Створення образів Майка та Клер вимагало ретельного балансу між тонкою автентичністю та виразною театральністю, між справжністю робітничого містечка та драматичністю сценічних виступів гурту Lightning and Thunder.
У повсякденному житті художник із костюмів Ернесто Мартінес одягав Джекмана та Гадсон так, як одягається звичайна родина, яка намагається зберегти стабільність у своєму житті.
«Ми керувалися настроєм “робітничої сім’ї з Мілвокі”, — зазначає Мартінес, який раніше співпрацював із Брюером над проектом Fight Night: The Million Dollar Heist. — Для Клер ми додали трохи блиску в її повсякденний гардероб, щоб підкреслити її як виконавицю, яка не хоче втратити цю частину себе. Протягом фільму її стиль суттєво змінюється. Щодо Майка, я бачив у ньому робітника, який докладає усіх зусиль, аби втримати родину: ремонтуючи машини і забезпечуючи добробут новій сім’ї».
Для сценічних образів Ніла Даймонда та Патсі Клайн Мартінес провів ґрунтовне дослідження творчої спадщини обох виконавців і створив близько 30 костюмів, які точно відтворювали оригінальні образи, водночас відображаючи реальні фінансові обмеження сім’ї Сардіна.
«Для Клер ми використовували кілька образів Патсі Клайн із її “ковбойського” періоду, що ближчий до ранніх років і найвідоміших пісень, — пояснює він. — Для Майка ми дотримувалися візуального стилю Ніла з яскравими сорочками та темними штанами після його сценічного переосмислення. Важливо було показати, що на той час їхній бюджет був дуже обмеженим».
Деякі деталі костюмів навмисне мали виглядати неідеальними для епохи. Натхненна реальними образами з документального фільму Коґса, керівниця відділу зачісок Алісія Заварелла відтворювала стилі, які поєднували характерні риси часу з дещо застарілими рисами.
«Ми впевнено дотримувались стилю 1990-х, але для деяких персонажів додали легкі відгомони 1980-х, — коментує Заварелла. — Це було потрібно, щоб показати, що люди з маленького містечка біля Мілвокі могли stylistично відставати від модних тенденцій того часу».
При роботі над гримом героїв Lightning and Thunder головна художниця з гриму Анук Салліван звернулася до максималістичного підходу, притаманного музикантам-каверистам.
«В реальному житті і у фільмі сценічні виступи Майка та Клер були набагато яскравішими та з більш виразним макіяжем, — пояснює Салліван. — Їхні образи на сцені гіперболізовані, але при цьому зберігається природність і вразливість персонажів. Це — звичайні люди з власними проблемами, а не відшліфовані голлівудські зірки. Тому було важливо уникнути надміру стилізації акторів».
Для позасценічних образів Майка і Клер Салліван брала за основу зовнішність реальних героїв із документального фільму Коґса, а також вивчала ширший контекст естетики, притаманної подружжю з Мілвокі 1990-х років.
«Я провела ґрунтовне дослідження персонажів — як на сцені, так і за її межами, також їхніх друзів, родин, публіки, а також конкретного часу і місця, де вони жили, — розповідає Салліван. — Те, що вважається “ознакою епохи”, може суттєво різнитися залежно від регіону. Я створила численні мудборди для команди, щоб актори і масовка виглядали як справжні люди, а не як виконавці, що просто грають ролі».
Поміж розбитих сердець і несподіваних життєвих поворотів, фільм «Пісня любові» постає як історія, рушієм якої є любов і радість спільного шляху за мріями — пліч-о-пліч із найріднішими. Від іскристих пісень Ніла Даймонда, що лунають у барах і клубах Мілвокі, до відданості Майка і Клер, які долають разом злети і падіння, картина оспівує невидимі зв’язки, що перетворюють музику, боротьбу і втрати на щось більше, ніж просто життя.
«Саме тоді історія стає справжньою оповіддю про любов та взаємну відданість», — каже Кейт Гадсон. Однак понад усе тут відчувається сила, пристрасть і задоволення сцени, до якої Lightning and Thunder повертаються знову і знову.
«Цей фільм — це любовний лист усім музикантам світу, які віддають своє життя музиці, не збирають Madison Square Garden, а грають у місцевому пабі, організовують караоке-вечірки, співають на ярмарках штату перед дев’ятьма глядачами під дощем — і при цьому переживають найкращі моменти свого життя, — каже Г’ю Джекман. — Всередині цього є велика історія кохання, де один плюс один дорівнює трьом — де двоє людей, з’єднані разом і підкріплені взаємною підтримкою, створюють магію».
Ця магія найсильніше відчувається саме для Клер Стенґл — реальної героїні цієї оповідки.
«Це був найбільш повний, найзахопливіший сон, від якого не хочеться прокидатися, — говорить Стенґл. — Слово, яке тут вживається найчастіше і цілком доречне, — “сюрреалістичний”».
Якби Майк був сьогодні з нами, що б він сказав про таке сюрреалістичне явище — про розкішний і зворушливий кінематографічний портрет злетів і падінь Lightning and Thunder та багатого на події життя, яке він прожив поруч із Клер?
«Я розмовляв із усіма членами його родини, які залишилися, і всі вони одностайно вважають: Майк був би шалено радий, — розповідає Брюер. — Що його роль виконує найбільша зірка планети; що фільм виходить у прокат на Різдво та його може побачити кожен; що про нього зняли кіно. Без сумніву, про його життя зняли фільм — адже, чесно кажучи, яке ж це було життя».
Фото: пресслужба
