Атакувальний півзахисник Кудрівки 23-річний Денис Нагнойний, права на якого належать Металісту 1925, дав інтерв’ю «УФ» про свій спортивний шлях.
Атакувальний хавбек Денис Нагнойний свої перші кроки у дорослому футболі зробив у Зорі ще за першої каденції там Віктора Скрипника, а потім закріпив статус таланту УПЛ, взявши бронзу у сезоні 2022/23 з командою Патріка ван Леувена.
Попри це історія Дениса та Зорі тривала недовго, й сторони розійшлися зі скандалом – через небажання підписувати новий контракт на доволі оригінальних умовах футболіст був відсторонений від основи та останні пів року допрацьовував у U-19.
Перехід до амбіційного Металіста 1925 не приніс Денису швидкого щастя, адже опинився він там вже з важкою травмою, яка вибила з гри майже на сезон. В таких умовах футболісту довелося зробити крок назад та розпочати своє нове сходження на гору у складі новачка УПЛ Кудрівки.
В ексклюзивному інтерв’ю сайту «Український футбол» Денис відверто розповів про усі перипетії останніх років своєї кар’єри, а також проаналізував нинішні виступи у складі команди Василя Баранова.
Як Нагнойний оцінює першу частину сезону УПЛ для Кудрівки? «Не скажу, що погано, але могли краще»
– Денисе, як оціниш першу частину сезону УПЛ для Кудрівки та себе особисто?
– Розпочали добре. Були хороші ігри, як за якістю, так і за результатом. Потім трохи скотилися вниз. Намагалися повернути впевненість. Під кінець, начебто, гра налагодилася, але результату так і не було. Сподіваюся, що навесні усе зміниться. Першу частину сезону у нашому виконанні не назву поганою, але могли виступити краще.
– З чим пов’язуєш спад?
– Можливо, суперники почали адаптовуватися до нас. Кудрівка вперше вийшла в УПЛ й, вірогідно, ніхто не знав, чого від нас чекати.
Таким чином, у перших трьох турах ми набрали шість очок. Усі думали, що так і далі піде, але дрібниць у футболі не буває, й ми опинилися у зоні перехідних матчів (Кудрівка пішла на зимову паузу на 13-му місці у таблиці УПЛ, набравши 15 очок за 16 турів,– прим. «УФ»). За грою могли не бути там, а за результатом – в другій частині сезону треба виправляти ситуацію. Я думаю, усе складатиметься набагато краще.
Денис Нагнойний. Фото: Кудрівка
Що показує у складі новачка УПЛ Гусєв-молодший? «У порівнянні з попередніми командами він додав»
– Цікаво, що лише за пів року у Кудрівці проявити себе зміг орендований у Шахтаря Іван Лосенко й тепер поїхав спробувати власні сили у Монреалі. Несподіваний поворот у кар’єрі, згоден?
– Молодий та перспективний хлопець. Ми з ним схожі за стилем гри. Так казав наш тренер, й ми між собою жартували:) Він викликався до різних юнацьких та молодіжних збірних України й, можливо, його там помітили. Напевно, в Геннадія Синчука запитали про нього:) З Кудрівки, як бачите, можна й в Канаду поїхати.
– Також в оренді, але з Динамо, у вас виступає футболіст з гучним прізвищем – Олексій Гусєв. Що можеш сказати про нього як гравця та людину?
– Раніше ми з ним вже перетиналися у Зорі та Металісті 1925. Можу сказати, у порівнянні з періодами у попередніх командах він додав. Можливо, це пов’язане з тим, що він став дорослішим. Думаю, може вийти хороший гравець.
– Керівництво завдання на другу частину кампанії вже озвучило?
– Ми ще не спілкувалися, але, наскільки я знаю, головною ціллю є залишитися в УПЛ. Це однозначно. Також будемо прагнути, як і восени, виходити та перемагати у кожному матчі. Збираємося рухатися від гри до гри, а там що має бути, те й буде.
– А через що тобі влітку довелося піти в оренду з Металіста 1925?
– Я протягом минулого сезону багато за Металіст 1925 не грав (в активі Нагнойного одна гра за основу харків’ян, – прим. «УФ»). Тільки-но повернувся після травми й через це, можливо, Патрік ван Леувен побоювався мене ставити. Команда мала завдання вийти в УПЛ, з яким він не дуже добре справлявся.
Коли Металіст 1925 очолив Младен Бартулович, то він поспілкувався зі мною та сказав: «Йди набирай форму. Якщо повернеш кондиції, які мав до травми, то приходь на збори й будемо далі дивитися». Маю ще 2,5 року контракту з клубом, тому усе залежить лише від мене.
