Командувач ДШВ бригадний генерал Олег Апостол
автор: Людмила Кліщук
фото надані Командуванням ДШВ та пресслужбою Генштабу ЗСУ
Міняється фронт, міняються технології й тактика застосування підрозділів, але, як і півтора роки тому, командувач Десантно-штурмових військ стверджує, що “ближній бій для десантника залишається пріоритетом”.
Тепер це – 38-річний бригадний генерал Олег Апостол.
За його словами, бригади ДШВ протягом минулого року не раз ставали “пожежними командами” для різних ділянок фронту, хоча бажано було б застосовувати їх інакше. Але командувач наголошує: “Де стоїть десантно-штурмова бригада, там є стійкість, і противник там не просувається”.
Про роль частин ДШВ у Добропільській контрнаступальній операції, стабілізацію ними обстановки раніше – на Сумщині і тепер – у районі Покровська, особливості застосування ДШВ напротивагу Штурмовим військам та багато іншого Олег Апостол розповідає у великому інтерв’ю “Новинарні“ (розмова було записана 23 грудня 2025 року і відтоді дещо коригувалася).
Командувач ДШВ бригадний генерал Олег Апостол
“Наразі не маємо змоги відновити повний контроль над Покровськом”
– Пане Олеже, почнімо з оборони Покровської агломерації. На початку грудня під час зустрічі із журналістами головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський вперше озвучив, що восени 2025 року в Покровську вже не було українських військ. Але з середини листопада наші підрозділи змогли повернути під контроль 13 км² території міста із загальної площі 29 км². Розкажіть тепер про деталі цих маневрів зі свого боку.
– На оборону Покровської агломерації ми зайшли одразу після Добропільської контрнаступальної операції. Хоча найпершим зайшов ще 425-й окремий штурмовий полк і тримав там оборону вже два тижні.
Ми там трохи затягнулися, звісно – перемелювали російську морську піхоту, яка мала наступати на Барвінкове. Це, власне, нас дещо затримало, ми мали раніше зайти в Покровськ.
Зараз ми зачепилися за Покровськ, воюємо за нього, займаємо відповідні рубежі та контролюємо певний відсоток площі міста. Противнику не вдасться швидко захопити це місто – принаймні так, як вони собі напланували.
Так, на цьому напрямку росіяни інколи мають частковий успіх, наприклад, коли був густий туман. Але і ті їхні епізодичні успіхи наші підрозділи нівелювали, росіян знищили.
Щодо [присутності] підрозділів у Покровську, то вони радше перезаймали рубежі, а не виходили…
Нашим завданням було відкинути противника від міста. Нам це вдалося, і ми зараз займаємо певні райони й рубежі.
– Росіяни понад 18 місяців намагаються захопити Покровськ, і досі не взяли його цілком. За рахунок чого вдається стримувати ворога на цій ділянці?
– Тримаємо Покровськ за рахунок наших солдатів, їхнього героїзму, підготовки і рішень командирів.
У ближньому бою з росіянами ми однозначно здобуваємо перевагу – бо я все бачу, читаю та аналізую. У 90% випадків контактів (у ближніх боях – Авт.) противник знищується.
Командувач ДШВ бригадний генерал Олег Апостол
– Чи ведуть зараз ДШВ вуличні бої в місті?
– Вуличні бої продовжуємо вести у Покровську. Підрозділи ведуть бойові дії в тому числі у багатоповерхівках та приватному секторі.
Лінія бойового зіткнення не є сталою – противник інфільтрується, особливо в туман, погану погоду. Треба розуміти, що для того, аби виставити рубіж (взяти хоча б лінію залізниці), має щільно стояти відповідна кількість людей, щоб противник не пройшов.
Організувати все це достатньою мірою ми наразі не можемо наявними силами та засобами. Тому противнику і вдається просочуватися…
Позитивний момент тут той, що Сили оборони ведуть активні бойові дії. Тож противнику важко буде щось зробити. Адже навіть коли росіянам вдається підійти, ми все одно їх заштурмовуємо та знищуємо на підході, повертаємо противника на вихідні положення. Тобто ворогу вже тут важко.
Так, залежить все це ще й від їхніх резервів, ресурсів, забезпечення, безпілотної складової, переваги в повітрі. Але зараз така ситуація, що ми певну частину міста тримаємо під своїм контролем.
– Під час 32-го засідання у форматі “Рамштайн” генерал Сирський звітував, що українські підрозділи в Покровську “тримають оборону та перехоплюють ініціативу”. Від яких факторів залежить відновлення повного контролю над Покровськом? Чи це можливо взагалі?
