Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи

Одна з цілей російської пропаганди в Криму – щоб юнаки після 18 років підписували контракт із ЗС РФ. Попри це, серед молодих людей, які більшу частину свого життя провели в окупації, є ті, хто підтримують Україну та борються проти російського режиму. Про це, а також маніпуляції росіян зі списками на обмін військовополоненими, відсутність гарантій, що люди, які відбули незаконне покарання, повернуться до Криму, розповіла в інтерв´ю Укрінформу голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

РОСІЯ НЕЗАКОННО ПРИЗВАЛА МАЙЖЕ 66 ТИСЯЧ МЕШКАНЦІВ ОКУПОВАНОГО КРИМУ

– Яких тенденцій набуває мобілізація до російської армії в тимчасово окупованому Криму?

–  Мобілізація триває. Крим став першою територією, де Росія почала це робити. Офіційно незаконний призов почався ще у 2015-му році. Зараз є дві призовні кампанії на рік – навесні та восени. Із 2022-го РФ заборонила називати цифри мобілізованих, тому ми можемо лише приблизно порахувати. За одну кампанію призивали по три тисячі чоловіків, за рік виходило шість тисяч. Тобто ми розуміємо, що за період окупації Росія незаконно призвала майже 66 тисяч мешканців тимчасово окупованого Криму. Йдеться тільки про призовників, без контрактників. Цьогоріч росіяни ще більше обмежили інформацію про мобілізацію, заборонили говорити не тільки про цифри, а й про інше: мобілізаційні заходи, інфраструктуру і так далі. Сьогодні це засекречена інформація.

Офіційно Путін заявляв, що кримчани, призвані по мобілізації, не будуть відправлені до Російської Федерації, а залишаться служити у Криму. Але їх не лише вивозили з тимчасово окупованого півострова, а, наприклад, у 2022-му році фіксувалися випадки, коли призовники брали участь у бойових діях на території України. Дехто з них потрапляв у полон після того, як воював на Херсонщині чи на Донеччині.

Але все ж таки, призовники – меншість, активно беруть участь у повномасштабній війні ті, хто пішов воювати добровільно, тобто по контракту. Скільки їх – наразі не можемо сказати.

Росія використовує тимчасово окуповану територію як мобілізаційний резерв, і це – велика проблема.

Ми бачимо, що на тимчасово окупованих територіях Херсонщини, Запоріжжя, Донеччини та Луганщини РФ активно забирає людей і примушує підписувати контракти. У Криму такої масовості поки не фіксуємо. На мою думку, це – політичне рішення, гадаю, що на окупованому півострові масову мобілізацію проведуть в останні моменти, коли їм критично не вистачатиме людей. Бо для Путіна важливо зберегти картинку, що «в Криму все добре».

Друга частина цього мобілізаційного резерву – українські діти, які під впливом російської пропаганди перебувають уже понад 10 років. Вони залучені у «Крымпатриотцентр», «Юнармия», «Движение Первых» тощо. Діяльність таких організацій спрямована, щоб молоді люди після 18 років добровільно підписували контракт із ЗС РФ. Хоча з точки зору міжнародного права ці діти є жертвами цієї війни та пропаганди. 

МОЛОДЬ НАМАГАЄТЬСЯ ВИЇХАТИ З ПІВОСТРОВА

– Чи продовжують кримчани виїжджати з півострова?

– Так, кримчани залишають півострів. Одна з найбільших хвиль була у лютому-березні 2022-го. Наступна – у вересні того ж року, коли Путін ухвалив указ про часткову мобілізацію. Це дозволяло мобілізувати чоловіків до 60 років і теж стало причиною, коли цілі родини, в тому числі кримськотатарські, виїжджали. Півострів залишало багато кримськотатарських чоловіків.

Зараз ми бачимо, що ця тенденція продовжується. Хоч і не так масово, оскільки виїхати з Криму складно. Це можна зробити здебільшого по так званому Кримському мосту. А там – КПП, перевіряють документи і так далі. Частина чоловіків розуміє, що їх можуть просто мобілізувати, тому, по суті, ховаються.

Нині ми спостерігаємо тенденцію, коли з Криму намагається виїхати молодь. Хлопці та дівчата прагнуть залишити окупований півострів до того, як їм виповниться 18 років. Дехто з них їде на вільну територію України, дехто – в треті країни.

За поточний рік до нас звернулося близько 10 таких молодих людей. Але ми не спеціалізуємося на цьому питанні, частіше звертаються до профільних організацій, таких як, приміром, центр громадянської просвіти «Альменда».

Головний запит молодих людей стосується оформлення документів, зокрема паспорта України. Бо вони мають свідоцтво про народження українського зразка, але паспорт не змогли отримати через окупацію та повномасштабне вторгнення.

