільбищем: ви казали, що це фінансуватиме приватний інвестор, тепер мовиться про викуп стрільбища за міські кошти.
У Львові в стрільниці працює крутий центр патріотичного виховання дітей. У першій половині дня тут діти проходять інтерактивні заняття та стріляють з різних видів зброї, а ввечері приходять ветерани. Центр збудований на приватні кошти. Я хотів би, щоб він став міським, і згідно з угодою поступово перебираємо власність на себе, коли фінансові можливості дозволять, бо одномоментно це зробити не можемо. Головне, що стрільниця працює, а дитині, яка займається патріотичним вихованням, байдуже – приватний це об’єкт чи збудований за бюджетні кошти.
Але це гроші громади і їй важливо розуміти.
Цей об’єкт працює, він приватний. Рішення стосовно викупу приймає сесія міської ради, на сьогодні його нема.
У Львові зараз будується багато об’єктів, сюди переїжджає чимало людей, місто розростається, затори шалені. Ви впевнені, що справді не треба буде нових шкіл?
Нові школи будуються, баланс збережено. Дай Боже, щоб у них ходили діти, бо народжуваність впала. Насправді будується не так багато, як хотіли б забудовники. Ситуація на ринку непроста: ціни тут вищі, ніж у Києві, бо Львів безпечніший і більш привабливий для інвестицій. Але діюче законодавство більше лобіює забудовників, а не мешканців. Якщо забудовник будує житло, він не зобов’язаний вкладати гроші в освітню інфраструктуру чи дороги. Колись депутати ВРУ хотіли, щоб у випадку відсутності інвестицій у міську інфраструктуру квадратні метри житла були дешевшими, але так не сталося, і зараз маємо серйозну проблему. Ми проводимо роз’яснювальну роботу: забудовники розуміють ситуацію і частково інвестують у міську інфраструктуру, але не в обсязі, який би відповідав здоровому глузду.
Який ваш підхід до роботи із забудовниками? В Європі роблять акцент на тому, щоб менше нагрівати міста: більше зелені, менше бетону, бо це впливає на багато аспектів життя. У нас забудовники часто намагаються максимально використати площу ділянки, і місця для озеленення майже не залишається. Звісно, район «Під Голоском», наприклад, уже не змінити. Але знаю, що консультанти та архітектори працюють над проєктом розвитку північного Львова – дехто пропонує більше забудови, а дехто прагне збільшити кількість парків і зелених зон.
Якби моя воля, я б мінімізував будь-які нові забудови в місті, щоб було більше зелені та парків. Але за законодавством, якщо людина має у власності землю чи будівлю і хоче її забудувати або перебудувати, місто не може цього заборонити – інакше нас звинуватять у порушенні права власності. Це складні дебати.
Містобудівна рада знижує амбіції забудовників на 2–6 поверхів. До Львова приїжджають інвестори з Києва чи Дніпра з великими проєктами, але ми пояснюємо: «Цього у Львові не буде. Опускаємось до землі. Більше зелені». Люди це розуміють, бо бачать довгостроковий ефект: якісне житло має комфорт, служить людям багато років, а неякісне – перетворюється на проблему. Ми сповідуємо кращі європейські стандарти, але наша політика часто суперечить законодавству. Те, що будують у Києві – катастрофа: стилобати, 23-поверхові будинки – недопустимі.
А ось, наприклад, містобудівна рада кілька разів розглядала корпус Львівської політехніки на Чупринки, половину чи більше якого нещодавно знесли.
Там має з’явитися нова сучасна будівля з використанням сучасних матеріалів і технологій. Вона не буде більшою за обсягом, але стане значно комфортнішою. Не всі будівлі, зведені сто років тому, є зручними. Технікум радіоелектроніки, де я колись навчався, будував мій тато – газета навіть писала, що він, як кращий муляр, отримав відзнаку. Але корпус збудували халтурно: він був незручний з точки зору сучасних технологій і енергозбереження. Рішення про реалізацію проекту ухвалював «Електрон», бо технікум передали саме йому, і саме він домовлявся з інвесторами.
Сміттєпереробний завод, крематорій, транспорт і розширення вулиць
Давайте тепер поговоримо про великі міські проєкти. Розкажіть, що зі сміттєпереробним заводом, крематорієм, комунальним ринком на Петлюри.
Для ринку на Петлюри збудували сучасну, зручну будівлю. Ближче до весни люди зможуть повернутися торгувати туди. Передбачена гарна площа, комфортний громадський простір, який там давно потрібен. Те, що було всередині раніше, виглядало некрасиво та неестетично.