– Щоб повністю відновити контроль над Покровськом, потрібні величезні ресурси. Ми наразі не можемо собі цього дозволити.
Так, ми можемо покращити наявну ситуацію в контексті оборони Покровської агломерації. Але не настільки помітними темпами, як хотілося б.
Водночас частково на цьому напрямку ми маємо незначний успіх і частково його нарощуємо.
Зараз перевага на боці противника, але ми стараємося цю перевагу нівелювати технічними засобами, а також за рахунок нашої підготовки. Плюс відіграє роль наша сильна командна ланка, яка збереглася – маю на увазі командирів взводів, рот, батальйонів, бригад. Саме за рахунок цих факторів ми і тримаємося.
Візьміть ту ж саму російську морську піхоту – ми їх перемололи на Добропіллі. Неодноразово підрозділи ДШВ розбивали дивізії та армії, резерви росіян.
“Командири морської піхоти РФ називали нас “модниє парні” і раділи, що ми вже пішли з Добропільського напрямку”
– Перед Добропіллям і Покровськом угруповання ДШВ було задіяне на Сумщині, тобто на Північнослобожанському напрямку. За рахунок чого вдалося стабілізувати там обстановку?
– Ми постаралися і створили певні умови… Певні маневри підрозділами, перерозподіл смуг відповідальності. На цьому напрямку ми їх трохи перемололи. Був грамотний розподіл по “кілл-зонах”. Ми забили всю російську логістику і намагалися нав’язати свою тактику: мали гасити пожежу не ми, а вони. Тому, відволікаючись на наші дії, противник не міг не те що рухатися вперед, а робив те, що ми їм нав’язували.
– Із серпня 2025 року ваше угруповання було задіяне в Добропільській операції. Якою саме була роль ДШВ на Добропільському виступі і якими є здобутки?
– Головком Олександр Сирський прийняв правильне рішення, коли задіяв наші війська спочатку на Добропіллі, а вже потім на Покровську. Хочу додати, що це була спільна робота 1-го корпусу Національної гвардії “Азов”, підрозділів Сил безпілотних систем та штурмових полків.
На Добропільському напрямку противник дуже сильно вклинився в глибину, далеко заліз…
Пригадую, що там був один яр, і ми лише в тому яру завалили близько 75 орків. А в Золотому Колодязі взяли 53 полонених.
Добропільський напрямок DeepState станом на 23.09.2025
Свою роль в Добропільській контрнаступальній операції ми виконали – відкинули ворога від лінії бойового зіткнення. Ну, і звісно ж, перемололи російську морську піхоту, яка мала дійти до Барвінкового.
Знаю, що нашим діям навіть давали оцінку деякі командири підрозділів морської піхоти РФ. Казали на нас “модні парні”, я чув це в перехопленнях: “О, эти модные парни уже ушли?..” Це коли ми вже пішли на Покровськ, він підбадьорював своїх, щоб типу йшли штурмувати.
– Ще про Добропільський напрямок. Тут росіяни не раз пробували сунути механізованими колонами, влаштовували масовані штурми. З відстані вже часу і досвіду: який метод є найефективнішим у відбитті таких штурмів підрозділами ДШВ і Сил оборони загалом?
– Маємо дивитися комплексно. Якщо говоримо про знищення техніки – то має бути вчасне виявлення, радіоелектронна розвідка, мінування тощо. Все має працювати системно та послідовно.
Ми тоді працювали з 1-м корпусом НГУ, БПС, штурмовими полками – підтримували один одного, була повна взаємодія, а це важливо на полі бою.
ДШВ були на своєму місці: технологічно розвинені, грамотне управління, якісна підготовка. Все це в результаті забезпечило і виконання завдання, і збереження людей.
Це помітно й зараз по лінії фронту: де стоїть десантно-штурмова бригада – там є стійкість, і противник там не просувається.
Олег Апостол, командувач 1-го КНГУ “Азов” Денис Прокопенко “Редіс” і головком Олександр Сирський на Добропільському напрямку. Вересень 2025
– Які підсумки Добропільської контрнаступальної операції ви б виокремили?
– Ми на Добропіллі зробили велику роботу, багато зачистили. Власне, Добропільська операція дала нам можливість зірвати плани противника. Вони хотіли дійти до Барвінкового: спершу до кінця жовтня, потім – листопада. Ми їм не дали завершити цю історію.
