Країна-агресорка Росія “гратиметься” з президентом США Дональдом Трампом, щоб змусити його тиснути на керівництво нашої країни та отримати бажані поступки – насамперед неокуповані території Донеччини. Проте ані президент Зеленський, ані Верховна Рада не мають жодних правових підстав, аби “дарувати” агресору території. В ситуації, що склалася, глава української держави буде позиціонувати себе як “слухняного сина” Трампа, обіцяти досліджувати усі пропозиції Білого дому, але не перетинати фатальну межу.
Водночас є підстави сподіватися на те, що 2026 року ситуація на фронті для ЗСУ може покращитися. Чисельність окупаційної армії не збільшується вже протягом кількох місяців й вийшла на “плато”. Якщо надалі вона почне зменшуватися, це відкриє нові можливості для України як у військовому, так і в політичному сенсі.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA висловив ексспівробітник Служби безпеки України Іван Ступак.
– За вашими оцінками, з якою найбільшою проблемою може зіткнутися Україна на початку 2026 року із суто військової та гібридної точки зору? Які найбільші виклики постануть перед нашою країною, перед армією і спецслужбами?
– Якщо не говорити про енергетику, про інфраструктуру, про обстріли тощо, то я б почав з іншого боку океану, з містера Дональда Трампа, який є тією фігурою, яка ламає нам всі карти і за прихильність якої Україна б’ється останній рік. Росіяни будуть гратися з ним.
Яскравий приклад – це останні дні, коли нас звинуватили в тому, що ми начебто намагалися бомбардувати резиденцію Путіна. Це робота на Дональда Трампа. Яка логіка Кремля? Штучно роблять проблему, збільшують її до розмірів кафедрального собору, лякають Дональда Трампа ядерною війною. Дональд Трамп лякається такої перспективи, тисне на Зеленського, Зеленський приймає всі умови, які виставляє Російська Федерація. Тому, я думаю, найближчі декілька місяців ми будемо жити в такій грі. Тобто на Трампа тиснуть, Трамп лякається, тисне на нас, а ми повинні будемо це все прийняти.
А що росіяни? Вони, звісно, будуть намагатися вбивати когось із наших військових. Вони це активно планують. Раніше, у попередні роки цієї війни, було таке, коли росіяни пропонували за ліквідацію топових українських командирів, когось медійного, когось не дуже медійного, але дуже ефективного до 50 тисяч американських доларів. Я думаю, що вони будуть підвищувати суми за ліквідацію. Не хочу лякати, але можуть бути додаткові спроби ліквідації наших українських командирів. Так само ГУР, СБУ, Збройних сил України, Сил безпілотних систем тощо.
– Ви згадали про тиск на Україну з боку президента США. Ви знаєте, що наразі найболючіша точка в мирних переговорах – це питання територій, зокрема Донецької області, частина якої не окупована. Як ви думаєте, якщо дійсно так складуться обставини, що доведеться віддавати цю територію ворогу без бою, як це виглядатиме на практиці і які наслідки буде мати?
– Наслідки довготривалі, і Україна буде їх переживати багато десятиліть після цього. Річ у тому, що немає жодних правових механізмів зробити це так, щоб потім за це нічого не було. Після закінчення каденції Зеленського, якщо він ухвалить таке рішення, на нього очікує принаймні обвинувачення в державній зраді з боку наступного президента, наступного керівника СБУ. Депутатів Верховної Ради, які будуть, можливо, залучені до механізму щодо проведення референдуму, голосування за якісь закони, будуть переслідувати навіть набагато більше, набагато сильніше, ніж “регіоналів”, які голосували за драконівські закони.
Буде люстрація. Тобто ці депутати стануть такими собі людьми-камікадзе, і вони це розуміють. Наскільки я чув, вже хтось продумує, яким чином можна “зістрибнути” з такої пропозиції або залишити Верховну Раду і не брати участі в подібних голосуваннях.
Уявімо собі, що Україна виходить з Донецької області. У нас залишається орієнтовно від 100 до 180 тисяч людей, яких ми повинні визнати внутрішньо переміщеними. Що з ними робити? Якщо їх просто “запхати”, наприклад, на територію Львівської, Хмельницької, Київської областей, просто так, без засобів для існування, це створить величезну соціальну напругу.
Яка логіка? Давайте їм дамо грошей. Тоді люди, які виїхали з окупованих територій в 2014 році з Криму, з Луганської, Донецької областей, кажуть: ніфіга собі, ми виїхали раніше, а нам такі гроші не дали, чому така несправедливість?
Отже, у нас знову з’являється вибух всередині країни, величезна соціальна напруга. Плюс на цій темі будуть гратися політики, окремі військові будуть звинувачувати тощо. В будь-якому випадку нас очікують дуже серйозні соціальні осередки невдоволення. Не хочу казати “громадянська війна”, такого точно не буде, але невдоволення буде, тому для Кремля цей варіант, цей сюжет так само цікавий.
– Який відсоток вірогідності ви даєте на те, що все ж таки Україна, українська влада встоїть і не піде на таку поступку, як виведення військ з Донеччини?
– Зеленський намагається всіляко балансувати і, як то кажуть, пропетляти між крапельок. Він і вся його адміністрація чудово усвідомлюють, що правових механізмів це зробити взагалі немає. Куди б він не наступив, на нього скрізь очікують негативні наслідки.
Припускаю, що сценарій такий: гратися в слухняного сина з Дональдом Трампом, показувати – “я згодний на все, ми проговоримо всі варіанти, ми обміркуємо всі варіанти” тощо. Але пам’ятаєте стару притчу про те, як бідняк пообіцяв падишаху, що навчить віслюка літати? Його запитали: як ти будеш це робити? Він каже: або падішах помре, або віслюк здохне, або я навчу його літати.
Зараз у президента Зеленського стратегія така сама: або Трамп зникне, або Путін здохне, або якось воно закінчиться і доведеться ухвалювати такі рішення. Я впевнений, що він до останнього буде гратися в такий сценарій, обіцяти все, погоджуватися на все, але в реальності не виконувати таких речей.
– І це наразі фактично єдиний варіант, який може собі дозволити українська влада?
– Так, але дивіться, яка є ще цікава надія. За даними президента Зеленського, які він оприлюднював, а також за даними головкома Сирського, в останні місяці кількість російського війська на території України не збільшується. Вона залишається незмінною. Була новина з посиланням на Зеленського – він каже, що зараз ми вийшли на плато, де у Путіна закінчуються люди, вже немає збільшення, а є тільки стандартне забезпечення.
Можливо, 2026 року ми побачимо, що кількість людей, які йдуть на фронти з російської сторони, буде меншою. Це дасть Україні змогу: а) зупинити російську армію; б) спробувати навіть десь відвоювати, і це змусити Кремль піти на якусь мирову угоду без опції здачі Донбасу. Я думаю, надія і розрахунок Офісу президента такий.