Окрім того, молодь із Криму цікавить вступ до вищих навчальних закладів на території материкової України. В першу чергу – можливість мати гарантоване житло. Бо діти часто їдуть без дорослих, вони не мають коштів та житла.

В Україні діють програми підтримки дітей, які були депортовані – вони можуть отримати фінансову, психологічну допомогу і т.д. Так само мають бути програми для молоді з окупованих територій, якій виповнилося 18 років. На ці програми можна залучати донорські кошти. Дуже часто наші партнери питають, де можна допомогти, крім озброєння. Їхня допомога буде доречною саме для таких програм.

Хочу також наголосити, що кримська молодь ризикує, вступаючи в українські виші. Це дуже складно зробити в окупації, оскільки навчання онлайн є дуже небезпечним, бо у будь-який момент їх можуть звинуватити у начебто порушенні кримінального законодавства Росії.

Водночас кількість вступників, що з 2014 року обирають українську вищу освіту та приїжджають із ТОТ на підконтрольні території, залишається порівняно невеликою. За офіційними даними МОН, динаміка вступу з ТОТ Донецької та Луганської областей, АР Крим та м. Севастополь така: 2016 рік – 1008 осіб, 2017 рік – 1550, 2018 рік – 1776 осіб, 2019 рік – 1865, 2020 рік – 2026, 2021 рік – 2083, 2022 рік – 7018 осіб, 2023 рік – 6516, 2024 рік – 11 325 осіб. Це – включно із особами із населених пунктів на лінії розмежування та територій ведення бойових дій.

НАВІТЬ ЯКЩО ЛЮДИНА ВІДБУЛА ТЕРМІН УВ´ЯЗНЕННЯ, НЕМАЄ ГАРАНТІЙ, ЩО ВОНА ПОВЕРНЕТЬСЯ

– Росіяни фактично не обмінюють кримських політв’язнів, такі випадки одиничні. До яких заходів вдаються окупанти для цього, а також щоб ті, хто відбув термін ув’язнення, не поверталися до Криму?

– Навіть за статистикою ми бачимо, що Росія не віддає наших цивільних. За весь період окупації в рамках різних політичних домовленостей через офіційні обміни повернулися 12 людей із Криму, зокрема одна жінка. Із них після повномасштабного вторгнення – лише четверо людей.

Є ті, хто просто відбув свій термін, як, наприклад, Владислав Єсипенко, який у червні цього року вийшов із Керченської колонії. Також Андрій Коломієць, який відбув 10 років незаконного покарання. Після колонії він потрапив до так званих депортаційних центрів.

Росія свідомо, з політичних мотивів, відмовляється включати кримчан у будь-які обмінні списки. Одна з проблем – у тому, що вони кажуть, мовляв, «це наші громадяни» в силу насильницької паспортизації.

Я беру участь у робочій групі на базі Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими і можу сказати, що Україна подає кримчан на обмін. Українська перемовна група має списки кримських жінок, кримських активістів, кримських журналістів. Але Росія свідомо ігнорує ці списки. До них внесені, зокрема, люди дуже похилого віку. Наприклад, Володимир Ананьєв. Чоловік 1949-го року народження і зараз його судять у Ростові. Російська Федерація досі не віддає Ананьєва, хоча зрозуміло, що для нього відбування покарання в російській колонії – майже смертельне, адже в такому віці це перенести майже неможливо.

Окрім того, існує проблема так званих депортаційних центрів (Центрів тимчасового тримання іноземних громадян, – ред.). Як це відбувається? Людина відбула незаконне покарання, але замість того, щоб вийти на свободу і повернутися до України або до третіх країн, її везуть до такого центру. Для цього зустрічають одразу біля колонії. Найпоширеніша причина, чому це можливо – протермінований український паспорт. Перебуваючи в колонії, упорядкувати документи неможливо, і Росія це використовує як порушення міграційного законодавства. Причому до цих людей зазвичай діє рішення про депортацію, яке вони мають виконати. Але замість того, щоб депортувати, їх утримують у депортаційних центрах. І термін перебування там нічим не обмежений. У деяких таких центрах перебувають люди, які сидять ще з 2022-го року.

Що почала робити Росія? Інколи вона включає цих людей у списки на обмін. Так, наприклад, нещодавно було з політв´язнем із Криму Костянтином Давиденком, який теж відбув незаконний термін покарання і потрапив у депортаційний центр. Замість того, щоб звільнити і відпустити, Росія включила його в списки (Костянтин Давиденко повернувся в рамках обміну полоненими, що відбувся на День Незалежності, – ред.). Хоча ми говоримо про людину, яка і так уже відсиділа. Тобто Росія знову маніпулює. РФ включає в списки на обмін людей, яких і так мала звільнити. Серед них, до речі, засуджені за кримінальні злочини.

