Нейромережі аналізують законопроєкти, але врегулювання штучного інтелекту залишається відкритим питанням
У Верховній Раді нардеп від партії “Слуга народу” Роман Грищук — один із небагатьох, хто прийшов у політику з шоубізнесу. Сьогодні він член Комітету з питань освіти, науки та інновацій, а також очолює підкомітет з питань освіти впродовж життя та позашкільної освіти.
У бліцінтерв’ю “Телеграфу” Грищук розповів, чому тепер жартує рідко, як штучний інтелект допомагає аналізувати законопроєкти та як впроваджував фіскалізацію для малого бізнесу, за що ледь не отримав скандал удома.
— До парламенту ви будували кар’єру успішного актора у шоу “Мамахохотала”. Чи не шкодуєте, що змінили сцену на парламентську трибуну? Де було більше жартів – в студії чи у Раді?
— Мені здається, що студією я займався навіть менше років, ніж працюю в парламенті. Зараз пішов сьомий рік моєї роботи у Верховній Раді. Студія, здається, проіснувала близько шести або шести з половиною років саме як студія. Проте я ніколи не був актором — це дуже складна професія, і я з великою повагою ставлюся до людей, які нею займаються. Я більше був продюсером, ведучим, організатором команди талановитих людей.
Іноді спостерігаю зі сторони, кілька разів ходив до хлопців на концерти, дивлюся їхні фільми. У жовтні вони запускають новий фільм “Батьківські збори”, який зняли в студії, — обов’язково піду, щоб побачити хлопців і дівчат знову.
Часи своєї роботи там згадую з ностальгією, бо там справді було багато жартів. У Раді ж мені не до жартів, це серйозна робота, і я ставлюся до неї відповідально. Тому зараз жартую рідко, особливо публічно. Можливо, навіть навпаки — попередня професія змушує бути стриманішим і більш зосередженим на роботі.
— Чи досі помічаєте ви зловживання системою освіти для уникнення мобілізації? Які ініціативи чи законопроєкти ви розглядаєте для запобігання цьому?
— Так, на жаль, таке дійсно трапляється. У межах чинної 23-ї статті Закону про мобілізацію та мобілізаційну підготовку існують легальні механізми, які дозволяють отримати відстрочку від мобілізації під час здобуття вищої освіти. Утім, проблема в тому, що дехто йде навчатися не для того, щоб отримати знання, а лише для того, щоб уникнути служби.
Це вже не про освіту. Такий підхід дискредитує саму ідею навчання, університети та процес здобуття освіти загалом. Саме тому і Служба безпеки України, і законодавці час від часу вносять зміни до цих норм — щоб освіта залишалася освітою, а люди вступали до вишів заради знань, а не відстрочки.
— Оновлений предмет “Захист України” вже запустили в деяких школах. Коли ви говорите про “нові технології сучасної війни”, мабуть, маєте на увазі FPV-дрони. Чи не виникає ризик, що підліток після такого навчання зможе самостійно купити деталі на Aliexpress, зібрати дрон, обладнати його саморобною вибухівкою і використати не за призначенням? Що в програмі навчання передбачено проти таких ризиків?
— Наш головний ризик — це Росія, яка прагне нас знищити. Тому якщо школяр навчиться збирати дрон і керувати ним, у цьому, на мою думку, менше ризику, ніж у тому, що він виросте, не розуміючи, що нам доведеться жити поруч із ворогом усе життя.
Якщо подивитися на кількість військових, які вже опанували керування дронами, то так — після перемоги можуть постати інші виклики. Проте зараз головним завданням є відбити збройну агресію. А готуватися до цього потрібно ще зі шкільної лави.
У межах предмета “Захист України” є модуль, який називається “Нові технології війни”. Він не лише про дрони чи протиповітряну оборону. Коли його розробляли разом із Міністерством освіти, військовими та громадськими організаціями, не ставили мету просто навчати керувати Mavic чи FPV-дронами.
Оскільки бойові технології змінюються дуже швидко (вчора Mavic, сьогодні FPV, завтра — щось інше), експерти у війську радять вчити людей мислити технологічно, а не лише працювати з поточними зразками.