– Чому ти опинився саме у Кудрівці?
– Були ще якісь варіанти, але неоднозначні. З Кудрівки зателефонував сам головний тренер Василь Анатолійович Баранов та запропонував перейти до них.
Ми співпрацювали ще у Зорі U-19, тому я розумію його тренування, підхід до гри та побуту. Дуже довго й не роздумував. Прийшов сюди за грою.
Як склалися відносини з ван Леувеном? «Не кожна команда сприйме його підхід до роботи та тренувань»
– На дорослому рівні ти дебютував у Зорі ще першої каденції за Віктора Скрипника. Як склалися ваші відносини?
– Я думаю, що для України, як і для мене, це топовий тренер. В певному сенсі дорогу у великий футбол мені дав Баранов, а Скрипник дозволив дебютувати на найвищому рівні.
Був дуже радий грати під керівництвом Скрипника. Можна сказати, він мене любив та довіряв. Говорив, що я маю великі перспективи. Тільки хороше готовий про нього розповісти, що стосується тренувального процесу, підходу та людських відносин. Повторюся, для мене це топтренер та топлюдина.
Віктор Скрипник. Фото: Зоря
– Завдяки чому Зоря з наступником Скрипника – ван Леувеном – зуміла одразу посісти третє місце в УПЛ сезону 2022/23?
– Я вважаю, що завдяки дисципліні та колективу. Ми усі були один за одного. Плюс команда мала топових гравців. Усе пішло вгору, й Зоря посіла третє місце.
– Ван Леувена називають суворим та навіть авторитарним тренером. А як ти знаходив з ним контакт?
– Знаходити з ним контакт було не дуже просто:) Так вийшло, що в центрі поля склалася висока конкуренція, й він вирішив спробувати мене на позиції нападника.
На зборах я постійно забивав, а потім відзначився й у першому ж матчі кваліфікації Ліги конференцій з Університатею (1:0). Так і грав на вістрі, поки не підписали Едуардо Герреро, який був у ван Леувена у Маккабі (Тель-Авів). Я ще й отримав травму ключиці, тому в другому колі того сезону майже не виступав.
– Як ти ставишся до думки, що ван Леувен – це не тренер для топкоманд?
– Навіть не знаю, що вам відповісти. Не кожна команда сприйме його підхід до роботи та тренувань. Не усі бажають так бігати, працювати й дотримуватися дисципліни.
Мені здається, що за часів своєї роботи у Шахтарі він захотів внести забагато дисципліни в команду, а іноземці, та й усі інші, звикли більше працювати з м’ячем. Ван Леувен бажав, аби вони були немов собаки. Тому, можливо, в нього через це не вийшло.
Чому у ван Леувена не вийшло також у Металісті 1925? Не знаю. Якось не розуміли ми схему, можливо, що він від нас хоче. В Зорі та у Кривбасі в нього пішло. Він робить ставку на швидкі атаки, й там зміг знайти відповідних до цього стилю та якісних виконавців.
– Шкода, що Зоря ван Леувена не змогла проявити себе у єврокубках, бо у третьому раунді відбору Ліги конференцій після вже згаданої тобою домашньої перемоги над Університатею в гостях згоріла 0:3. Чому так вийшло?
– Можливо, в нас не було плану Б на той випадок, якщо почнемо програвати. Пропустили швидкий м’яч й суперник, якого на трибунах підтримували 20 тисяч, побіг уперед.
Якихось нервів не було, грали як завжди, але ось цей перший гол, можна сказати, зламав усе. В них тоді змінився тренер, і команда вийшла у п’ять захисників. Вони нас тактично повністю перевершили.
Через що Зоря провалилася після бронзи УПЛ-2022/23? «Лалатович виходив на тренування, наче просто побити пенальті воротарю Жилкіну»
– Через що наступний сезон Зорі вийшов настільки провальним?
– Зоря не мала такої глибини складу, щоб одночасно грати в УПЛ й Лізі конференцій та по 20 годин добиратися на ігри.
Якби ми вийшли з Патріком в основний етап єврокубків у попередньому сезоні, то, можливо, й не посіли б третє місце. Після ми зіштовхнулися з цією реальністю. Якби літаком, то без питань, а в умовах війни ми до Ісландії добиралися три дні з ночівлями у Львові та Польщі. Потім мали таким самим чином повертатися назад й вже через три дні грати у чемпіонаті.
– Починали ви ту кампанію на чолі з Ненадом Лалатовичем, й усе одразу пішло шкереберть. Серба вистачило на шість матчів й він подав у відставку. Що це було?
