Збереження пам’яті: Історія Івана Недашківського та його справи для рідних Недашок
«Локальна історія стає значущою, коли у неї заглиблюються люди, як Іван», — зауважує історикиня Наталія Білоус. Недашківський присвятив роки збору даних про Недашки в архівах, родинних переказах і спогадах односельців.
Життя, присвячене історії рідного села
Іван Недашківський — наш земляк, котрий, здавалося б, ніколи не шукав гучної слави, одначе його праця стала важливим внеском у дослідження історії. Хоч він і не був професійним істориком, його інженерне та військове минуле надало йому особливого підходу до вивчення історії рідного села, з яким він був глибоко пов’язаний на особистому рівні.
Протягом багатьох років Недашківський досконало збирав архівні записи, усні перекази та спогади людей, що сформували ціліснісний образ Недашок, все для того, щоб зберегти його від забуття.
Цього року, у своїй 66-й рік, він залишив нас, не завершивши книгу, над якою працював тривалий час, усвідомлюючи важливість свого внеску.
Співпраця та захоплення локальною історією
Наталія Білоус, докторка історичних наук, вела спільну роботу з Іваном над книжкою про Недашки. Вона була свідком його захоплення та завзяття, коли він досліджував історію свого роду, а також місцевої шляхти. Свій рід Іван простежив до кінця XVIII століття, зібравши безліч архівних документів та фотографій.
Співпраця почалася ще у 2017 році, коли Іван виступив на житомирському з’їзді та поділився своїм наміром написати історію села. Пані Наталія швидко зрозуміла, що його праця потребує систематизації, адже існуюча брошура 1997 року не могла охопити всю глибину та багатогранність історії Недашок.
Дослідження — це не просто запис інформації
Іван не лише збирав сухі факти, а й створював цілу історію місця — його дослідження включали живі спогади, старовинні пісні та вірші місцевих авторів. Спогади про школу викликали в нього особливі емоції, адже він згадував своїх учителів та дитинство з величезною теплотою.
Цікава деталь: у підготовці книжки участь брали його діти, односельці, а також сестра, яка допомагала зібрати та організувати матеріали. Саме команда підтримки стала основою, яка допомогла реалізувати цей амбітний проєкт.
Відзначення пам’яті та важлива місія
Дослідження завершилося, проте Іван знав, що кінцева мета не в простому написанні книги, а у вшануванні пам’яті села та його історії. Він мріяв про музей, де можна було б зберегти всі зібрані матеріали. Це амбітний проєкт, який, сподіваємось, ще буде реалізовано його нащадками.
Книжка стала не лише ілюстрацією захоплюючого шляху одного чоловіка, але й важливим свідченням збереження пам’яті про рідне село. Іван став символом патріотизму — людиною, чиєю життєвою місією було зберегти пам’ять про ненормальність Рідного краю.
Особисто про Івана Недашківського
Для пані Наталії, попри те, що вона не знала його близько, Іван залишив глибокий слід у серці. Бажання зберегти пам’ять про свій край та близьких людей — це те, що розділяють неначе флагмани свого села. Уважно прислухаючись до кожної деталі, він робив все можливе, щоб через історію відновити зв’язок з предками.
Сподіваємось, що його праця стане дороговказом не лише для родини, а для всіх, хто цікавиться мікроісторією України.
