У січні 2026 року Михайло Федоров очолив Міністерство оборони. Серед змін, які планує провести Федоров, є реформування ТЦК, зміни в мобілізації та боротьба із СЗЧ. Він вже поділився деталями на закритій зустрічі із військовими.
Військослужбовець ЗСУ Данило Яковлев в інтерв’ю 24 Каналу розповів, як треба змінити ТЦК, що допоможе зменшити кількість СЗЧ і що буде із зарплатами військових. Більше – читайте далі у матеріалі.
Як Федоров реформує Міноборони?
Чи можемо вже підбити короткі підсумки перших результатів роботи міністра оборони Михайла Федорова? Що змінилося в першу чергу?
Ми з братом (Кирило Яковлев, – 24 Канал) і деякими нашими побратимами зустрічалися з міністром оборони Федоровим, спілкувалися віч-на-віч. Я не можу до кінця розповідати, про що ми говорили, тому що це буде некоректно і неправильно, але можу заспокоїти військових людей, яких цікавить армія і її зміни.
Знаю, що у людей був страх того, що Федоров не розбирається у війні, що він не військовий і таке інше. Але після спілкування з ним стає зрозуміло, що він дуже добре розбирається в ситуації, яка зараз є. Він в матеріалі багатьох моментів, його команда теж. Він, я так розумію, дуже багато людей взяв зі собою з Дії, які показали там дуже високі результати й хорошу якість реформ. Думаю, що Міноборони очікує те саме.
Ми бачимо останні призначення. Це люди, які мають пряму дотичність до війська: або вони якось залучені до реформування війська, або якось залучені до допомоги війську. Той самий Тарас Чмут, керівник фонду “Повернись живим” – у нього дуже високий соціальний рейтинг довіри, і він керує одним із найуспішніших фондів, які постачають зброю ЗСУ. Тож очікується, що дуже скоро все буде цікавіше.
Питання в тому, що Міністерство оборони швидко не реформуєш. Я розумію, що тільки місяць-два будуть проводити внутрішній аудит, визначати – хто, що, де робить, які є структури та департаменти, і після цього вже прийматимуть конкретні рішення. Зараз ми бачимо, що поки все дуже добре.
Повне інтерв’ю Данила Яковлева: дивіться відео
Треба зауважити той факт, що Михайло Федоров дуже відкритий і комунікабельний. Якщо у вас є бажання, якісь пропозиції, ініціативи, або ви щось хочете сказати, то можна це зробити. Він дуже відкритий до всього – як до критики, так і до пропозицій насамперед.
Можна зробити висновок, що Федоров дослухається до того, що кажуть військові, і бере це до уваги, так?
Так. Він нам розповів, що буде зроблено, що вже було зроблено. Його команда, з якою ми потім зустрічалися, зробила так само. Мені дуже подобається той факт, що вся команда дуже молода. Вона побудована на проєктному менеджменті. У команди тайм-менеджмент – все чітко, по секундах.
Умовно кажучи, нам сказали бути там о п’ятій годині – о п’ятій годині все починається. Якщо щось не виходить, то нас попереджають. Якщо щось у нас не виходить, то ми їм кажемо. Вони з розумінням ставляться. Немає такого, як погана комунікація або ще щось.
Думаю, зараз найкращий час і можливість для будь-якого військового, який хоче донести свою думку, пропозицію, побажання до Міністерства оборони. Не треба соромитись, навіть якщо ви думаєте, що ваша ідея або пропозиція буде поганою. Спробуйте її донести, можливо, вона буде революційною, і це змінить багато чого.
До речі, серед змін в мобілізації Михайло Федоров також запропонував право на відстрочку від мобілізації після завершення служби для військовослужбовців за “Контрактом 18 – 24”. Депутати вже ухвалили ці зміни, проте міністр зазначив, що є ще низка норм, які треба ухвалити.
Що треба змінити в ТЦК?
Федоров оголошував, що потрібно реформувати ТЦК, змінювати підхід до мобілізації. Але ми розуміємо, що за це питання відповідають Сухопутні війська. На твою думку, реформувати ТЦК має суто Міноборони чи разом із Сухопутними військами?
Нам сказали (під час особистої розмови із Федоровим, – 24 Канал), що будуть робити, але я не скажу вам. Я скажу багатьом людям, якщо те, що нам озвучили, зроблять, то це вже набагато покращить ситуацію, яка зараз є. Ми ставили це питання, й нам на нього дали чітку відповідь. Я вірю і сподіваюся, що вдасться реалізувати проєкт реформи, яку вони запропонували.
