Андрій Сибіга — український дипломат, юрист і нинішній міністр закордонних справ України. За його плечима майже три десятиліття дипломатичної роботи — від посольства у Польщі до керівництва українською дипломатією під час повномасштабної війни.
Від міжнародних відносин до дипломатії
Сибіга народився 1 січня 1975 року у Зборові на Тернопільщині.
Він навчався у Львівському державному університеті імені Івана Франка, де здобув одразу дві спеціальності: міжнародні відносини та право. Також він володіє англійською і польською мовами.
Дипломатичну кар’єру розпочав ще у 1997 році в Міністерстві закордонних справ України.
Польща, Туреччина та Офіс президента
Важливу частину кар’єри Сибіги становила робота з Польщею. Він працював у Посольстві України у Варшаві, а пізніше став радником-посланником.
У 2012–2016 роках очолював Департамент консульської служби МЗС, а у 2016 році став послом України в Туреччині, де працював до 2021-го.
Після дипломатичної місії в Анкарі Сибіга перейшов до Офісу президента України. У 2021–2024 роках він був заступником керівника ОП, а у квітні 2024 року став першим заступником міністра закордонних справ.
Очолив МЗС під час війни
У вересні 2024 року Андрій Сибіга очолив Міністерство закордонних справ України. Після урядових змін Верховна Рада знову призначила його на цю посаду 19 серпня 2026 року.
Серед основних напрямів його роботи сьогодні — підтримка України міжнародними партнерами, посилення санкційного та економічного тиску на Росію, зміцнення обороноздатності країни та участь у дипломатичних зусиллях щодо завершення війни.
У вересні 2026 року Сибіга також працював у Нью-Йорку в складі української делегації на 81-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, де ключовими темами стали підтримка України, енергетична безпека, Чорне море та посилення тиску на Росію.
Дипломат із майже 30-річним досвідом
Сибіга належить до дипломатів, які пройшли практично всі щаблі системи МЗС — від аташе до міністра.
Саме цей досвід сьогодні визначає його головну роль: представляти Україну у світі в момент, коли дипломатія стала одним із ключових інструментів боротьби за безпеку, військову підтримку та майбутній мир.
