Дивіться нові випуски Вечірнього Кварталу з 1 листопада щосуботи о 21:00.
Акторка та гумористка Жіночого кварталу Катерина Нікітіна в ексклюзивному інтерв’ю для сайту 1plus1 поділилась, як долає внутрішні кризи, чому не боїться показати свої сльози на публіку і що для неї означає «обирати себе».
Ви не раз розповідали, як потрапили до Кварталу. Якби сьогодні до вас прийшла дівчина, що тільки починає шлях у гуморі — яку одну пораду ви дали б їй від щирого серця?
Я б сказала рухайся і роби. Будь-які дії зрештою дають результат, навіть якщо зараз здається, що це «повна лажа» чи «не туди». У гуморі легко почати сумніватися й порівнювати себе з тими, хто вже має досягнення. Але в кожного свій шлях і власний темп. Не варто рівнятися на тих, хто нагорі, бо ви не знаєте, через що вони пройшли. Ми всі унікальні. Тож не соромся: придумала жарт — виставляй і дивись на реакцію. Живемо й відповідаємо за себе самі, тож роби для себе, а не, щоб комусь сподобалося.
Кажуть, коміків непросто розсмішити. А коли ви востаннє сміялися до сліз — і з чого саме?
Чесно, довго думала над цим питанням і так і не змогла згадати конкретний випадок. Але найчастіше таке буває, коли я приїжджаю в Кременчук і збираємось усією родиною — куми, діти, бабуся, мама. Граємо в настільні ігри і в цих простих ситуаціях хтось щось смішне скаже і потім це слово повторюється, стає внутрішнім жартом і ми всі регочемо до сліз. Найсмішніше завжди в родині.
Ви відкрито поділились непростим емоційним станом у соцмережах. Чому вирішили це не приховувати? І що, на вашу думку, найбільше відгукнулося людям у цій щирості?
Я виклала той допис для себе. Бо, як і кожен, я буваю в емоційній ямі. І хотіла чесно це показати. Я бачу в Instagram, як багато дівчат порівнюють себе з іншими, з тими, хто вже відпочиває на Мальдівах чи має ідеальне життя. Але ж ми не бачимо, через що ці люди пройшли. І мені захотілося поділитися, що теж, як і всі, проходжу важкі моменти. Просто я не завжди це показую: не викладаю, коли перечепилась, розбила коліно чи з кимось посварилась. Але проблеми є в кожного. Я хотіла нагадати, що Instagram це така вітрина, а не реальність.
Чи був якийсь коментар чи повідомлення від підписника, яке вас особливо вразило — підтримало чи, можливо, стало несподіванкою?
Після того допису я отримала купу повідомлень. Дівчата писали: «Дякую, ти сказала це вчасно», «Мені це було потрібно». Багато хто ділився своїми історіями, просили підтримки і я відповідала. Єдине, що було із негативу це коментарі від чоловіків, які писали щось на кшталт: «Скільки можна плакати, знову соплі». Я не звертаю увагу на таке. Це, скоріше, хлопчики, а не чоловіки, це ті, хто ще не навчився визнавати емоції, або вважає сльози проявом слабкості.
Як ви ставитеся до критики чи хейту? Чи був випадок, коли негатив у соцмережах по-справжньому зачепив, і як ви тоді впоралися?
Колись мене сильно чіпляли негативні коментарі. Навіть якщо не хотілося, все одно їх читаєш, і вони запускають в тобі бурю емоцій. Але потім я зрозуміла, що це не моє. Якщо людина прийшла у мій простір, аби облити мене брудом, я маю право її звідти прибрати. І я блокую таких. У мене вже понад тисячу заблокованих акаунтів. І це справді працює, я звільняю простір для себе і своїх людей.
Ви написали: «Я обрала себе. Це боляче, але так буде краще». Що для вас означає «обирати себе» — у повсякденності, у роботі, у внутрішньому стані?
Для мене «обирати себе» — це навчитись бути для себе і дитиною, і мамою, і вчителем. Це коли ти розумієш свої ролі: на роботі ти професіонал, вдома донька або мати. І це коли ти дозволяєш собі купити щось просто так, бо хочеш, а потім включається дорослий і питає: «А це зараз раціонально?». Це про баланс. Я навчилась відмовляти, казати правду, говорити «мені не ок». І якщо це не подобається іншому, це просто не моя людина. Я більше не живу чужими очікуваннями.
У часи емоційних сплесків що повертає вас до рівноваги? Є щось, що ви називаєте своїм «місцем сили»?
Мене тримають три речі — робота, спорт і смачна їжа. Робота повертає до життя й не дає зациклюватися на проблемі; творчість приносить задоволення. Спорт додає внутрішньої й фізичної сили. А їжа це ресурс, паливо, яке допомагає рухатися. Це такий мій спосіб триматися на плаву, не втрачати себе.