І це – одна з ключових проблем, бо навіть коли людина відбула термін ув’язнення, немає жодної гарантії, що вона повернеться.

У Координаційному штабі є верифікований список цивільних заручників. Їх, щонайменше, вже понад дві тисячі. Йдеться про людей, по яких є всі дані, тобто ми точно знаємо, де їх утримують і так далі. Але, згідно з даними Офісу Генерального прокурора, станом на 2024 рік за кримінальними провадженнями 10 тисяч цивільних утримуються в полоні – або на тимчасово окупованій території, або в Російській Федерації. Це просто страшна неосяжна цифра.

Ми намагаємося працювати з партнерами, створюючи різні списки, наприклад, жіночі. Робимо це, щоби знайти якусь можливість, що дозволить говорити саме про жінок. Наприклад, якийсь трек, де умовно хтось із політичних діячів буде готовий підтримувати жінок. Є також списки релігійних діячів, журналістів, представників медичної сфери, інші групи. Намагаємося створювати різні списки, щоб хоч якось зрушити з місця це питання.

НА ТОТ ХЕРСОНЩИНИ, ЗАПОРІЖЖЯ ВІДБУВАЮТЬСЯ СТРАШНІ РЕЧІ, ПРО ЯКІ МИ НЕ ЗНАЄМО

– Чим відрізняється ситуація на ТОТ материкової України та в Криму?

– Частина людей потрапляє у заручники просто через те, що російські військові – я навіть не знаю, як це сказати, – просто маніяки. Вони просто хочуть знущатися над людьми. Наприклад, на Херсонщині частина жінок стали жертвами сексуального насильства, їх взяли у заручники не через якісь конкретні дії, як то спротив чи спроба передати інформацію, а тому, що вони – просто жінки.

На жаль, у нас немає жодних механізмів захистити цих людей. Окуповані після 2022-го року території – страшна, абсолютна сіра зона, де ніхто нічим не може допомогти людям. Щодо Криму ми маємо хоча б якісь механізми: родичі можуть найняти адвоката, можна отримати хоч якісь матеріали справи, або хоч якісь підтвердження, що людина в СІЗО. А на тимчасово окупованих територіях Херсонщини, Запоріжжя люди просто зникають. Місцеві адвокати відмовляються там працювати, оскільки це дуже небезпечно.

Коли Збройні сили України звільняли Херсон, окупанти перевозили людей із катівень і деякі з них пройшли через СІЗО Сімферополя. Тоді ми отримали хоч якусь інформацію про них. Бо щодо деяких не знаємо нічого: вони зникли – і все.

Ось і виходить, що немає не лише механізму захистити цих людей, а й просто дізнатися, де вони перебувають. 

Сьогодні існує страшна тенденція – в публічному просторі дуже мало повідомлень про якісь нові затримання на тимчасово окупованій території Херсонщини. Там відбуваються жахливі речі, а ми про це не знаємо. Це означає, що просто нема кому про це писати, адже Росія все знищує і контролює. Це страшно.

РФ ВИКОРИСТОВУЄ ПРОТИ МУСУЛЬМАН ПРАКТИКУ ПЕРЕСЛІДУВАНЬ ОСТАННІХ 20 РОКІВ

– Чи безпечно загалом бути мусульманином у тимчасово окупованому Криму?

– У Криму небезпечно навіть тим мусульманам, які підтримують РФ. Під репресивну машину Росії може потрапити навіть людина з проросійськими поглядами. Не застрахований ніхто, тому що це – країна, для якої людина не має жодної цінності.

Релігійна ідентичність, особливо, якщо це стосується мусульман, – окрема практика переслідування. Якщо говорити про мусульман, то першочергово йдеться про кримських татар. Росія використовує проти них свою практику релігійних переслідувань, якої набула упродовж останніх 20 років на своїй території.

Переслідування мусульман у Криму почалося майже одразу після окупації півострова. Вже у 2015-му році росіяни почали обвинувачувати кримських татар у тероризмі, затримувати і фабрикувати справи за участь в організації «Хізб ут-Тахрір», яка заборонена в Росії з 2003 року, але діє на території України та інших країн. Їм виносять страшні вироки – по 15, 17, 20 років позбавлення волі. Зрозуміло, що ці справи сфабриковані.

Зараз, за нашими даними, щонайменше 17 кримських журналістів утримуються за ґратами. Із них більшість – кримськотатарські громадянські журналісти. Їх так само звинуватили у тероризмі, буцімто за участь у «Хізб ут-Тахрір».

Якщо говорити про українських активістів, то їх обвинувачують у диверсіях, шпигунстві та державній зраді.

