Події Другої світової війни в Ніжині – це бурхливий калейдоскоп, де замішані повсякденні трагедії, стійкість духу й спроби виживання. Окупація 1941–1943 років кардинально змінила повсякденність міста: німецька влада ввела жорсткий контроль, а місцеві мешканці опинилися перед складними рішеннями, що стосувалися їхнього існування.

Сфера медицини, культурні прояви, звичайні побутові звички – усе це стало частиною не тільки адаптації до нових умов, а й невидимого спротиву проти режиму окупантів.

Щоб ясніше зрозуміти цей білий шум історії, журналісти MYNIZHYN зустрілися з науковим співробітником Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського Романом Авраменком. У розмові він з упевненістю описав особливості повсякденного життя ніжинців під час окупації, механізми примусової мобілізації, форми опору та вплив соціальних груп на цей складний період.

Ситуація на вулицях Ніжина: репресії та культурні спроби

– Якою була повсякденна ситуація в окупованому Ніжині 1941–1943 років?

– Коли місто було окуповане в вересні 1941 року, тут панував режим жорсткої військової диктатури. Німецька комендатура та колабораціоністи взяли під контроль усі важливі аспекти життя. Окупанти намагалися реанімувати інфраструктуру – крамниці, ринки, театри – щоб зосередити увагу на «нормалізації» життя. Але, у той же час, жорстока система репресій ніколи не послаблювалася: облік населення, арешти, розстріли заручників були на порядку денному.

Примусова мобілізація: інтриги і тривоги

– Який механізм примусової мобілізації з Ніжина?

– Окупаційна влада проводила загальний перепис населення і формувала списки молоді для вивезення до Німеччини. Забирали молодь, переважно не захищену з соціальної точки зору: тих, хто не навчався чи не працював на критичних об’єктах. В 1942 році понад 400 ніжинців стали остарбайтерами. Говорили про «добрі умови праці», але фактично це була принудова депортація.

Уникнення депортації: хитрощі та ризики

– Як мешканці намагалися уникнути вивезення до Німеччини?

– Найпоширенішим методом уникнення депортації були фальшиві медичні довідки про серйозні захворювання. Часто ставилися діагнози на кшталт туберкульозу або інших інфекцій. Такі документи дозволяли зняти людину з мобілізаційних списків, адже медичні комісії не перевіряли діагнози через страх перед епідеміями.

Медики на передовій спротиву

– Яку роль у цьому відігравали медичні працівники Ніжина?

– Лікарі, медсестри й фельдшери стали важливою частиною підпільного опору. Вони не тільки видавали фальшиві діагнози, а іноді й самі інсценували симптоми небезпечних хвороб. Так, лікарі могли оформлювати випадки тифу, що звільняло людей від мобілізації. Це була небезпечна практика – затриманий медик ризикував життям.

Партизанська допомога: риски, які не можна недооцінювати

– Чи допомагали медичні працівники партизанському руху?

– Так, медики активно організовували постачання медикаментів та перев’язочних матеріалів для партизан. До літа 1943 року були передані близько 4000 індивідуальних перев’язувальних пакетів. Поставки відбувалися вночі, адже кожен арешт загрожував страшними наслідками.

Театр як простір спротиву

– Яку роль у своїй діяльності грав Ніжинський літній театр?

– Літній театр під час окупації став не лише культурним осередком, а й місцем підпілля. Окупанти використовували його для проведення спектаклів, але тут же формувалися осередки спротиву. Актори збирали інформацію, спілкуючись із німецькими офіцерами. Це дало можливість задавати ритм спротиву – театральний простір став важливим елементом у підпільній боротьбі.

Епопея підпілля в театральному контексті

– Як підпільники вчиняли акції у театрі?

– Використовуючи театр як прикриття, підпільники запланували акцію під час святкового концерту. На жаль, вибух стався раніше, і хоча німецькі офіцери не постраждали, театр зазнав значного пошкодження. Це призвело до розслідувань зі сторони гестапо, деякі учасники підпілля були заарештовані.

Спротив та масштаби репресій

– Чому окупаційна влада активно проводила репресії?

– Німецька політика ґрунтувалася на принципі колективної відповідальності. За кожного вбитого німецького солдата карали до ста місцевих. Це було залякування, яке мало зупинити будь-які спроби спротиву.

Відомі постаті в підпіллі

– Чи були серед учасників спротиву відомі постаті?

– Так, були. Серед учасників були медики, як-от Олександр Афонін та фармацевт Олександр Богдан, які поєднували щоденну роботу з підпільною діяльністю. Яскравим прикладом є Микола Зоценко, актор театру, що активно співпрацював з підпіллям. Там він збирав інформацію про рух німецьких офіцерів, використовуючи свої акторські здібності.

Після звільнення Ніжина він з іншими акторами продовжив працювати в театрах Чернігова та Києва, формуючи новий культурний простір.

Методи зриву мобілізаційних планів

– Які методи застосовувало підпілля у 1943 році?

– Навесні 1943 року підпільники інсценували епідемію висипного тифу. Медики фіксували нові випадки зараження, що призвело до карантину в місті. Це суттєво зупинило мобілізаційні кампанії і, за різними оцінками, врятувало понад 400 мешканців.

Життя після звільнення

– Як було після звільнення Ніжина у 1943 році?

– Після звільнення багато вцілілих повернулися до мистецтва. Вони участь в театрах для поранених військових, відновлюючи культурне життя міста.

Складна спадщина окупаційних років

– Який головний зміст повсякденного життя Ніжина в роки окупації?

– Це поєднання жорстокої окупаційної системи та потужного спротиву. Повсякденність включала репресії, депортації, але водночас існувала мережа підпілля, що діяла через медицину, культуру й акції спротиву. Це «безгучне боротьба» суттєво вплинула на зрив окупаційних планів у регіоні.

На фото – Ніжинський вокзал. Весна 1942 р.


Фото з фондів Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського

Вас може зацікавити: До Дня радіо: історія ніжинської радіостанції