Першого листопада йому мало виповнитися 87. Не дожив. Федір Стригун помер 23 жовтня у Львові. Звістку зранку оприлюднили Андрій Садовий і голова облвійськадміністрації Максим Козицький. Мер написав, що артист довго й важко хворів, а останні дні лежав у лікарні після операції. Що саме за хвороба, рідні та місто не уточнювали, і, мабуть, не варто про це допитуватися.
Хлопець із Томашівки
Родом він із Черкащини, із села Томашівка, 1939 року народження. Вчився в Києві, у театральному імені Карпенка-Карого, і в шістдесят першому поїхав за розподілом у Запоріжжя. Чотири роки там грав у музично-драматичному театрі.
А в 1965-му приїхав до Львова. Думав, судячи з усього, ненадовго. Вийшло на 54 роки в одному театрі, імені Марії Заньковецької. З 1987-го до 2019-го він був там художнім керівником. Ролей при цьому не кидав, бо без сцени, як згадують колеги, просто не вмів.
Цифри в нього вражають: понад 130 ролей у театрі й кіно і десь сімдесят вистав як режисер. Він грав Отелло, Річарда III, Богдана Хмельницького. Був Дон Жуаном у «Камінному господарі» й Гурманом в «Украденому щасті». Ставив «Гайдамаків», «Марусю Чурай», «Суєту», «Хазяїна», «Маклену Грасу», а ще «Гамлета» та «Ромео і Джульєтту». Окрема історія з Ярославом Барничем: «Гуцулку Ксеню» і «Шаріку» на львівську сцену повернув саме Стригун. Шевченко, Франко, Леся, Карпенко-Карий, Кропивницький не сходили з афіші. Шекспір теж, хоча головним для нього лишався український репертуар.
Що лишилося після нього
Хто ніколи не був у Заньковецькій, все одно міг бачити його на екрані. «Пропала грамота» 1972 року, той самий фільм за Гоголем з Іваном Миколайчуком, багатьом знайома з дитинства. Були ще «Запорожець за Дунаєм», «Дударики», «Камінна душа», «І в звуках пам’ять відгукнеться…». Загалом понад двадцять фільмів, хоч кіно для нього завжди було другим після театру.
Регалій набралося багато. Шевченківську премію він отримав 1978-го, за «Тил». Заслуженим став 1971-го, народним у 1979-му. Далі були:
- орден Ярослава Мудрого V ступеня та всі три ступені ордена «За заслуги»;
- премії Котляревського й Садовського;
- з 2001-го звання академіка Національної академії мистецтв.
Та, здається, найважливіше він віддав не на сцені, а в аудиторії. Вісім років, з 1990-го по 1998-й, Стригун викладав у Львівській консерваторії і випустив два курси. Потім перейшов в університет Франка, на факультет культури і мистецтв, де завідував кафедрою режисури (пізніше вона стала кафедрою режисури та хореографії). Студентів він водив на свої репетиції, щоб ті бачили, як із сухого тексту п’єси поступово виходить вистава. Ці студенти сьогодні грають і ставлять по всій Україні.
Заступниця головного редактора HMStudio. Відповідає за розділи здоров'я, моди та цікавих новин, відбір тем і підготовку матеріалів до публікації. Стежить, щоб кожна новина мала перевірене першоджерело і була викладена зрозумілою мовою.