– Якщо чесно, я і сам не знаю, що це було. Виходив на тренування, наче просто побити пенальті нашому воротарю Антону Жилкіну.
Як людина, можливо, ще більш-менш, але як тренер – так собі. Не знаю, що він від нас хотів. Вірогідно, ми взагалі не розуміли, у який футбол маємо грати. Тому дуже швидко сказали «досить».
– На заміну Лалатовичу прийшов Валерій Кривенцов. Здалося, що гра команди при ньому вирівнялася, але контакту з футболістами він не знайшов.
– Так, це ви правильно кажете. Ключів до колективу він не знайшов, і його не сприйняли. Не вистачило цього останнього пазлу. Як тренер він мені подобався своєю тактикою, структурою та грою, що ставив. Хороший спеціаліст, і я почав при ньому стабільно виступати.
Якби до тієї гри вдалося згуртувати колектив, то, я думаю, ми могли б показати зовсім інший результат. Можливо, з кимось він був занадто жорстким, а до інших навпаки ставився пом’якшено. Деяким це не подобалося.
Валерій Кривенцов. Фото: Зоря
Хто зіграв велику роль у становленні Бражка та Батагова? «Психологічно з ними працював й ледве не бив:)»
– Цікаво поспілкуватися з тобою про деяких яскравих персоналій, з якими ти перетинався у Зорі. Чим тобі запам’ятався Герреро? Чи не було до нього якогось особливого ставлення з боку тренерів?
– Ні, взагалі чудова людина та гравець. З ним ми могли і посміятися, і попрацювати. Герреро просто забивав й через це його ставили у склад. Він був зовсім іншим гравцем у порівнянні з тим, що зараз бачимо у Динамо. Я сподіваюся, що в нього усе вийде. У Зорі Герреро показував топові результати.
Він довго чекав свого шансу, коли грав Владислав Ванат. Герреро лише пів року є основним гравцем Динамо. Можливо, треба більше часу й в другій частині сезону він розкриється. Думаю, у нього ще усе попереду.
– За ван Леувена Герреро складав чудову зв’язку з Назарієм Русиним, який після тієї кампанії заслужено пішов на підвищення до Сандерленда. Проте, на жаль, у Європі якось розчинився. Чи здивував тебе хід кар’єри Русина після Зорі?
– Та я не знаю усіх обставин, ми не сильно близько спілкуємося. Можу сказати, що він також дуже добрий хлопець. Це в нього вже друга спроба заграти у Європі. Можливо, повернеться до України й з третього разу вийде. У Зорі показував себе топом: грав зліва у нападі, забивав, біг, віддавав… На ньому можна було багато асистів робити.
В Англії його спочатку ставили на вістря, потім на фланг, далі знову на вістря…. Можливо, потрапив під надто великий тиск, з яким не впорався. Проте, знову ж таки, третій шанс в нього ще може бути.
– Той період у Зорі також став чудовим трампліном для орендованого в Динамо Володимира Бражка. Він прийшов до вас взагалі без досвіду виступів на дорослому рівні, але показав себе з найкращого боку й у підсумку повернувся до біло-синіх й отримав виклик до національної збірної України.
– Він працьовитий. Як людина також хороший, має лідерські якості. Спочатку помилявся на тренуваннях та іграх, але поступово почав набирати. Йому та Арсенію Батагову дуже допоміг зрости як футболістам асистент Патріка – Реймонд Аттевелд. Вони й самі це знають.
У Зорі Бражко був взагалі іншим гравцем. Топ у відборі, передачах… Я вважаю, що його ще із Зорі могли до збірної викликати. У Динамо він вже мав трохи слабший вигляд.
– А як саме Аттевелд допомагав Бражку та Батагову?
– Психологічно з ними працював. Ледве не бив:) Ну, це я вже образно кажу. Прищеплював їм дисципліну, аби вони більше працювали. Дуже за них узявся та допоміг швидше адаптуватися до дорослого футболу.
– Зараз Бражка багато критикують за спад форми. Заслужено?
– Ну, про це вже говорили 150 разів, обговорюючи усі його нездійснені переходи, психологічні, нефутбольні та футбольні моменти. Він – молодий гравець, і я вважаю, себе ще покаже й буде ключовим гравцем у Динамо або, дай Боже, європейському клубі та збірній.
Чому у ван Леувена не заграв майбутній опорник Динамо та збірної України? «В Олександрії Ротаня усе пішло в гору»
– А ось Микола Михайленко у ван Леувена в оренді з Динамо не заграв й знайшов себе вже в Олександрії Ротаня, звідки повернувся до киян й також отримав виклик до збірної України.
