Український журналіст Дмитро Хилюк провів у російській неволі 1270 днів. Його історія почалася у перші дні повномасштабного вторгнення — тоді він навіть не міг уявити, що звичайний вихід із дому обернеться більш ніж трьома роками російських в’язниць.
Викрали біля власного дому
До повномасштабної війни Дмитро Хилюк працював кореспондентом інформаційного агентства УНІАН. У журналістиці він близько 20 років, а в УНІАН спеціалізувався, зокрема, на роботі судів та правоохоронних органів.
3 березня 2022 року російські військові захопили Дмитра разом із його батьком у селі Козаровичі Київської області. Згодом батька відпустили, а журналіста вивезли з України. Жодних законних підстав для багаторічного утримання цивільного чоловіка не було.
Так почалися 1270 днів неволі.
Російські тюрми, голод і невідомість
Спочатку Хилюка утримували на окупованій Київщині, пізніше перевезли до Росії. Зрештою він опинився у виправній колонії №7 у селищі Пакіно Владимирської області.
За даними «Репортерів без кордонів», у неволі журналіст зазнавав жорстокого поводження, страждав від нестачі їжі, а його вага впала приблизно до 45 кілограмів. Одним із найважчих випробувань для нього була майже повна інформаційна ізоляція — він практично не знав, що відбувається в Україні.
Ще у травні 2025 року звільнений український військовий бачив Хилюка в російській колонії. Це стало одним із важливих підтверджень того, що журналіст живий.
Повернення, на яке чекали роками
Довгоочікувана новина надійшла 24 серпня 2025 року — у День Незалежності України. Дмитра Хилюка звільнили в межах обміну, і після 3 років, 5 місяців та 21 дня неволі він нарешті повернувся додому.
Після звільнення журналіст почав публічно розповідати про пережите та виступати на підтримку інших українських медійників, яких Росія продовжує утримувати.
Історія Дмитра Хилюка — це не лише історія одного журналіста. Це нагадування про долі цивільних українців і працівників медіа, які опинилися в російській неволі, та про тих, на чиє повернення додому досі чекають.
,
