Відомий теле- та радіоведучий В’ячеслав Соломка в ексклюзивному інтерв’ю BLIK.ua реагує на скандал довкола Тараса Цимбалюка і його ролі військового. А також ділиться думками про українську медіасферу.
В’ячеслав Соломка, більше відомий широкому загалу, як Слава Соломка, має свою думку про всі події та феномени шоу-бізнесу, тож завжди авторитетно та аргументовано висловлюється про все, що відбувається в цій пістрявій мистецько-культурній екосистемі.
У розмові з інтерв’юером Богданом Боднаруком спеціально для сайту BLIK.ua Соломка виклав свої думки про методи роботи Слави Дьоміна, погляди свого давнього друга Олексія Суханова щодо публічності українських зірок, і сказав, що думає про повернення на велику сцену Віталія Козловського.
Слава Соломка – про інтерв’ю Дьоміна та некоректне питання Боднарука: «Не люблю, коли люди дуже випитують про такі особисті речі»
– Місяць тому в інтерв’ю ви казали, що у вас новоутворення в головному мозку. Який нині стан вашого здоров’я? Які прогнози дають лікарі?
– Не люблю, коли люди дуже випитують про такі особисті речі. Може, ще вас за руку до кабінету лікаря мого завести? Достатньо того, що нині я живий. Не дочекаєтесь, як каже один мій знайомий.
– В тому ж таки інтерв’ю ви розкритикували Славу Дьоміна за те, що той примушує своїх співрозмовників з числа ЛГБТК+ спільноти до камінг-ауту проти їх волі. Він вам уже якось відповідав на це? Вам не подобається манера Дьоміна вести інтерв’ю, як журналісту?
– Він же не дівчина, чи торт в магазині, щоб мені подобатися, чи не подобатися. Я вважаю, такий підхід до інтерв’ю і спілкування з гостем хибним. Для чого намагатися спеціально вивести співрозмовника на камінг-аут. Це називається насильницький аутинг. І ні, Слава не відповів ніяк на мою критику.
Слава Соломка. Фото: Соцмережі Слави Соломки
Як споживачу контенту, мені не цікаво дивитися те, що він робить. Сидить напроти свого гостя, ніби не інтерв’юер, а грає якогось такого дуже хвацького психолога. Сидить, наче той Зігмунд Фрейд. Але ж він і близько не є Фрейдом. Намагається копатися в чужій сексуальності.
Ти ж інтерв’юер, і намагатися спровокувати людину на зізнання фразами на кшталт: ну скажи, ну до тебе ж чіплялись чоловіки? Ти ж працював з геями! Хіба до тебе не могли чіплятися? Або як він казав Вові Борисенку, що того бачили у гей-клубі…
– Так, ви про це згадували теж…
– Це такий натяк на те, що співрозмовник має розповісти, чи спить він з чоловіками або ж ні. Взагалі, це особиста справа людини. От уявіть: ми з вами дружимо і я знаю про вас щось дуже сокровенне. Щось таке, чого не варто знати всім іншим. А я беру та й розповідаю цю таємницю всім. Ви скажете мені після цього: Слава, ти шо, ідіот?
Тут те ж саме. З Меловіном, наприклад, можна про таке говорити, бо він вільно розповідає про свою сексуальну орієнтацію.
Чому про орієнтацію можна запитувати Меловіна, але не Женю Гончаренка? «Колись йому біля київського нічного гей-клубу розбили голову. Робили складну операцію»
– Для Меловіна, напевно, це такий спосіб публічного протесту проти консервативних моральних норм у суспільстві…
– Можливо. З Мелом я про це не говорив. Ну, от нещодавно я бачив у Дьоміна інтерв’ю з Женею Гончаренком, який працює з Надею Дорофеєвою. Колись йому біля київського нічного гей-клубу розбили голову, після чого йому робили складну операцію. Тобто, по суті, череп у нього на болтах.
І ось Слава Дьомін ставить Гончаренку питання: як сприйме твоя мама коли ти скажеш, те, що ти – гей? Десь так звучало питання. Так ніби це вже доконаний факт. І я бачу, як Жені стає незручно в кадрі.
Melovin. Фото: Instagram
Так і хочеться у відповідь сказати: а звідки ти взяв, що я – гей? А по-друге, що він має комусь в чомусь зізнаватися?
Якби в мене так нахабно про особисте життя питали, я б встав в кращому випадку встав і вийшов, а в гіршому – послав би.
– Ви толерантно ставитеся до ЛГБТК+ людей. Як ставитеся до закону про цивільні партнерства, який ініціювала кілька років тому нардепка від «Голосу» Інна Совсун? Наскільки він для вас є важливим?
– Він для мене важливий рівно так, як і для вас. Ви ж хочете, щоб права всіх людей в цій країні були однаковими?
– Так, хотілось би, звичайно. Раніше я був більш консервативно в цьому плані налаштований, але після спілкування з віськовими-геями по роботі почав дещо ширше дивитися на світ, так би мовити.
– Права всіх без винятку людей мають бути захищеними. От бачте? У нас із вами однакові погляди.