Ну, і на міжнародному рівні це був відповідний показник того, що ми можемо тримати лінію фронту, відновлювати контроль над територіями, перемелювати ворога, контратакувати.
“Ми так само використовуємо інфільтрацію між позиціями”
– Як зараз безпілотні системи та наземні роботизовані комплекси впливають на перебіг бойових дій?
– Щоб зберегти життя і здоров’я наших солдат, ми стараємося переважно покладатися на техніку – БПЛА, НРК. Мета: мінімізувати переміщення особового складу та, відповідно, зменшити ймовірні втрати. Це відбувається на різних етапах, але таке ешелонування допомагає триматися на тих лініях, де ми є; забезпечувати військовослужбовців всім необхідним (їжа, павербанки, батареї, боєприпаси тощо).
Без БПЛА і НРК зараз ніяк… Але ж противник їх теж використовує.– Чи достатньо наземних роботизованих комплексів у ДШВ?
– Не скаржимося (усміхається).
– Командир 95 одшбр Руслан Маришев в інтерв’ю мені розповідав, що в умовах “війни дронів”, в умовах великих “кілл-зон” спосіб ведення бойових дій змінився, і наші війська також, як і росіяни, використовують тактику малих піхотних груп, фактично – тактику просочування. Механізовані штурми вже не працюють так, як раніше. Яке ваше бачення цієї трансформації? Чи може ця тактика ще змінитися?
Командувач ДШВ бригадний генерал Олег Апостол із командиром 95 одшбр Русланом Маришевим
– Поява будь-якого нового технологічного способу чи навіть наявна в підрозділі кількість людей впливає на тактику ведення бойових дій. Тому й треба підлаштовуватися під умови.
Зараз потрібно вести бойові дії і оборонні, і наступальні. Тому справді, групи з двійок-трійок починають працювати у певних проміжках боїв. Ця тактика зараз дуже дієва.
Підкреслю, що коли відбувається зустрічний ближній бій (рухаються і наші, і їхні), то наші перемагають у 90% випадків. Це дає свій результат.
Але дуже велику роль зараз відіграє, хто розвинений і перевершує кількісно, якісно та у навченості в засобах БПЛА різного типу вздовж лінії бойового зіткнення.
Так само використовуємо й інфільтрацію між позиціями – заходимо і обов’язково зачищаємо, щоб налагодити логістику, доставку, евакуацію.
“Це, напевно, за останні роки перший раз, коли Командування ДШВ проводить свої операції за участі своїх бригад”
– Ви очолили Десантно-штурмові війська України у червні 2025 року. Якщо підсумувати ці сім місяців, які успіхи ДШВ за цей час можете назвати? Що хотіли б поліпшити чи змінити?
– Пишаюся стійкістю і фаховістю людей, командирами, підготовкою. Головком довіряє мені і моїм бригадам. Ми це не раз доводили на фронті: там, де зайшла десантно-штурмова бригада, там все буде налагоджено. Командир знатиме всю обстановку, без перебільшень чи домальовувань.
Командувач ДШВ бригадний генерал Олег Апостол
Проведення аналізу, деталізація і те, як бойовий досвід впроваджується у підготовку – цим ми відрізняємося від решти.
ДШВ на високому рівні. Якщо певні підрозділи це озвучують і намагаються це в себе впровадити, то в ДШВ це вже працює давно.
Що хотілося б змінити?.. Збільшити нанесення високоточних ударів по ворожих цілях. Це загалом, не лише для ДШВ.
– Із вересня в соцмережах, медіа, загалом в армії триває дискусія щодо доцільності створення Штурмових військ. Давайте по-щирості: чи є у вас ревнощі з приводу створення ШВ? Яка справді є суттєва різниця між ДШВ і ШВ?
– Ревнощів немає. Я бачу, в якому стані Штурмові війська, на що вони спроможні. Вони роблять свою роботу, ми – свою: прорив переднього краю, рейди, можемо діяти як резерв Головнокомандувача, в тилу противника, як тактичний чи повітряний десант…
Наскільки я розумію, головнокомандувачу потрібні були ще резерви: мобільні, стійкі, боєздатні, активні, які б могли задіяти на конкретному напрямку фронту [тому й було ухвалено рішення про створення Штурмових військ – Авт.].
І я б не хотів, щоб у Десантно-штурмових військах зробили, умовно кажучи, 20 бригад. Бо так ми втратимо свою ідентичність, не зможемо виконувати ті функції, які на нас зараз покладаються. Тому в цьому й плюс – ДШВ залишаються ДШВ.