Це багатьом людям не сподобається – людям, які не хочуть змін, людям, які хочуть продовжувати цю нескінченну корупцію і так далі. Але те, що нам озвучили, думаю, і багатьом людям сподобається.
Зрозуміло, що всі функції, які невластиві армії, повинно забрати Міністерство оборони. І все. Армія повинна воювати. Там не повинні бігати, хапати людей і закидувати в бусік, або ще щось робити. Для цього є інші правоохоронні органи, тому давайте все ж таки ставитися більш об’єктивно і конструктивно до всього цього.
Тому що у нас виходить така ситуація, що рейтинг армії та довіри до військових дуже сильно падає через ці відео, де хтось когось штовхає, кидає, б’є або ще щось. Для цього є правоохоронні органи, поліція – нехай займаються. ТЦК повинні бути повністю реформовані, й, як я розумію, це зараз пріоритет для Міністерства оборони, який їм поставив навіть президент.
Я так розумію, що всім, хто ухиляється від служби, потрібно приготуватися. Якось вирішити або купити собі інвалідність вже точно не вийде. Принаймні над цим працюватимуть.
Сподіваюся, так. По-перше, я вважаю, що у всіх ТЦК повинен бути проведений аудит. Усі керівники ТЦК повинні піти на поліграф і дати чіткі декларації про доходи, майно – свої та своїх родин. Це буде правильно.
Цих людей не так багато, але це повинно бути. Без цього не буде повернута довіра до ТЦК, до війська і до всіх людей. Ми ж реалісти, ми бачимо ситуацію, яка зараз відбувається. Усі знають про корупцію в ТЦК, всі розуміють, ціни ми бачимо в інтернеті.
Зрозуміло, що ГПУ, СБУ, НАБУ або також інші структури ДБР ловлять корупціонерів ТЦК. Це ми всі також бачимо – ці нереальні суми коштів, але це – системна історія. Щоб її не повторювати – треба зробити перевірку всіх керівників ТЦК через поліграф, через антикорупційні органи. Це дасть свої плоди у майбутньому для тих, хто захоче теж це робити.
Я вважаю, що якщо ми заберемо на військо все майно, всі гроші, які отримані поганим шляхом, це теж покращить ситуацію і рівень довіри до війська і насамперед до Міністерства оборони. Я бачу такий вихід із ситуації.
Як розв’язати проблему СЗЧ?
Федоров також говорив про те, що потрібно розв’язувати проблему СЗЧ. За його словами, 2 мільйони українців зараз перебувають в розшуку, ще 200 тисяч самовільно залишили військові частини. Як із цим будуть боротися, які цілі ставляться?
Ми про це теж розмовляли. Відповідь нас дуже влаштувала. Ми були задоволені тим, що вони хочуть зробити стосовно СЗЧ. Я повністю підтримую той факт, що ми повинні повернутися обличчям до людей, які пішли в СЗЧ. Ми не повинні йти зі сторони того, що ми вас ще більше покараємо, якщо ви підете в СЗЧ. Це неправильна позиція, і вона дуже погана. Ми так нікого не повернемо.
Зрозуміло, що є велика частина людей в СЗЧ, які пішли, тому що їм так захотілося. Але є, об’єктивно, дуже велика частина людей в СЗЧ, які пішли, тому що у них не було іншого вибору. У мене дуже багато друзів, які пішли в СЗЧ, тому що у них не було вибору. І все. Я їх не засуджую за це. Частина з них вже повернулася в стрій, на щастя.
Те, що хочуть зробити, – дуже правильно. Насамперед ми маємо орієнтуватися на людиноцентричність у цьому напрямку. Ми повинні дати варіант для кожного, хто в СЗЧ, як він може повернутися в стрій. Не тільки у штурмові підрозділи. У нас багато інших незайнятих посад, куди їх можна повернути.
Зрозуміло, що коли людині, яка злякалася та пішла в СЗЧ, ми скажемо, мовляв, повертайся і підеш знову на штурм або у штурмову бригаду, то мотивації повернутися буде набагато менше. У нас військо недоукомплектоване багатьма іншими посадами. Не вистачає водіїв, людей, які копають траншеї, інженерів, кухарів. Цих людей можна понабирати із СЗЧ. Просто ми повинні повернутися до них обличчям.
Сподіваюся, те, що хочуть зробити щодо СЗЧ, – зроблять. Але питання ж в тому, що СЗЧ треба змінювати в комплексі з системою підготовки та навчання, а також повністю змінити систему перерозподілу людей у війську. Ми повинні перерозподіляти людей у військо за принципом, де вони будуть найнеобхідніші, а не куди хтось хоче.