Обладнання для крематорію вже завезли, печі спеціально виготовили за кордоном, конструктив перебуває на фінальній стадії. У другому кварталі 2026 року плануємо відкривати крематорій – це сучасний, функціональний та естетично досконалий проєкт. Послуги там будуть дешевші, що вигідно і для мешканців, і для екології.
На заводі з переробки ТПВ турецька компанія монтує обладнання. Водночас є проблеми з польським підрядником, який затягує терміни, сподіваючись заробити більше. Незважаючи на порушення контракту і термінів, основний обсяг робіт виконано, обладнання завезене, тож ситуація під контролем.
Але чи є все-таки вже якесь рішення? Бо ж тривають арбітражні суди.
Звісно, жодна гривня з міського бюджету не буде витрачена на їхні забаганки. Місто платить лише за виконану роботу у визначені терміни. Тому ми ведемо з ними юридичні дискусії в межах чинного законодавства. Але я спокійний – завод буде збудований. Справи в судах можуть тривати роками, а арбітраж розглядає їх значно швидше. Переконаний, що це не вплине на терміни здачі об’єкта в експлуатацію.
Конфліктна ситуація по Сокільниках спричинила чимало гучних обговорень. Як ви бачите її правильний розвиток?
Підтримую мешканців Сокільників. Вони живуть у комфортній громаді з невеликими будинками та розвиненою інфраструктурою. Та раптом їм пропонують багатоповерхове будівництво, для якого нема ні спроможності, ні інфраструктури. Ні в якому разі не можна населений пункт на 9 000 людей одразу перетворювати на 50 000.
У радянські часи під аеропорт залишали резервну територію для розширення – так роблять у всіх нормальних країнах. Наприклад, «Хітроу» за 100 років збільшився у 20 разів. Ми збудували новий термінал до «Євро-2012» і зараз працюємо з ЄС над великим транспортним хабом: змінюють залізничні колії на європейський стандарт і з’єднують їх з летовищем. Територія біля аеропорту має стати транспортним терміналом, а не житловою забудовою.
Я переконаний, що мешканцям Сокільників це не потрібно. Деякі «ділки» замовляють інформаційні атаки й подають до суду через недосконалий генеральний план. Думаю, суд ухвалить правильне рішення, і дискусія перейде у правову площину. Поки ж там не будують термінал, можна вирощувати м’яту чи валеріану, щоб трохи заспокоїти амбіції тих, хто хоче зробити шкоду місту.
Майбутнє Львова напряму пов’язане з летовищем: куди можна прилетіти, туди йдуть інвестиції. Якщо зараз забудувати територію житлом, місто ризикує перетворитися на велике село – і цього ми не допустимо.
Одна з найбільших проблем в місті – мобільність. Чи буде до кінця січня 2026-го стратегія розвитку громадського транспорту у Львові, як ви обіцяли на сесії в грудні?
До кінця січня ми покажемо, на яких вулицях можна облаштувати додаткові смуги для громадського транспорту, щоб пасажири автобусів добиралися швидше, ніж люди на автівках. В світі немає інших способів, крім покращення роботи громадського транспорту та можливості пересідати на автобуси, трамваї чи тролейбуси.
Ми отримали сучасні німецькі та швейцарські трамваї, «Електрон» виготовляє для нас 45 нових автобусів. Паралельно будуємо завод з виробництва автобусів на біогазі – це суттєво полегшить транспортну ситуацію в місті. Але розширити вузькі центральні вулиці, як Івана Франка чи площу Ринок, неможливо. Тому єдиний варіант – дати людям альтернативу.
Згадайте, яким 10 років тому було сполучення з Сиховом: їхати в центр машиною було невигідно, ще й проблеми з парковкою. Трамвайом приїхати на площу Галицьку було набагато простіше. Так само має бути і для мешканців Рясне. Вулицю Шевченка плануємо розширити для ще однієї смуги громадського транспорту, аналогічно — на Стрийській та інших ключових вулицях.
А вулиця Луганська? Чому не використати там колію для міської електрички?
До кінця цього місяця представлю вам бачення, що ми зможемо зробити в 2026-му. Європейська колія автоматично дасть можливість думати у Львові про наземне метро. Це перспектива завтрашнього дня. Такі речі треба планувати, вони не з’являються просто так. Перші розмови про європейську колію до Львова ми почали 19 років тому. Тоді це не сприймалось політично, всі казали, що вектор має бути на схід. Сьогодні це сприймається. Ми мали довгі дискусії з Європейською комісією, яка хотіла довести колію лише до Брюхович. А як в місто воно має заходити? Зараз наш Департамент архітектури і Укрзалізниця прекрасно співпрацюють, спільно плануємо, як все має йти по Львову, а далі ці магістралі мають рухатись на Київ.