Але ми зараз працюємо пліч-о-пліч зі Штурмовими військами, і я точно не ревную. Ми робимо свою роботу – вони свою.
Читайте також:
“Полки Сирського”. Навіщо в ЗСУ створюють і масштабують окремі штурмові підрозділи
– Чи не послаблює створення нового окремого роду військ власне ДШВ? Чи доречно, на вашу думку, розбудовувати Сили оборони додатковими родами і полками, коли є очевидна нестача особового складу в існуючих підрозділах?
– Підрозділи ДШВ головнокомандувач Сирський забезпечує і підтримує – ми стоїмо на важливих напрямках. Нам достатньо тієї кількості людей, яка надходить у війська, щоб стояти в обороні чи продовжувати в Покровську активні дії, увагою ми не обділені.
Олександр Сирський та Олег Апостол під час нагородження. Грудень 2025
– Командир 1-го окремого штурмового полку Дмитро Філатов в інтерв’ю в середині грудня говорив про необхідність вивільнення підрозділів ДШВ із лінії зіткнення для їх застосування за прямим призначенням. Бригади ДШВ мають не утримувати ділянки фронту, а формувати резерв, здатний проводити контратакувальні дії. Чи згодні ви з таким підходом? Чи використовували ДШВ в 2025 році за призначенням?
– Так, в останньому кварталі 2025 року так і вийшло: головком створив певне угруповання, і його війська діяли спочатку на Добропільському, а зараз – на Покровському напрямку. Якщо противник уміє грамотно аналізувати і йому довелося зустрічатися з цими бригадами ДШВ, то він зрозуміє, куди “зникли” його армії та дивізії (сміється).
Пан Філатов має рацію. Єдине “але”: теоретично можна говорити багато (це я вже про інших блогерів з фейсбуку), але чи зможемо ми це зробити в реальності?
Так, Філатов правильно акцентує: ДШВ можна вивести і тримати як резерв. Так, я чудово розумію, що ДШВ мають бути резервом, контратакувати тощо.
Але дивіться: є в мене 46-та бригада. Чи зможу я її вивести з того напрямку, де вона зараз? Ні, не зможу, бо там все одразу посиплеться.
Те саме буде, якщо заберу 71-шу, 80-ту, 81-шу чи інші бригади. Хто їх замінить, скажіть, будь ласка?
Чи я маю замінити бригаду і, не доїхавши до району зосередження, повернутися й все починати заново – і навіть не на тих рубежах, які тримали й обладнали, а починати все із зустрічного бою, щоб знову зайняти рубіж, бо ті хто зайде замість нас, все провалить?
Так, Філатов має рацію, ДШВ потужний рід військ… Але, виходячи з обстановки поточної, таке поки що неможливо реалізувати.
Однак станом на зараз я воюю своїм угрупованням, своїми штатними бригадами ДШВ, і це не може не радувати. Це, напевно, за останні роки перший раз, коли Командування ДШВ проводить свої операції за участі своїх бригад.
Наприклад, 95-та бригада стояла на Юнаківці (на півночі Сумської області – Авт.). І ти ніяк не забереш її звідти! Вона туди зайшла, бо почали провалюватися певні підрозділи, і ми могли втратити той населений пункт. Тому “дев’яносто п’ятка” була вимушена йти працювати на той напрямок.
На той час наступала 76-та дивізія РФ – і наша 95-та бригада їх “розмотала”.
Але з того часу ми є такими собі “пожежниками фронту”, щоб “затикати” певні ділянки. Ми, власне, для цього створені: щоб стабілізовувати загрозливу чи критичну ситуацію. Крім основних задач наших, ця війна диктує певні свої умови і зміни.
Чи стрибають зараз у ДШВ з парашутом
– У 2024 році тодішній командувач ДШВ Ігор Скибюк в інтерв’ю “Новинарні” наголошував, що десантника треба готувати для ведення “агресивного ближнього бою”. А яким має бути десантник зразка 2025-2026 років? Якими ключовими навичками він має володіти?
– Ближній бій залишається пріоритетом. Плюс важливими є навички протидії ворожим БПЛА типу FPV. Також – ідеологія і психологічна підготовка, впевненість у своїх діях.
Командувач ДШВ бригадний генерал Олег Апостол
– До речі, про підготовку. Восени головком повідомляв, що в навчальних центрах ЗСУ триває зведення підземних укриттів для проживання військовослужбовців, а в деяких центрах вже 100% особового складу живе в таких укриттях. Знаю, що НЦ ДШВ – на провідних позиціях за якістю підготовки. А чи пішли під землю навчальні центри, полігони ДШВ?