Зверніть увагу! Депутат Федір Веніславський розповів, що найбільше випадків самовільного залишення частини серед новобранців. Серед причин СЗЧ депутат назвав сімейні проблеми та взаємовідносини, коли військові бачать якусь соціальну несправедливість чи упередженість в діях керівництва.
Я вважаю, що треба наповнювати насамперед ті бригади, які показують ефективність, але потроху збільшувати межі їх відповідальності на фронті, а не створювати багато підрозділів і наповнювати їх СЗЧ. Бо у результаті ми отримуємо багато підрозділів, які по факту нічого не вміють, з малою комплектацією людей.
Наприклад, у нас є Третій армійський корпус, їм треба люди. Заплатімо їм за кожного повернутого із СЗЧ якусь ціну, або дамо щось зверху, і вони позбирають цих людей. І ці люди будуть раді, що служать в одному з найбільш ефективних корпусів України. Так само зробити з ДШВ, з “Хартією”. Думаю, результати будуть дуже швидкі.
Чи підійматимуть зарплати військовим?
Серед наших військових неодноразово порушували питання щодо підвищення заробітних плат, але, на жаль, на цей рік поки що не знайшли в бюджеті гроші на це. Що ти про це думаєш?
Стосовно зарплати ми не спілкувалися (з Федоровим, – 24 Канал), бо все, що стосується матеріального і якихось нагород, – це тема табу для нас на обговоренні. Тому що люди думатимуть, що ми прийшли з якимись матеріальними або якимись іншими своїми інтересами, а не інтересами державницького, всеукраїнського рівня.
Крім того, тут же проблема не в піднятті зарплати, а в тому, що військовий витрачає свою зарплату, щоб продовжувати служити, ремонтувати машини, щось купувати, орендувати квартири й так далі. Якщо ми проведемо аудит порожніх квартир і СТО, то їх можна взяти й зробити для ЗСУ; платити СТО за те, що вони ремонтують машини ЗСУ безплатно. Це забере у військових дуже великі витрати на ремонт машин.
І так зробити в кожному регіоні, щоб керівники ОВА зрозуміли, скільки в них є порожніх хат, будинків і так далі, де можуть безплатно проживати військові. Щоб вони не платили, в прямому сенсі слова, за дуже поганий підвал тисячу доларів, як це було свого часу в Краматорську.
Також дуже часто ти платиш за те, що є в комунальній власності, тому що хтось розумний вирішив це здавати в оренду і на цьому заробляти. А керівники ОВА на місцях за цим не слідкують. Тож зарплату підвищити, зрозуміло, треба, але на скільки? Тут питання в іншому – в справедливості.
Одна з наших пропозицій була про те, що треба зарплату підняти за рівнем освіченості військового, щоб мотивувати військового проходити якісь тести, – тобто навчання, англійську і так далі.
Щоб за кожен курс з такмеду, картографії, інженерії, знання англійської й так далі, військовий отримував якісь бонуси до зарплати. Знає англійську – плюс 500 гривень, знає такмед – плюс 500 гривень. Знає, як керувати важкою технікою – плюс 500 гривень.
І на цьому формувати його заробітну плату. Щоб військовий мотивувався рости над собою, а держава бачила, що вона вкладається в людину, яка є висококваліфікованим військовим співробітником. А зарплату підняти… Я тільки за, але розумію, що це не зроблять, бо, як-то кажуть, “грошей немає”.
Про розпуск Інтернаціонального легіону
Серед чинних військовослужбовців обговорюється, що Україна фактично розпочала розпуск Інтернаціонального легіону. Навіть Сухопутні війська визнали, що іноземних бійців тепер переводять до складу штурмових підрозділів. Як ти оцінюєш таке рішення? Хоча немає офіційної цифри, скільки бійців служить в Інтернаціональному легіоні. З чим це рішення було пов’язане?
Рішення – максимально негативне. Я не знаю, з чим воно пов’язане. Може, хтось щось з просоння собі придумав і вирішив зробити якусь неадекватну реформу. Взагалі не розумію, навіщо це робити. У нас, навпаки, повинні бути максимально розширені кордони для іноземців.
Я за те, щоб ми відкрили в Європі, на базах НАТО, полігон, навчальний центр, де ми навчатимемо іноземців, які хочуть воювати в Україні; там їх перерозподілятимемо на військові частини, які зараз в Україні. Чому це проблема – я не знаю.
