У своєму дебютному інтерв’ю як гравець “Полісся” новачок Ліндон Емерллаху згадував про товариський матч з житомирською командою, який відбувся рік тому.
Легіонер відповів, які враження залишив суперник та що запам’яталося з того спарингу. Також футболіст відверто розповів про війну в Україні – чому його це не лякає та як він сприймає реальність, у якій живе український футбол. Окрема тема розмови – дружба з Краснічі, як вона почалася і чи допомагає на футбольному полі та поза ним.
Які емоції переживає особа, коли в її житті відкривається абсолютно новий розділ?
– Почуваюсь класно. Так і є, бо “Полісся” – хороший, солідний клуб, який бореться за трофеї.
Які враження у тебе від команди та тренувань? Що б ти виділив?
Враження від тренерського колективу та гравців залишилися позитивними. Мене тут тепло зустріли.
Як щодо занять спортом? Чи можеш провести порівняння з тим, як це проходило в “Клужі”?
Трошки складніше, ніж під час перебування в “Клужі”. Так, дійсно, складніше, але це цілком природно. Це етап тренувань, і наразі необхідно старанно працювати, щоб здобути впевненість у чемпіонаті.
Дехто в клубі зауважує, що ти зовнішністю трохи нагадуєш Бориса Крушинського.
Як ти вважаєш: він нагадує Крушинського чи ні?
У “Клужі” я грав під номером 18, у національній збірній — 19, а в “Поліссі” — 14. Це мої найулюбленіші числа: 14, 18 та 19.
Хто є футболістом, чий стиль гри ти хотів би повторити? Хто твій ідол у світі спорту?
– Чи є в тебе якісь подібні скіли, як у Серджіо Бускетса?
Коли я спостерігав за грою “Барселони” в часи його виступів, це справді було щось неймовірне. Вважаю, що Бускетс — найкращий півзахисник, особливо в ролі “шістки”.
Проте він уже закінчив свою кар’єру.
Так, він завершив свою кар’єру у футболі. Якщо в майбутньому з’явиться гравець, який покаже кращу гру, ніж Бускетс… але наразі я вважаю, що такого ще не існує.
Рік тому, під час зустрічі в Туреччині, команда “Балкані”, в якій ти грав на той час, проводила контрольний матч проти “Полісся”.
Отже, ми в той момент зазнали поразки.
Що саме залишило найбільше враження? Або ж хто залишився в пам’яті?
Я чітко пригадую ту гру. Вона стала справжнім випробуванням для нас. Коли ми спостерігали, як “Полісся” атакує і тисне на нас, це було вражаюче…
Чи міг ти тоді передбачити, що пройде рік, і ти опинишся у “Поліссі”?
Ні, але саме в цьому і полягає краса футболу. Уяви собі: через рік я буду тут, у цій команді!
– Те, що у “Поліссі” є Краснічі – твій співвітчизник – це краще для тебе?
Безперечно! Мати друга, з яким ти виступаєш за національну команду, це справжнє задоволення. Можливість спілкуватися рідною мовою значно полегшує все. Він вже півтора року в Україні, спочатку грав за “Колос”, а тепер — у “Поліссі”. Я дуже радий, що він поруч зі мною.
– Скільки ви вже знаєте один одного?
– Напевне, років чотири чи навіть п’ять. Ми разом дебютували за національну команду.
– То він твій найкращий друг?
Считаю, что именно так.
Які сильні сторони Іліра Краснічі як гравця у футбол?
Він має спокійний стиль гри та отримує задоволення від футболу. Його мудрість проявляється в тому, що він чітко усвідомлює, як діяти на полі.
Що Ілір розповідав тобі про українську лігу?
Власне, у мене є чимало друзів, які беруть участь у змаганнях в Україні, зокрема в командах “Металіст” та ЛНЗ. Коли я питав їх про український футбол, вони перш за все відзначали високий рівень чемпіонату. І справді, з України можна перейти в інші європейські ліги, якщо, звісно, демонструєш хорошу гру і досягаєш вражаючих результатів. Я подумав: чому б не спробувати?
Чи відчував ти страх через війну, яка триває в нашій країні?
– Ні. Знаєш, якщо щось трапиться… ну ти ж не можеш вплинути на життєві обставини, які від тебе не залежать. Що ти можеш зробити? Таке життя.
Коли ти відвідував Україну, чи доводилося тобі чути сирени та вибухи?
Ні, адже я пробув там лише два дні: проходив медичний огляд і підписував контракт. Після цього я знову поїхав до Косова.
Звичайно, що можу поділитися думками про Україну. Які враження у тебе склалися щодо Житомира?
– Перші враження – коли я вперше відвідав базу – вона дивовижна. Для гравців, для персоналу, для тренерського штабу. Ти можеш думати лише про футбол. А ще мене вразили люди, які дуже дружньо ставляться до тебе. При чому скрізь: чи то в лікарні, де я проходив медогляд, чи просто коли вийшов в місто поїсти.
Звісно, поділись, чому саме футбол? Чому ти вирішив займатися цією грою ще в дитинстві?
Мій дядько захоплювався футболом, а мій батько грав у міні-футбол. Коли мені виповнилося 10 років, я разом із дідусем прогулювався рідним містом Суварека і побачив, як діти грають у футбол. Тоді я висловив своє бажання: “Я теж хочу грати”. І з того моменту я почав займатися футболом.
Якби не футбол, ким би ти був?
– Не впевнений, можливо, це стосується поліцейських, але точно сказати не можу (сміється).
– Ти гравець національної збірної Косова?
– Так, я почав грати з 19 років.
Чи помічала ти, що ти брав участь у переможному матчі проти Швеції? Збірна України незабаром знову зустрінеться зі шведською командою. Це був непростий поєдинок?
– Звісно, було важко. Шведська збірна – дуже хороша. У її складі гравці, котрі грають в АПЛ. Але насправді, скажу так: немає значення, де ти граєш. Бо якщо ти граєш за свою національну команду, ти повинен викладатися на повну, лишати на полі все і робити все задля перемоги. Просто, щоб порадувати свою країну.
Хто найгрізніший футболіст у складі збірної Швеції?
В їхньому складі є кілька гравців, але я хотів би виділити Ісака, форварда “Ліверпуля”, а також Дйокереша з “Арсенала”.
Що необхідно для досягнення успіху у футболі?
– Насолоджуватися футболом. І щоб футболом у вашому виконанні насолоджувалися вболівальники, які прийшли на стадіон, заплатили за квитки. Відтак – насолоджуватися грою і віддаватися на 100 відсотків.
– Як насолоджуватися грою, коли, наприклад, в Україні зараз температура повітря -15 градусів?
Це дійсно цікаве запитання. Але коли ти вирішуєш займатися футболом, ти сам робиш цей вибір. Отже, ти повинен грати влітку, взимку, під дощем або снігом. Це не має значення. Головне — насолоджуватися грою та віддаватися їй на всі сто відсотків.
Як би ти охарактеризував своїх товаришів по команді? Наприклад, хто з них найсмішніший?
– Так, і він теж. Але я більше спілкуюсь з Гіо. Якщо запитаєш мене за кілька місяців – можу тоді вже сказати напевно.
– Добре. Чого хочеш досягти з “Поліссям”?
– Так, чому ні? Якщо це можливо – чому ні? Треба завжди вірити. А ще треба потрапити до групового етапу Ліги конференцій чи Ліги Європи.