– У наших навчальних центрах є потужна система оповіщення щодо повітряних загроз. Процес у НЦ зараз увесь заривається під землю, включаючи проживання. Все в бункерах. Ми зарилися під землю, щоб мінімізувати наслідки.
– А з парашутом стрибають?
– Так, розвідники у нас здійснюють стрибки – але по бажанню, добровільно. Зараз уже немає риторики, типу “десантником є лише той, хто стрибав з парашутом”. Зараз якщо людина готова йти в бій, на штурмові дії – вона вже частина ДШВ.
Читайте також:
Командир 8-го корпусу ДШВ Дмитро Волошин: Дуже сподіваюся, що мені визначать задачу бути ударним угрупованням. ВЕЛИКЕ ІНТЕРВ’Ю
“Станом на зараз обстановка не дозволяє корпусам ДШВ зібрати свій комплект військ”
– Ви у вересні заявляли, що “корпуси вже довели, що здатні ефективно виконувати бойові завдання на найбільш гарячих напрямках, що похитне бойову рівновагу на полі бою на нашу користь”. Минуло ще чотири місяці. Дайте більше подробиць щодо результатів корпусної реформи. Бо досить часто доводиться чути про те, що корпуси створені лише “на папері” та воюють переважно приданими підрозділами.
– Корпус має свої штатні підрозділи, набуває навичок. Так, корпуси зараз не воюють [суто] своїми бригадами, бо є різні ділянки фронту, сильніші й слабші, і всі маневри та переміщення можуть мати наслідки для стабільності лінії бойового зіткнення.
Станом на зараз обстановка не дозволяє корпусам зібрати свій комплект військ.
Зараз зменшилася ділянка фронту (за яку відповідає корпус швидкого реагування ДШВ – Авт.). Але якщо раніше ОТУ тримало по 100-200 км, і керувати було складно, то зараз командир корпусу має свій комплект військ і може швидше впливати на обстановку на ЛБЗ.
На Сумах – мій 8-й корпус, на Покровську – 7-й. І на всій лінії бойового зіткнення стоять потужні корпуси, і це дало свій результат, як, наприклад, недавно в Куп’янську.
– Ви молодий командувач, прийшли на КДШВ фактично з бойової бригади, через посаду заступника головкома. Наскільки тісним зараз є ваш зв’язок зі штабами й окремими військовослужбовцями? Чи були випадки в бойових бригадах, коли ви особисто виїздили на місце, щоб променеджерити інцидент?
– Є повне взаєморозуміння між командирами, їхня віддача, виконавська дисципліна.
Із військовими комунікую, коли працюю у військах, на нагородженнях. Із командирами часто відбуваються наради відеозв’язку.
Перевірка стану справ – це ОКП бригади чи КСП батальйону. Нещодавно, наприклад, збирав до себе командирів рот, бо були певні проблеми. Або командирів рот викликаю на відеоконференцзв’язок разом із комбатами.
Командувач ДШВ бригадний генерал Олег Апостол
– Який ваш особистий запас міцності на цій війні?
– Мій запас міцності – це бачити, як мій солдат працює на полі бою. Йому важче. Чи як повністю віддаються командири.
– Станом на зараз, що для вас буде перемогою у війні, наскільки це реально? Чи є взагалі відчуття близькості завершення війни, замороження бойових дій?
– Ми ж військові – ми просто робимо свою справу. Нам не можна себе налаштовувати, що завтра, мовляв, буде перемир’я. Бо його завтра може не бути – і ти ходиш “потухший”, без настрою…
Але, хто би що не говорив, ми чотири роки воюємо з другою армією світу, яка в рази більша, має відповідні ресурси і запаси… Цих орків підтримують Китай, КНДР та Іран. А ми ж воюємо не лише з їхніми солдатами в окопах, а й із їхніми технологіями. А якщо відібрати в них підтримку Китаю, КНДР та Ірану – де зараз буде Росія? Її не буде.
І хай би як далі розвивалися події на фронті, ми в цій війні вже не програли.
Ми наваляли великій армії, не втратили свою ідентичність та державність – це для нас уже перемога. І те, що ми й зараз тримаємося – це вже перемога теж.
Читайте також:
Перемога, від якої відмовилися. Як президент Зеленський змінив комунікацію щодо бачення підсумків війни і чим це загрожує
Унікальних переглядів: 18