– Ми з ним з одного міста – Варва. Тому, можна сказати, знайомі з трьох років:)
У Зорі він дійсно виступав небагато, адже був молодим гравцем, а конкуренція в центрі поля зашкалювала. Однак на тренуваннях проявляв себе добре і я казав йому: «Сьогодні ти не граєш, а завтра усе може бути навпаки». Він усе розумів.
Так само можу назвати його доброю та працьовитою людиною. Микола багато зробив, аби опинитися там, де він є зараз. Він на це заслужив. Ні для кого футбольний шлях не завершується одним клубом. В Зорі не грав, а в Олександрії Ротаня усе пішло в гору.
– Останній, за кого хотілося б спитати в контексті твоїх спільних виступів у Зорі, – Арсеній Батагов. Зараз у Трабзонспорі робить великі успіхи й ЗМІ вже давно сватають його до різних клубів топових європейських чемпіонатів. Чим він запам’ятався тобі, як гравець?
– Батагов, напевно, був ключовою ланкою тієї Зорі. Кращого захисника, як мінімум центрального, я не бачив. Думаю, вже давно мав грати у збірній. Впевнений, що він ще перейде до якогось топового клубу. Центральних захисників з такою лівою ногою дуже мало. Він прямо топ.
Батагов вже давно переріс український чемпіонат, тому добре, що зміг перейти в клуб, де став одним з лідерів й привертає до себе увагу.
Арсеній Батагов. Фото: Зоря
Як розійшовся із Зорею? «Не знаю, що Гєллєр таке вигадав, але це взагалі несерйозно»
– Із Зорею ти розійшовся не найкращим чином. У позаминулому сезоні відмовився продовжувати контракт й останні пів року перебував у U-19. Чому так відбулося?
– Усі знали, що в мене завершується контракт, тому вже з листопада керівництво почало пропонувати нову угоду. Не можу сказати, що не хотів підписувати, але було бажання отримати нормальні умови.
Президент Зорі Євгеній Гєллєр в одному з інтерв’ю вже розповідав, які контракти пропонувалися. Не знаю, що він таке вигадав, але це взагалі несерйозно. Там було дуже багато пунктів. Я мав пробігати від 11 до 12 км за гру, тричі пробивати у площину воріт, проводити якийсь відсоток часу на полі… Коротко кажучи, думати, як виконати ці умови, щоб отримати гроші, а не про результат та як допомогти команді.
Сказав: «Приберіть ці пункти, зійдемося на зарплаті і я підпишу». Однак у відповідь почув, що у випадку прибирання пунктів в мене будуть інші умови. Трохи більші за попередні, але у рази менші, аніж я потенційно міг отримати, якби погодився на першочергову пропозицію клубу. Я на це не пішов.
– Чи не забагато ти попросив?
– Не казав, що хочу бути найбільш високооплачуваним гравцем Зорі. Я назвав середню зарплату в клубі.
– Як далі розвивалися події?
– У відпустці зі мною зв’язався Скрипник та запропонував перейти до Металіста 1925. Погодився, адже це дуже перспективний проєкт. Тим паче було розуміння, що я гратиму, якщо дійсно буду сильнішим за конкурентів.
Металіст 1925 пропонував гроші, аби я перейшов взимку, але Гєллєр принципово сказав, що мене не відпустить. Так я пів року провів у U-19.
Для мене Зоря назавжди залишиться домівкою. Я хотів залишитися на хороших умовах й далі грати за цей клуб та колектив. Однак мені здалося, що зі мною вчинили негарно. Приїздили іноземці та отримували великі зарплати просто так, а я мав за це набрати якісь пункти в контракті. Поспілкувалися про це президентом Зорі й не змогли дійти згоди. Тому я перейшов до Металіста 1925.
– Чи знаєш ти, яку суму Металіст 1925 давав за пів року твого контракту?
– Так щось у районі 100-200 тисяч доларів або євро.
– Гєллєр повністю виконав перед тобою фінансові зобов’язання?
– По зарплаті – так. Вона в мене була невеличкою. А ось премію за третє місце мені не віддали. Як і Данилові Алефіренку з Ігорем Снурніциним, що також пішли з команди.
– Які в тебе плани?
– Від мене треба лише грати та набивати статистику, аби команда перемагала. Ніхто ж не буде дивитися на клуб, що програє. Треба спочатку допомогти команді й тоді будуть на тебе звертати увагу. Від цього варто відштовхуватися.
Далі подивимося, чи залишуся я у Металісті 1925, чи піду кудись далі. Звичайно, хочеться грати на найвищому рівні у єврокубках та, можливо, десь за кордоном. Проте треба рухатися крок за кроком.