Давайте також згадаємо нещодавній конфлікт між вами і головою ЛОВА Максимом Козицьким стосовно відключення електроенергії (7 січня у Львові вимкнули електроенергію у деяких лікарнях і електротранспорті – Ред.). Він політичний? І в чому суть?
Не було жодного конфлікту. Група ідіотів відключила лікарню Святого Луки на на Навроцького і тягові підстанції, унеможливила вчасний вихід на маршрути трамваїв і тролейбусів. Не можу уявити, кому це в голову могло прийти. Я звернувся в поліцію, щоб та провела розслідування. Постанова Кабміну чітко забороняє відключати заклади медицини.
В області кажуть, що місто не оформило ці заклади правильно.
Уявіть: людина хвора, лежить на ШВЛ, а їй кажуть, що відключають кисень через неправильно оформлену заявку. Треба бути ідіотом, щоб дати таку команду лікарні. Після того як цей випадок став публічним, я переговорив із прем’єркою Свириденко – велика їй подяка – та з в.о. міністра енергетики. Ми сім разів зв’язувались, він особисто допомагав включати всі медичні заклади, щоб вони мали електропостачання. Велика подяка уряду – спрацювали молодці, все зробили прекрасно. А поліція нехай з’ясує, хто дав команду відключити рубильник. Так робити не можна – це порушення закону. Медицина – святе.
Питання від аудиторії
Наостанок кілька запитань від аудиторії. Чому не відновлюють музей Шухевича?
Зробили проєкт, декілька місяців його погоджували в ЛОВА, бо це пам’ятка архітектури. Все пройшли, проєкт на фінальній стадії, починаємо роботи по відновленню. Але це буде зовсім інша будівля – доступна, привітна, з більшими площами. Важлива не тільки для Львова, а й для України. Біля музею зміниться інфраструктура, буде прекрасний громадський простір. Це не так, що за секунду зробили. Ми й так робимо це вп’ятеро швидше, ніж це робилося в країнах СРСР.
Чи можуть оператори паркувальних майданчиків забезпечувати принаймні мінімальне очищення своїх майданчиків від снігу? Люди платять гроші за паркування і очікують хоч якогось рівня послуг?
Зобов’язані. Подайте мені конкретні адреси, де це порушено – дамо їм додатковий імпульс.
Чому не відновлене старе укриття на території протезного заводу?
З боєм ми перебрали протезний завод у комунальну власність. Там було від 80 до 10 мільйонів штучно створених боргів, територію просто хотіли забудувати житлом. Ми унеможливили цей процес. Зараз цю територію перепроєктовують, там є можливість вибудувати частину лікарні і мати виробництво протезів та різного устаткування для людей з інвалідністю. В процесі ремонту там буде і якісне укриття. Зараз на заводі мінімальна кількість працівників.
До слова, зараз робимо проєкти в Луцьку, де теж буде реабілітація і протезування, Івано-Франківську і Мукачево. Це буде великий комплекс рівня протезної майстерні, яку ми збудували на Миколайчука, плюс палати, де люди зможуть проходити реабілітацію.
Якби ви були звичайним львів’янином, за що б критикували мера найбільше?
За все! Чому сніг падає, а трамваї не помиті? Ви мене заскочили. Нема жодного міста в світі, де вирішені всі проблеми. Де живуть люди, там море проблем. Моя формула проста: у Львові є проблема – винуватий Садовий. Крапка.
Похваліться, чим ви гордитесь. В квітні виповниться 20 років, як ви на посаді.
Моя велика гордість – львів’яни, які показують неймовірну мудрість. Коли трапляються складні ситуації, люди виходять і допомагають одне одному. Ми вже прийняли понад 25 000 поранених, і стільки людей приходить, щоб підтримати. Є театр і спорт для ветеранів, і я гордий, що люди віддають частинку свого серця. Почався снігопад – люди самі виходять прибирати, без жодних додаткових прохань. Це круто!
Розмовляв Тарас Яценко
Текст: Марічка Ільїна
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
_____________________________________________________________________________________________________________________________
Щоб отримувати актуальні й гарячі новини Львова та України, підписуйтеся на наш Instagram та Viber.
Трансляції важливих подій наживо і щотижневі відеопрограми – про актуальні львівські питання у «Темі тижня» та інтелектуальні розмови на загальноукраїнські теми у «Акцентах Твого міста» і публічні дискусії для спільного пошуку кращих рішень викликам громади міста – дивіться на нашому YouTube-каналі.