В Україні велика проблема з полігонами, тому що прилітає, особливо якщо там навчатимуться іноземці. Але я не думаю, що для нас проблема домовитися з базою НАТО в Варшаві, у будь-якій іншій країні, щоб нам виділили там якісь приміщення, інфраструктуру. Ми б могли сказати, що усі, хто хочуть воювати в Україні, можуть приїжджати, їм не потрібні візи, нічого. Там людей перевіряли б та відбирали б.
Наприклад, прийшов іноземець, спеціаліст зі зв’язку або БпЛА, а йому кажуть, що піде на штурми. Зрозуміло, що він думатиме, навіщо воно йому треба. Але тут питання в іншому. Думаю, краще зробити у тих самих корпусах окремі частини з іноземців, як зараз в деяких корпусах формально вже є.
Читайте також Нас атакували, загинули троє, – інтерв’ю бійця іноземного легіону про бої та порятунок цивільних
Там є окремі підрозділи, де суто іноземці. У Третьому армійському корпусі ви можете побачити, що там іноземців також багато, але до них ставлення зовсім інше. Там за ними стежать, комунікують українці й також іноземці. Це дає свої плоди, що людина відчуває себе потрібною. Вони займають різні позиції, а не тільки у штурмах.
Не розумію, у чому проблема, щоб іноземець був кваліфікованим з такмеду та займався евакуацією, був водієм – це ж не проблема, включив йому навігатор і він їде. Водіїв важкої техніки не вистачає. Також багато іноземних військових можуть керувати технікою, яку нам дають у НАТО, без додаткового навчання.
Якщо ми кажемо про країни Латинської Америки, зокрема Колумбію, Бразилію, Мексику, Уругвай або Африку, то там менше кваліфікованих спеціалістів. Але ці люди теж дуже добре воюють, вони не відступають. Ми можемо набирати їх у дуже великих кількостях, але для цього потрібно виділити фінансування, створити для цих людей окремі рекрутингові центри по регіонах.
Нам не потрібен один рекрутинговий центр для всіх іноземців. Я вважаю, що треба розділяти. Країни Латинської Америки, Азії, Африки, Європи, якщо ми можемо, то США, Канада також. Це дало б свої плоди та результати. У кожному рекрутинговому центрі повинно працювати хоча б 10 – 20 людей, які нон-стоп набирають людей, як це роблять росіяни.
Також треба виділити окремі літаки, бюджетні перельоти, бюджетне проживання, харчування, щоб коли іноземець приїздив воювати за Україну, він хоча б місяць-два не думав, де йому жити, чим харчуватися, хто його одягне і так далі. Це буде правильний підхід. А те, що сказали, щоб усі іноземці з Інтернаціонального легіону в ЗСУ йшли у штурмові підрозділи – це якось не дуже.
Є військові іноземці, яких вже розпустили й запропонували або перевестися, або їм просто доведеться їхати додому, або обирати якусь іншу професію? Чи залишаються вони в Україні?
У мене є друзі-іноземці, які, на жаль, покинули Україну через не дуже позитивне ставлення до себе. Тому мене дуже засмучує той факт, що приїжджають дуже хороші спеціалісти з Європи, а потім швидко розчаровуються в Україні, ставленні до себе і їдуть додому. Звісно, потім вони створюють атмосферу, що краще сюди не їхати.
Усе через те, що іноземці не звикли, що до них можуть так ставитися, як деякі нехороші командири дозволяють собі ставитися до інших українців. Але треба давати більші можливості тим підрозділам, які вже показали результат. А не робити навпаки, коли підрозділ не показує результат, а ми йому даємо ще більші можливості, бо, може, потім він щось покаже. Навіщо таке робити?
Є підрозділи, де є іноземці. Чому б не дати їм більше фінансування, щоб вони відкрили свої рекрутингові центри при корпусі й набирали собі іноземців? Звісно, за підтримки СБУ, щоб не було поганих випадків. А виходить, що ми створюємо структури, які будуть між собою конфліктувати. Навіщо це робити? Ми ж можемо просто все розділити за напрямками.
Важливо! У складі бригади “Хартія” працює іноземний підрозділ “Гуахіро”. Його бійці постійно вдосконалюють свої навички, зокрема в роботі з мінометами, артилерією та тактичною медициною. Історії колумбійців і венесуельців, які воюють в складі “Хартії” – читайте в матеріалі 24 Каналу.
Ніхто не заважатиме один одному, й ми отримуватимемо гарний результат і великі людські ресурси. Наприклад, Колумбія – це 50 мільйонів населення. Там 20 – 25 мільйонів чоловіків, якщо я не помиляюсь. Мексика – 150 мільйонів населення. Нам не байдуже, хто у нас сидітиме у посадці й стрілятиме по окупантах. Головне – щоб він стріляв у потрібну сторону.