На новоокупованих територіях, особливо Херсонщини, Росія активно використовує проти кримських татар обвинувачення щодо участі у добровольчому батальйоні ім. Номана Челебіджихана. Окрім того, серед релігійних груп переслідуються Свідки Єгови – ця організація з 2017 року визнана у РФ терористичною. Середній термін покарання – шість років колонії. Тому приналежність до певної релігійної групи, особливо, якщо йдеться про кримських татар, одразу робить людину вразливою.

«ФСБ, ПО СУТІ, ЗМОЖУТЬ МАТИ ВЛАСНІ СЛІДЧІ ІЗОЛЯТОРИ»

– Повідомлялося, що РФ планує до 2035 року побудувати нові СІЗО у Криму. Як людям із тимчасово окупованих територій України захиститися від свавілля росіян?

– Захиститися на окупованій території майже неможливо. Росія дійсно затвердила нові зміни в бюджет і буде збільшена кількість СІЗО, в тому числі буде новий слідчий ізолятор у Криму і розширять діючі СІЗО. На сьогодні у Сімферополі є три такі установи,  хоча до повномасштабного вторгнення діяла тільки одна.

Але страшне не тільки те, що вони збільшують кількість СІЗО, а те, що із 2026 року там почнуть відбуватися якісь зміни, оскільки Росія вийшла з Ради Європи, з усіх конвенцій, в тому числі – з конвенції про тортури. Це означає, що є зміни, які повертають право ФСБ, по суті, тримати власні слідчі ізолятори, а це, в прямому сенсі, катівні. Практика тортур буде абсолютною для затриманих. Туди навіть адвокатів не пускатимуть. Це буде катівня, в якій вхід має тільки ФСБ, і люди там можуть просто зникати. Вони можуть померти від тортур і про це навіть ніхто не дізнається.

Тут захиститися неможливо. Перша моя порада – якщо люди розуміють ризики, якщо до них уже приходила ФСБ, якщо ними цікавилися, викликали на так звані «бесіди», – виїжджайте. Я розумію, що це – страшно, це складно. Але, багато хто з нас уже зробив цей крок.

По-друге, на телефонах, гаджетах не має бути нічого проукраїнського. Жодних чат-ботів, будь-якої інформації, де йдеться про Збройні сили України, Нацгвардію. За це однозначно можуть затримати, звинуватити у державній зраді або шпигунстві та дати великі терміни.

Потрібно також дуже обережно спілкуватися на окупованих територіях. Бо будь-хто може написати донос. На людину можуть спочатку відкрити адміністративну справу, а потім уже – кримінальну.

Якщо людину відвезли до СІЗО, слід одразу звертатися до адвоката та правозахисників. Тому що звідти, зазвичай, так просто не повертаються. На сайті Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та Національного інформаційного бюро є електронні кабінети для таких звернень.

РУХИ СПРОТИВУ РОЗШИРИЛИ РОБОТУ

– Чи зростає рух спротиву в Криму?

– Він значно розширився у 2022-му році. З’явилися нові рухи та посилилися діючі, зокрема «Жовта стрічка», «Злі мавки», «Бойові чайки» та інші.

Спротив став різноманітнішим, починаючи від ненасильницьких акцій, як це було раніше, завершуючи реальною співпрацею і намаганням допомогти Збройним силам України повернути Крим. Людей точно стало більше. Рухи спротиву розширили свою роботу на тимчасово окуповані території Херсонщини та Запоріжжя.

Однією з пікових точок розвитку і посилення рухів спротиву стало звільнення від окупантів Херсона. Люди наочно побачили, що спротив діє.

До 2022 року вже мало хто вірив, що Крим буде звільнено дипломатичним шляхом. А після повномасштабного вторгнення у кримчан з’явився шанс, що з допомогою Збройних сил можна повернути півострів.

Багато кримчан, які мали нейтральну позицію, зараз однозначно виступають за повернення Криму до складу України, попри кремлівську пропаганду. Зараз у Криму обмежений інтернет, заборонені деякі ютуб-канали, заблоковані сайти українських новинних ресурсів, тому дуже важко прочитати або подивися, що насправді відбувається у світі.

Ми знаємо про справи стосовно 18-річних хлопців із Криму, яких окупанти ув’язнили за проукраїнську позицію. І от уявіть собі, що їм було по сім років, коли почалася окупація. Але вони змогли зробити правильний вибір, зрозуміти, де правда, де і на чий бік їм треба стати. І це той самий приклад, чому ми маємо боротися за ці території.

Я вірю в те, що Крим буде деокуповано. Ми всі працюємо для цього. Мрію повернутися до Криму і працювати над відновленням прав тих, хто постраждав від російської агресії.

Ольга Матарикіна

Фото: Володимир Тарасов/Укрінформ

Більше фото можна купити тут.