У вересні 2025 року інтерв’ю Сергія Тігіпка для Forbes мало стати історією про великі інвестиції та успіх групи ТАС. Натомість матеріал спровокував хвилю обурення: спроба представити соратника Януковича як взірець для підприємців розбилася об жорстку реакцію військових та активістів, які пам’ятають його роль у подіях 2014 року. Але крім моральних питань, до бізнес-імперії екс регіонала виникають й інші, більш прагматичні запитання. А тому команда “СтопКору” також зацікавилася діяльністю пана Тігіпка та вирішила глибше дослідити фінансові та юридичні аспекти роботи його бізнес-групи
Іноді одна публікація в медіа стає каталізатором глибокої суспільної реакції. Саме таким випадком стало інтерв’ю колишнього політика і бізнесмена Сергія Тігіпка, опубліковане у вересні 2025 року у Forbes Україна. Матеріал, який мав розповісти про інвестиційні плани групи ТАС, натомість запустив хвилю критики в медіа та соцмережах і розкрив глибокий конфлікт між бізнес-наративами та історичною пам’яттю.
Тігіпко в глянці: скандал, який не вийшов “у плюс”
Все почалося з анонсу від головного редактора Forbes Бориса Давиденка, який охарактеризував Тігіпка як “людину, що викликає полярні емоції”, “рольову модель для підприємців” і водночас “ворога громактиву”.
Цей пост розділив аудиторію ще до виходу самого матеріалу, чітко позначивши лінію конфлікту між читачем, який цінує ділову ефективність, і тими, хто пам’ятає політичні події, в яких брав участь герой інтерв’ю.
Формально Forbes писав про $180 млн інвестицій, запуск вагонобудівного заводу на Волині, купівлю Idea Bank. Але контекст — повне ігнорування політичної біографії — перетворив бізнес-матеріал на спробу “пральної машини” для репутації.
Проте журналісти, активісти, військові, очевидці подій 2014 року — всі масово виступили проти спроби видати Тігіпка за приклад для наслідування. Наприклад, журналіст Євген Спірін у Фейсбук відкрито заявив про те, що бачив Тігіпка у 2014 році в будівлі захопленого СБУ Луганська:
“Я бачив як Тігіпко заходить в будівлю луганської СБУ, захоплену ЛНР. І я чув, як він каже: “рєбята, через месяц ми в росіі”. Я стояв там, чув, бачив, своїми очима і вухами. Я, живий приклад історії Луганська. А потім сталась окупація, війна, а потім ще війна… Гинуть люди, руйнуються міста, ростуть масові могили. І Тігіпко в цьому ОДИН з відправних механізмів“, — зазначив Євген.
Соня Кошкіна згадала, як у день масових розстрілів Рада не могла зібрати голоси за припинення вогню:
“В найчорніший день Майдану За постанову про припинення вогню голосували всі. Включно, з прасті Госпаді, Деркачем, Шуфричем і тому подібними персонажами. Голоси збирали з 15 години дня і майже до опівночі. У Тігіпка їх було 12. За ним посилали, до нього їздили. І не один раз. … В той момент, коли в центрі Києва чорний Беркут розстрілював людей, він сидів зі своєю групою у себе в офісі на Старовокзальній і не їхав в Раду“
Віктор Трегубов, офіцер ЗСУ, написав у своєму пості, що сучасні СЕО, коучі й консультанти захоплюються Тігіпком як прикладом “професіонала процесів”, забуваючи, що його шлях починався з посад у радянському апараті пропаганди, членства в ЦК КПУ та переходу до великого капіталу через зв’язки, а не через ринок.
Так от після цих обурень Борис Давиденко зайняв оборонну позицію. Давиденко звинуватив критиків у “агресивному інфантилізмі” й натякнув, що аудиторія має просто прийняти існування альтернативної точки зору. Він назвав його “крутим бізнесменом, бажаним спікером і зразком для наслідування” і це тому що “статті про Тігіпка регулярно в топі тих, хто приніс найбільше підписок“
Від комсомолу до політичних торгів
Сергій Тігіпко народився 13 лютого 1960 року в селі Драгонешти (Молдавська РСР). У 1982 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут, пізніше став доктором економічних наук. Його рання кар’єра пов’язана з комсомолом: у 1986–1989 роках займався пропагандою в Дніпропетровському обкомі, згодом очолив обком.
У 1992 році Тігіпко стає першим головою правління Приватбанку, що стало стартом його кар’єри у фінансовому секторі. Саме тоді він зблизився з Леонідом Кучмою, майбутнім президентом України. І вже у 1994 році він був призначений позаштатним радником президента Кучми з питань монетарної політики, а вже за три роки обійняв посаду віцепрем’єра з економіки (1997–1999), далі — міністра економіки (1999–2000). З 2002 до 2004 року очолював Національний банк України — установу, що мала ключове значення для формування фінансово-олігархічного капіталу. Паралельно він став головою виборчого штабу Віктора Януковича на президентських виборах 2004 року. Кампанія закінчилась фальсифікаціями, Помаранчевою революцією і тимчасовим відходом Тігіпка з публічної політики.