Навіщо прийняли рішення про контракти 60+?
З чим пов’язано, що чоловіки віком 60+ років можуть офіційно підписувати контракти для служби в армії? Як ти думаєш, чи багато охочих піде на це? На кого взагалі це було розраховано? І навіщо було потрібне це рішення?
Я думаю, що ніхто не знає, навіщо потрібне це рішення. Якщо почитати народних депутатів, які голосували за це, кажуть, що дуже багато людей 60+ хочуть повернутися у військо, але не можуть.
Питання в тому, що черг ніхто не бачив, коли цей законопроєкт прийняли й дали можливість знову повернутися у військо старим “совковим” командирам. Ми ж всі розуміємо, що людина, яка служила в армії 10 років з 1990-х – це мінімум майор, підполковник, полковник. Зрозуміло, на яку він посаду потрапить.
Не треба розповідати й брехати про те, що вони служитимуть тільки на бойових посадах і так далі. В інтернеті вже писали, як за цим законопроєктом на посаду логіста потрапляв чоловік 60+ років. Він не може розібратися, що таке дрони, НРК, які засоби зараз використовуються, що йому треба робити, якщо треба щось закуповувати, бо зараз все в електронному вигляді.
У нас вже є “плеймаркет” зброї, де військові можуть купувати в електронному вигляді. Ви розумієте, що дід-логіст 60 років цього адекватно робити навіть не зможе. Я вже казав, що приймаються законопроєкти, які не потрібні армії, а ті, що потрібні армії, – не приймаються. Не розумію, чому.
Чомусь у нас не приймають той самий законопроєкт про іноземців, щоб спростити законодавство, дати їм більші й легші можливості заїжджати в Україну та воювати. Також у нас не приймають законопроєкт, щоб дати дівчатам більше можливостей в ЗСУ та зробити частину посад в армії цивільними. Щоб не потрібно було дівчині, яка хоче піти на фотографа, два місяці страждати на полігоні, жити у лісі, а потім таки йти на фотографа. Так само, щоб піти на кухаря. Це треба змінювати.
Що це за люди – чи дійсно вони на бойових посадах, чи повертають просто офіцерів або генералів у відставці?
Повертають тих, хто вигідний. У людини звання майор, підполковник, полковник. Він тільки заходить у військо, якщо він давно звільниться, то одразу за вислугу років отримує плюс звання. Це вже багато. З його рівнем ШПК звання (штатно-посадова категорія, – 24 Канал) плюс посада, і в нього буде дуже хороша зарплата. Ми ж всі розуміємо, що зараз тяжко знайти роботу 60+. А тут він заходить у військо й отримує таку зарплату.
Тобто це людина, яка, наприклад, не воювала з 2014 року і не в курсі сучасної війни? Вона могла у 80-х, 90-х працювати суто в тилу і повернутися зараз на службу? Немає умов, щоб людина воювала, була ветераном війни, мала статус учасника бойових дій і так далі?
Умов майже немає. Якщо ви дійсно хочете принести користь державі, то ви повинні зробити так, щоб людина, яка повертається у такому віці до війська після звільнення на якусь посаду, мала пройти навчання, атестування і додаткові моменти, щоб довести, що може обійняти цю посаду.
А цього немає?
А хтось бачив якісь критерії? Мені особисто товариш розповідав, що в його підрозділ мобілізувався чоловік 63 років на посаду логіста, який останній раз 10 років тому дизель з танка зливав як логіст. Рівень його компетенції максимально низький. Зараз ми воюємо дронами та НРК, їх треба закуповувати через “плеймаркет”. А він не знає, що це таке і який папірець треба писати, щоб знайти.
Мій близький товариш, Герой України, на дуже хорошій посаді, якось розповів, що коли на посаду повернулася людина, яка має звання генерала, її поставили на дуже високу посаду. Він проводив ревізії в його місці служби. На жаль, не можу казати, що він там робив, що казав. Але рівень його компетенції, коли він останній раз був на службі понад 5 років тому, – взагалі треш. Ця людина перед своєю посадою генерала в армії працювала у трамвайному депо, а потрапила в армію на ревізію в посаді генерала.
Однак єдине, що ще усім скажу: ви маєте підтримувати будь-які зміни, які відбуваються в армії, якщо їх впроваджують дійсно професіонали. Навіть якщо ви їх можете до кінця не розуміти. Бо останнім часом ми бачимо ситуацію, що у нас все критикується, але нічого не підтримується.