– Продовжуємо військовий контекст. Недавно актор Данило Мірешкін, який служить у війську, розкритикував свого колегу по цеху Тараса Цимбалюка за носіння військової форми під час зйомок у кіно. Як ви вважаєте, чи мають право цивільні актори, що не були на війні, виконувати ролі військових, носячи форму, шеврони та іншу військову атрибутику?
– Дивіться, а як можна виконувати роль військового актору, не вдягаючи при цьому форми? В чому тут хиба Тараса Цимбалюка? Що він зробив не так, коли почав зніматися в кіно в ролі військового?
– Посил Мірешкіна в тому, що військових мають грати актори, які пішли на війну. Такі, приміром, як він.
– Тоді виходить, що кіно про війну нам знімати не треба, поки військові не повернуться з фронту? Якби Цимбалюк носив військову форму в цивільному житті поза зйомками, то це можна було б йому закинути. Якщо ж він поза кадром відразу ж знімає цю форму, то не розумію, в чому тут докір.
– Нещодавно ви розповідали про свій конфлікт із Анною Трінчер через її пісню з Олею Поляковою «Шлях до перемоги». Вона, мовляв, прийшла до вас на ефір прокоментувати негативне тло довкола треку, а ви поставили їй питання, яке зірці не сподобалося. Помирилися вже з Трінчер?
– Ми з нею не друзі, щоб якось регулярно спілкуватися. Тож вона мені нічого й не писала постфактум. Зрештою, ми ж не билися між собою, не ділили нічого. То що нам в цьому випадку з’ясовувати?
Анна Трінчер. Фото: Instagram
– Що ви думаєте про повернення Віталія Козловського на сцену та новий сплеск його популярності? А про той скандал із його військовою службою у 22 ОМБР, де він пробув лише місяць?
– Дуже радий за Віталіка Козловського. Заслужив те, що зараз має. Затребуваний і реалізований, як артист, один із найяскравіших в Україні. Неймовірно талановита людина. Коли виходить на сцену – відразу закохує в себе глядача.
Що думає Соломка про коментар до нього Суханова? «Люди до кінця життя будуть обурюватися через пости?»
– Влітку цього року ваш близький друг Олексій Суханов зробив вам зауваження після вашої публікації фото з відпочинку в Іспанії. Сказав, що чоловіки, які мають право на виїзд з України, або жінки, не повинні виставляти на публіку кадри свого відпочинку, щоб не травмувати ту частину громадян, яка невиїзна в силу особливостей правового режиму воєнного стану. Як ви вважаєте, наскільки це етично – показувати, як ти відпочиваєш поза країною в такий час війни?
– Ну, можна взагалі закритися вдома і не виходити? Це думка Суханова, він має на неї право. Сам він їздив до Латвії, просто не говорив про це нікому. От і все. Як можна нічого не постити до самого кінця війни, яка невідомо коли ще закінчиться? Може, вона буде тривати до нашої з вами кончини. То що тепер? Люди до кінця життя будуть обурюватися через пости?
Олексій Суханов. Фото: Соцмережі Олексія Суханова
– У 2022 році в інтерв’ю ви говорили, що хотіли б вести соціально-політичне ток-шоу. Але за 3 роки перед цим ви вже таке шоу вели на каналі «Київ». Звалося воно «Депутатська приймальня». Говорили з керівництвом каналу про те, що знову хотіли б займатися чимось таким?
– Соціально-політичні ток-шоу не потрібні в країні, де немає політичного процесу на цей час. Хоча це нормально, коли в країні, навіть під час війни є опозиція до влади, яка буде критикувати.
– Свого часу ви працювали у програмах Підйом та Ранкові круасани на Новому Каналі та ТВІ відповідно. І казали, що обидва ці телепродукти були між собою загалом дуже подібні. Але яке з них було краще, на вашу думку?
– Підйом – це моя телевізійна alma mater. З нього почалося моє телевізійне життя. За контентом, правду кажучи, програми між собою відрізнялися. Підйом був таким більше розважальним, а Круасани – інформаційним. Ми ж тоді працювали якраз у період Революції Гідності. На нас була велика відповідальність висвітлювати ті події.
Як Слава Соломка хоче надалі розвиватися? «Я – прекрасний комедійний актор»
– Окрім телебачення у вас була ще й робота кіноактором у багатьох стрічках та серіалах. Чи були вам пропозиції зіграти в кіно після початку повномасштабної війни?
– Так, були. І я знімався. Взимку вийде фільм «Готель Соколине Гніздо» з моєю участю.
– В яких жанрах хотіли б позніматися?
– Я відданий комедійному жанрові протягом всієї кар’єри. В інших жанрах себе спробувати не хотілося ніколи. Я – прекрасний комедійний актор.
– Також у вашій біографії була театральна сторінка. Яку із зіграних на сцені ролей вважаєте своєю найкращою, найвдалішою з-поміж усіх?
– В театрі «Сузір’я» у нас була вистава режисерки Тамари Трунової під назвою «Холостяки і холостячки». За п’єсою ізраїльського автора Ханоха Левіна. Я там грав головну роль (Гауніно). От це і є та робота, якою я найбільше пишаюся.