У 2009 році він повертається як лідер власного політичного проєкту “Сильна Україна” і балотується в президенти. У першому турі набирає 13,05% і посідає третє місце.
Але замість залишитися незалежним політиком, Тігіпко приймає пропозицію увійти до уряду Віктора Януковича. У 2010–2012 роках він обіймає посаду віце прем’єра — міністра соціальної політики в уряді Миколи Азарова. Саме у цей період його політична лояльність остаточно закріплюється: у 2012 році він стає №3 у списку Партії регіонів, заступником голови партії, а також заступником керівника Центрального виборчого штабу ПР під керівництвом Андрія Клюєва.
Його “Сильна Україна” у 2014 році повертається як самостійний проєкт, але фактично залишається тінню ПР. У 16 січня 2014 року він проголосував за так звані “диктаторські закони”
Кульмінаційний епізод — 20 лютого 2014 року, день масових розстрілів на Інститутській. У цей день Верховна Рада намагалася ухвалити постанову про припинення вогню. За свідченнями журналістки Соні Кошкіної, група Тігіпка не голосувала, а сам він перебував не у парламенті, а в офісі на Старовокзальній. Причина — розрахунок на політичний бонус у випадку, якщо Янукович утримається при владі. Цей факт, як і відсутність засудження дій силовиків, ймовірно і поставив остаточну репутаційну крапку в політичній кар’єрі Тігіпка.
Бізнес Тігіпка: імперія банків, гучні угоди і фінансові скандали
Сергій Тігіпко — бенефіціар і засновник групи ТАС, однієї з найбільших фінансово-промислових структур в Україні. За даними YouControl, з його іменем пов’язано щонайменше 216 компаній. Група охоплює банки, страхові компанії, промислові підприємства, нерухомість та венчурні проєкти. Названа на честь доньки — Анни Тігіпко, яка є власницею необанку izibank через АТ “ЗНВКІФ „АСГАРД””
Ключовий актив групи — Universal Bank, придбаний у 2016 році в Eurobank. Саме цей банк став платформою для запуску monobank — першого повністю мобільного банку в Україні, що формально позиціонується як продукт АТ “Універсал Банк” у партнерстві з IT-командою mono. І у 2025 році Тігіпко заявляв про готовність продати до 10% Universal Bank “дуже потужному інвестору”.
Паралельно група активно розвиває M&A-процеси. У 2024 році було придбано Idea Bank приблизно за $34 млн, оголошено злиття з ТАСкомбанком. А вже цього року Нацбанк підтвердив статус системної важливості для 16 установ. Серед них — Ідея Банк Сергія Тігіпка, про що є повідомлення на офіційному сайті НБУ
Втім, бізнес-імперія Тігіпка не обходиться без скандалів. Ще у 2018 році Нацбанк публічно повідомив про підозру щодо участі банку в схемах із відмивання коштів — загальна сума сягала 4 млрд грн. У травні 2025 року НБУ оштрафував ТАСкомбанк на 11 млн грн за порушення у сфері запобігання легалізації доходів.
Того ж року банк припинив роботу над проєктом sportbank, на базі своєї ліцензії — після того, як ДБР провело обшуки в офісі проєкту в межах справи про державну зраду, відмивання коштів у дуже великих розмірах, ухилення від сплати податків та бездіяльність працівника правоохоронного органу щодо незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор стосовно sportbank. Про це йдеться в ухвалі суду
Проте банк повідомив клієнтів лише про те, що причиною стали значні зміни у зовнішньому середовищі, що вимагають коригування бізнес-моделі Банку та його стратегії в цілому.
Отож, Тігіпко не змінився, проте змінилось суспільство. І сьогодні воно не готове забувати, хто і що робив у 2014 році. Бізнес, інвестиції, мільйони — не можуть змити історію, написану кров’ю, схемами й мовчанням. Спроба Forbes показати “успішного інвестора” без політичного минулого перетворилася на урок для всіх: в Україні репутація — це не піар-актив, а пам’ять. І вона не продається.
Команда СтопКору направила запит до ДБР стосовно згаданої справи про державну зраду: на якій зараз стадії, чи фігурував Тігіпко і в якому статусі.
А також до Форбс щото інтервью: чи проводилось воно на комерційній основі?
Нагадаємо, що команда СтопКору писала про те, як фармацевтичний дистриб’ютор “БаДМ” опинився під подвійним ударом — кримінального провадження та рекордного штрафу від Антимонопольного комітету, та про мільйонні тендери, гольф, дипломатію Ольги Селих.