Сьогодні у школах, де є технічні можливості, обладнання та підготовлені викладачі, діти справді проходять практичні заняття. Однак, головна зміна предмета “Захист України” — ментальна. Раніше це була допризовна підготовка юнаків, орієнтована лише на хлопців і з акцентом на стройову підготовку. А тепер це про моральну готовність і хлопців, і дівчат захищати свою країну та розуміти, чому це важливо. Змінилася сама світоглядна парадигма предмета. І головне зараз, щоб учителі змогли донести цю нову ідею до учнів.
— Чи працює комітет над іншими законодавчими новаціями, які незабаром можуть змінити щось для учнів, студентів чи вчителів?
— Так, постійно. Власне, це і є основна робота комітету — розглядати ініціативи, які стосуються змін у системі освіти.
З 1 вересня планувалося запровадити базову загальну військову підготовку для всіх студентів закладів професійно-технічної, фахової передвищої та вищої освіти. Ця норма вже прописана в законі.
Однак у тій формі, яку спершу планували [із полігонами та присвоєнням військово-облікових спеціальностей] вона поки що не запрацює. Натомість буде впроваджено предмет “Основи національного спротиву”, який викладатиметься всім без винятку студентам і студенткам. Це радше теоретичний курс, який стане логічним продовженням шкільного предмета “Захист України”.
Спочатку йшлося саме про практичну базову підготовку, але практика показала, що наразі цей підхід слід трохи спростити. Однак сама ідея продовження військово-громадянської освіти залишається.
— Зараз активно розвивається штучний інтелект. Чи використовується ШІ у роботі парламенту — наприклад, для підготовки законів або спрощення робочих процесів?
— Ми якось навіть експериментували з цим у комітеті. Дали штучному інтелекту завдання: написати законопроєкт про регулювання ШІ у системі освіти. І він справді створив цілком логічну структуру законопроєкту. Ми навіть думали зареєструвати його й подивитися, чи зрозуміють стейкхолдери, Головне науково-експертне управління або Академія наук, що цей закон написаний не людиною, а штучним інтелектом. Однак, врешті цього не зробили.
Питання регулювання ШІ поки що залишається відкритим. Ми ще не маємо чіткого розуміння, як саме правильно його врегулювати.
— Назвіть трьох депутатів парламенту, яких за вашим баченням можна було б замінити штучним інтелектом.
— Штучний інтелект цього зробити не зможе. Завдання депутата — ухвалювати рішення, а не просто аналізувати дані. Проте ШІ може бути корисним інструментом для аналітики. Наприклад, коли потрібно опрацювати великий масив законопроєктів, він допомагає швидше зрозуміти їхню структуру, виявити ризики, переваги та недоліки.
Якщо законопроєкт не належить до сфери моєї компетенції, іноді я використовую ШІ, щоб отримати загальний аналіз: які там потенційні плюси, мінуси, ризики. Потім, спираючись на ці підказки, уже детальніше вивчаю конкретні норми. У цьому сенсі штучний інтелект справді допомагає — він пришвидшує опрацювання документів.
Проте, замінити людину він поки що не здатен — принаймні не в ухваленні рішень, які потребують етичного, політичного чи людського виміру.
— Ваша дружина Аня Гресь має власний бізнес. Чи не виникає конфлікту інтересів, коли ви голосуєте за економічні закони?
— Мене ледь з дому не вигнали, коли потрібно було голосувати за фіскалізацію — за те, щоб навіть малий бізнес і ФОПи працювали з чеками. Але тепер я розумію, наскільки це було правильне рішення.
Зараз це вже сприймається як щось звичне, як, скажімо, чистити зуби. Хоча якщо пригадати 2019–2020 роки, коли фіскалізацію лише запроваджували, це був справжній жах і люди обурювалися, лаяли реформу як могли. А тепер усі звикли й розуміють, що це правильний крок. От такий показовий приклад із мого досвіду.
Довідка: Дружина Романа Грищука займається розвитком бренду, який спеціалізується на шовкових виробах. Раніше народний депутат зазначав, що бізнес дружини дозволяє їй заробляти навіть більше, ніж він, і це допомагає родині підтримувати стабільність
— Яке своє особисте головне досягнення за цей рік ви вважаєте найціннішим?
— Я пишаюся тим, що я тато. Моє найбільше досягнення — це моя дитина, яка цього року, у п’ятирічному віці, пішла до першого класу тут, в Україні, у звичайну комунальну школу. Він є для мене справжньою гордістю.
