З 20 лютого по 3 березня українська збірна візьме участь у щорічних міжнародних змаганнях для поранених військовослужбовців і ветеранів Повітряних сил та Морської піхоти США. Серед тих, хто представлятиме Україну — спортсмен з Жовтих Вод, що на Дніпропетровщині, Борис Гунько.
В ефірі Українського радіо чоловік розказав про свій бойовий шлях та про те, як спорт з’явився у його житті.
Початок служби у війську
Борис Гунько став до лав Збройних сил України з перших днів повномасштабного вторгнення. Бойового досвіду у нього не було, тож справжнім воїном він став вже на війні, зазначив ветеран.
“На другий день, 25 лютого 2022 року, я доєднався до лав Збройних сил у складі 18-ї танкової бригади Криворізької й вже починав знайомство з військовою справою безпосередньо під час повномасштабного вторгнення. Не маючи навичок, був солдатом і з початку війни, вже 1 березня 2022 року я доєднався до свого підрозділу, який тоді знаходився в місті Бахмут, тоді ще квітуче, чудове місто, яке не мало жодних ознак війни на той час”, — розказав він.
Ветеран Борис Гунько. Telegram/Жовтоводська міська рада
За словами Бориса, під час служби він навчився не тільки керувати важкою технікою, а й готувати їжу.
“Ми намагалися допомагати один одному, чим могли, наприклад, займалися топкою буржуйок, готували їжу. Пам’ятаю, випадок в Мирнограді громада нам виділила дві тушки свиней, щоб прогодувати підрозділи хлопців. Я вперше тоді займався тим, що готував м’ясо, щоб нагодувати підрозділ”, — розповів чоловік.
Першу спеціальність ветеран отримав влітку 2022 року. Був водієм тяжкого механічного моста. Борис брав участь у боях на Херсонщині та Донеччині.
“Працювали під час визволення Херсонщини. Там відбулася перша така дотичність до бойових дій, перший обстріл, перші тяжкі пошкодження техніки, перші вибухи, прильоти по наших посадках, по наших розташуваннях. Далі ми працювали на Донецькому напрямку, це Бахмут, Соледар, Червоноград. Перші наші втрати в підрозділі відбулися саме там. І це був болісний досвід”, — сказав він.
“Я переніс близько 20 операцій”
Перше поранення Борис отримав поблизу Бахмута. Тоді чоловік частково втратив слух, а шию посікло уламками, які перебувають в тілі ветерана і досі.
“Швидке відновлення досить було. Після відновлення і реабілітації повернувся до свого підрозділу і вже переформувалися повноцінно працювати в саперних підрозділах. Після закінчення навчання в країнах союзників була формована група саперна. Нас відправили працювати на Харківщину. Інженерні споруди робили для захисту наших підрозділів на межі Харківщини й кордону з Росією. Це була неймовірна команда”, — розповів Борис.
Після Харківщини чоловік служив у Курській області РФ. Він розказав: під час важких боїв він та один з йог побратимів дістали поранень. Ще один його побратим — загинув.
“Курщина… Досить суровий й тяжкий період був. Працювали дуже багато. Ми тоді початок Курщини зустріли. Зранку до ночі, в тяжких умовах, але працювали. Під час однієї з робіт і евакуації, мене і моїх побратимів було поранено. Мій побратим, на жаль, не зміг вибратися звідти. Вивезли вже його тіло”, — сказав він.
Внаслідок цього поранення Борис втратив кінцівку. Відтоді для ветерана почався довгий шлях реабілітації та початок нового життя.
“Часткова втрата ноги, що призвело до ампутації нижньої кінцівки. Інший побратим також втратив нижні кінцівки. Довга евакуація, турнікетний синдром. Більше ніж 17 годин. Я переніс близько 20 операцій. Надвисока ампутація. Понад шість чи вісім процедур з діалізом для відновлення роботи нирок, бо вони зупинялися тоді на операціях. Це Київ, потім Львів. Але я вибрався з такого тяжкого положення і почав процедуру з реабілітаційних моментів”, — розповів військовий.
Борис Гунько після ампутації ноги й реабілітації. Telegram/Жовтоводська міська рада
“Спорт повертає до життя”
У мирний час Борис організував різні урочисті заходи, був і на спортивних змаганнях, озвучував імена учасників та переможців. Але спортом ніколи не займався. Він зазначив: саме після тяжкого поранення зрозумів, що спорт повертає до повноцінного життя.
“Після поранення на фронті потроху почав знайомитись з ветеранською спільнотою. Доєднався до ветеранських спортивних об’єднань. Я почав більше і більше поглиблюватися в це. І зрозумів, що спорт дає мені силу, змогу і відчуття команди, якої так не вистачає після списання з війська. Приблизно майже рік пройшов з того часу, коли я зрозумів, що спорт повертає до життя”, — сказав він.
Борис Гунько під час одного зі спортивних змагань. Telegram/Жовтоводська міська рада
Борис живе й тренується у Жовтих водах на Дніпропетровщині. Саме там він почав системно працювати над фізичною формою:, спочатку в тренажерному залі по кілька годин щодня, а згодом до цього додалися спортивні змагання для ветеранів.
“Мої захоплення спортом розширювали знайомства серед українських ветеранів, які займаються спортом вже на професійному рівні. В кінці листопада, початок грудня, в Києві проводилися змагання з ветеранського спорту. Там було представлено дев’ять дисциплін. І в трьох із них я брав участь”, — розповів спортсмен.
Борис Гунько під час одного зі спортивних змагань. Telegram/Жовтоводська міська рада
Після цього турніру, за словами Бориса, його помітили та запросили до участі у міжнародних змаганнях Air Force and Marine Corps Trials у США. Загалом збірна України складатиметься з 15 спортсменів, які будуть виступати в 11 видах спорту. Окрім України, до участі в також запрошені команди з Канади, Австралії та Великої Британії. Ветеран з Дніпропетровщини візьме участь у змаганнях з волейболу сидячи, баскетболу і регбі на кріслах колісних, а також у метанні диска.
“По закінченню цих змагань Міністерство ветеранів та команда “Повернись живим” формували команду. Вони вирішували, хто буде представляти Україну на міжнародних змаганнях. І так сталося, що я непогані результати показав. Разом з іншими пройшли співбесіду. І тепер у нас є змога представляти Україну на міжнародних змаганнях”, — зазначив чоловік.
Борис Гунько розповів: як би важко не було, треба завжди залишатися на позитиві й не падати духом. Спорт, на думку ветерана, і є тим мотиватором для подальшого розвитку.
“Це досить тяжкий і важкий шлях, тільки ми його зможемо пройти. Попереду багато роботи, і війна не закінчилася. Я своїм прикладом намагаюся бути корисним в розвитку ветеранського спорту в Україні. Спорт — це цікавий світ і він поруч. Рік тому я навіть не уявляв, що цей світ існує. Треба не боятися, треба бути прикладом для свого оточення, для себе, для своїх близьких і допомагати тим, кому важче, ніж тобі”, — сказав він.
Борис Гунько під час тренування. З особистого архіву Бориса Гунько
Підготовка та участь української збірної здійснюється Міністерством у справах ветеранів України спільно з Центром ініціатив “Повернись живим” на виконання стратегії ветеранської політики та реалізації національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні, розробленої за ініціативи першої леді Олени Зеленської.
Авторка — Світлана Угнівенко.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
