Військовий Володимир з позивним HI-FI служить у війську з 2022 року. У момент повномасштабного вторгнення Росії йому було 50 років, а сьогодні, у 54 роки, він активно бореться у піхоті, намагаючись дати фору молодшому поколінню. Наразі Володимир перебуває на лікуванні.

Під час нещодавнього бою дрон влучив йому в коліно, і лікарям не вдалося врятувати кінцівку. Проте Володимир чекає на протез і з нетерпінням готується повернутися до побратимів на фронті, як тільки зможе стати на ноги.

У подкасті “Воїн волі” для 24 Каналу Володимир відкрито розповів про піхотні операції на фронті, а також про те, як разом із побратимами вони тримали під контролем село під Покровськом. Більше деталей – у нашому репортажі.

“Росіяни були в метрі від нас”: бойовий шлях Володимира HI-FI

Чому ви вступили до війська у 2022 році? У чому полягала ваша мотивація?

Перший раз я намагався потрапити в військкомат у 2014 році, на початку війни, коли почалась агресія на Донбасі. Тоді після мого лікування мені порадили повернутися додому, запевнивши, що, якщо все погіршиться, мене викличуть. Але цього не сталося.

У 2022 році, прокинувшись вранці, я побачив повітряні рейди над своїм домом – стало зрозуміло, що розпочалася повномасштабна війна. Того ж ранку я зібрав рюкзак з найнеобхіднішим і вирушив у Бровари, в найближчий військкомат. Черга там була, як у радянські часи, люди чекають, щоб стати на захист Батьківщини. Нам тоді сказали, що людей віком 50+ не беруть, але ми зібралися групою й вирішили записатися до ДФТГ (добровольчого формування територіальної громади).

Так і почався наш шлях, ми стали підрозділом швидкого реагування “Марік-33”, і отримали завдання охороняти порядок у Броварах. Було багато роботи: виявляли проросійських агентів, захищали людей.

Зіткнення з ворогом: перші бої

Вже на першій лінії ми під час проведення операцій в Скибині зупинили ворожу колону. Потім, по знайомству, потрапили в ССО “Рух опору”. Тренування там були інтенсивними: орієнтування, мінування, захоплення бліндажів.

Згодом ми перейшли в 78-й полк, де виконували бойові завдання, очищали території. З нашої групи, зокрема, за останнім розподілом десь під Покровським ми тримали село Цукурине. Пам’ятаю, як з п’ятьма побратимами протрималися серед ворожих штурмів.

Бої на лінії зіткнення

В одній з таких атак я отримав поранення. Куля влучила мені в лікоть, змусивши частину нашої групи винувачувати себе, хоча ми боролися на межі можливостей, захищаючи свою землю.

Розповідь про травму: від поранення до ампутації

Після певного часу роботи налаштувалися на захист Херсонського напрямку, але тут знову сталися трагічні події. На моєму останньому виході я отримав влучення FPV-дрона в коліно. Після 72 годин у лікарні лікарі вирішили, що не зможуть врятувати кінцівку, і зробили ампутацію.

Це було важко, і я вдячний медичним працівникам, які вчасно надали допомогу. Після двох зупинок серця та медикаментозної коми я почав боротьбу з новими реаліями. Сьогодні проходжу реабілітацію, чекаю на протез і вже готовий повернутися до побратимів, бо без мене там не так.

Рішення піти на фронт у 50: історія Володимира

Яке рішення прийняли ваші близькі, коли ви вирішили йти на фронт?

Я одразу зателефонував синові, сказав, що залишаю йому будинок і двох наших тибетських мастифів. Я поставив родину перед фактом і встав на захист батьківщини, бо відчував, що це мій обов’язок.

Підтверджую, що більшість витривалих солдатів не йдуть воювати за політику, а за своїх рідних і друзів. Ми намагалися виконати те, що покладалося на нас.

Тренування та випробування

Наші тренування були інтенсивними, і не раз ми доводили, що маємо багато сил. Під час однієї з нічних операцій нам довелося пройти 20 кілометрів, орієнтуючись на карті. Навешування, захоплення об’єктів та медична допомога – попри всі труднощі, ми закріпилися на позиціях.

Війна: реалії сьогодення та підтримка військових

Як ви ставитеся до розмов про перемир’я?

Після закінчення війни звичайно ж не буде так, як раніше. Багато сімей будуть скалічені, з’явиться новий тренд – люди з ПТСР. Наша країна не буде готова до того, що ми маємо в даний момент.

Дуже важливо підтримувати тих, хто повернеться з фронту. ПРанетики призведуть до втрат в навколишньому середовищі. Денна дійсність – це шок для багатьох. Багато військових стикаються з безсловесною стіною непорозуміння.

На шляху до лікування та соціалізації важливо, щоб громадяни мали бажання розуміти ветеранів. Співчуття, розуміння та готовність допомогти можуть стати запорукою повернення не тільки до нормального життя, а й до суспільства в цілому.

Більше про цю історію слухайте у подкасті “Воїн волі”.