Україна не раз заявляла, що готова хоч сьогодні розпочати переговори про вступ до ЄС, і це дійсно так. Офіційно створена навіть переговорна група. Один рядок у ній займає Олександр Корнієнко – перший віцеспікер та, умовно кажучи, “відповідальний за вступ від парламенту” у чинній владі.
Ми зустрілися у Верховній раді невдовзі після того, як Брюссель передав Україні звіт про розширення, який показав серйозне відставання темпів України від держав-лідерів.
Про три великі реформи і три етапи, з яких слід зробити висновки, про те, чи готовий Київ прискорити темп реформ і у чому причина затримки, редактору Сергію Сидоренку розповів Олександр Корнієнко. Радимо подивитися відеоверсію інтерв’ю, а його текстовий виклад (із окремими коментарями від редакції) – в матеріалі “Політично зараз не можна бути проти ЄС. Якщо ти проти вступу в ЄС, ти – агент Кремля”. Далі – основні його тези.
Звіт ЄС щодо реформ в Україні не однозначно позитивний, але і не однозначно негативний. Там є багато речей, на які треба звернути увагу. Я скажу так: він неоднозначний.
З того, що відомо зараз, національна програма адаптації передбачатиме мінімум два-три роки дуже активної роботи для ухвалення законодавства, необхідного в рамках вступного процесу.
Для готовності України до вступу в ЄС необхідно буде ухвалити десь від 500 до 1000 законів. Ми будемо точно це розуміти, коли буде готова національна програма адаптації.
Але в мене є ідея, як це зменшити. Я не виключаю, що може бути “укрупнення” на етапі, коли треба буде пришвидшити динаміку. Тобто голосувати один закон про внесення змін в купу законів. Регламент дозволяє це зробити.
Тобто 2028 рік, про який каже Єврокомісія, видається достатньо реалістичним.
Але для цього треба, щоб ми зробили роботу над помилками і зробили висновки з тих етапів, які ми пройшли.
Я виділяю три етапи.
Перший – Угода про асоціацію. Урок, який ми мали б з неї винести – це те, що вже на етапі проєктування нам потрібен інклюзивний процес, із залученням всіх стейкхолдерів.
Другий – етап кандидатства (2022-23 роки). Ми тоді дуже багато на емоціях зробили, діяли дуже класно як країна. Ми погоджувались на дуже дискусійні історії, типу Стамбульської конвенції, і це допомогло нам отримати рішення про відкриття переговорів – бо наші дії тоді дали підґрунтя тому ж німецькому канцлеру Олафу Шольцу “вивести на каву” Віктора Орбана.
Так, ми дали дуже гарний сигнал, задали високий темп, та цим створили у партнерів завищені очікування, на які вони, як бюрократи, відразу сперлися.
Помилка в тому, що ми не проінформували їх, що так не буде завжди.
Ще один етап – пов’язаний з виконанням умов програма фінансової підтримки Ukraine Facility. Урок, який ми маємо винести – це те, що депутатам, урядовцям і представникам ЄС треба обговорювати проєкти законів ще до їхньої реєстрації.
Тут ми повноцінно відчуваємо помилки попередніх етапів – це і недостатня робота зі стейкхолдерами, і завищені очікування.
На етапі вступу буде ще важливіше мати залучення депутатів до напрацювання проєктів.
У нас минуло десять років від запуску трьох великих реформ – антикорупційної, судової та децентралізації. Це наскрізні та “спадкові” реформи, які Україна починала за Порошенка і досі продовжує.
Усі вони важливі для українського суспільства, але всі по-різному проходили.
Найуспішніша – це децентралізація.
Щодо антикорупційної реформи, то тут ідея правильна, реалізація частково правильна, але воно так і не набрало магістральної швидкості.
Вона вже глибоко інтегрована, але треба крок за кроком працювати, щоб система займалася тим, чого від неї чекає суспільство.
Докладніше – в матеріалі “Політично зараз не можна бути проти ЄС. Якщо ти проти вступу в ЄС, ти – агент Кремля”.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
