Василь Зварич, посол України в Чеській Республіці

На парламентських виборах у Чеській Республіці на початку жовтня прогнозовано перемогла заснована Андреєм Бабішем партія ANO, яка керувала країною з 2017 до 2021 року. Її прийнято вважати популістською, а сам колишній і ймовірний майбутній прем’єр-міністр своїми заявами дає підстави турбуватися про те, чи буде Чехія, яка з лютого 2022 року була одним з найвідданіших партнерів України, продовжувати підтримувати нас.

Про це ми поговорили з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Чеській Республіці Василем Зваричем.

МИ ЗАЦІКАВЛЕНІ У ВЗАЄМОВИГІДНИХ ВІДНОСИНАХ І БАЧИМО, ЩО ТАКЕ РОЗУМІННЯ ЗБЕРІГАЄТЬСЯ І В ПРАЗІ

– Пане посол, в інтервʼю Укрінформу кілька місяців тому ми з вами торкалися питання майбутніх, на той час, парламентських виборів у республіці. Тоді ви сказали, що Україна готова та відкрита до взаємодії і партнерських відносин з урядом, хоч яким би він був. Вибори відбулися, і їх результати великою несподіванкою не стали, скоріше за все (хоча стовідсотково говорити про це поки що зарано), новий уряд очолить експремʼєр Андрей Бабіш. У деяких українських ЗМІ відразу почали лунати «панічні» нотки. Як ви з Праги бачите ситуацію?

– Передусім, я не прихильник «панічних» ноток у будь-якій ситуації. Завжди потрібно шукати можливості, навіть, здавалося б, у безвихідних ситуаціях. І я впевнений, що знайдуться спільні знаменники. Будемо підтримувати конструктивний діалог. У цьому, власне, й полягає мистецтво дипломатії. Потрібно працювати, і ми готові працювати з новою владою, яка з’явиться внаслідок вільних демократичних виборів.

Тому я би не драматизував ситуацію. Чехія залишається демократичною державою з усталеними європейськими інститутами, чіткими зовнішньополітичними пріоритетами та глибокою інтегрованістю в структури ЄС і НАТО. Незалежно від того, хто саме очолить новий уряд, я не бачу підстав говорити про якісь радикальні зміни курсу чи тим більше – про «кінець підтримки України».

Президент Чехії Петр Павел публічно заявив, що переможець виборів, партія АNО, не є проросійською. І я це можу підтвердити. Лідер партії Андрей Бабіш не є проросійським політиком. Більше того, як прем’єр-міністр Чехії він відвідував Україну у 2019 році, тричі зустрічався з Президентом України Володимиром Зеленським, і в них встановився довірливий діалог. Свого часу, будучи главою уряду, Андрей Бабіш засудив російську окупацію Криму, саме він зрештою вигнав з Праги значну кількість російських дипломатів після російської диверсії з підриву складів боєприпасів у Врбетицях у 2014 році.

Українська дипломатія уже зробила перші кроки, які показали нашу відкритість до співпраці з переможцями виборів у Чехії. Президент України Володимир Зеленський особисто зателефонував Андрею Бабішу 9 жовтня, привітав його з перемогою  на виборах і запросив з візитом в Україну. Натомість лідер партії АNO підтвердив підтримку Україні, висловив побажання, щоб війна закінчилась якомога швидше і навіть погодився відвідати Україну наступного року.

Тому я вважаю, що ми будемо працювати конструктивно. Ми зацікавлені у прагматичних, взаємовигідних відносинах і бачимо, що це розуміння зберігається і в Празі – у тому числі, у колі політиків, які здобули перемогу на парламентських виборах. Наші відносини небезпідставно вийшли на рівень стратегічного партнерства. І я переконаний, що цей стратегічний вибір ми збережемо, і тут не йдеться про ті чи інші прізвища у кабінеті міністрів як в Чехії, так і в Україні. Це – національний інтерес двох країн.

ПІДТРИМКА УКРАЇНИ СТАЛА ПОЛІТИЧНИМ, БЕЗПЕКОВИМ І ЕКОНОМІЧНИМ ПИТАННЯМ

– Що дає підстави заперечити тим, хто каже «все пропало»?

– Насамперед сам характер чеської державності й політичної системи. Чехія –це зріла демократія з розвиненими інститутами, незалежними медіа, парламентським контролем і сильною громадянською позицією суспільства. Тут рішення зовнішньої політики не ухвалюються одноосібно, і навіть зміна уряду не означає автоматичну зміну стратегічного курсу.

Чехія вже довела, що здатна бути лідером у консолідації міжнародної підтримки Україні, яка є інвестицією також у безпеку самої Чехії. Чехія є важливим суб’єктом європейської безпеки, за це її поважають у світі. Зберегти цю повагу і довіру, очевидно, будуть зацікавлені й у новому уряді Чехії.

По-друге, за останні роки підтримка України стала для Чехії не лише політичним, а й безпековим і економічним питанням. Постачання озброєнь, виробництво боєприпасів, гуманітарні та освітні програми – це вже частина системної взаємодії, яка приносить користь обом країнам. Ці проєкти підтримують не лише уряд, а й бізнес, регіони, громадськість. Тобто зараз нас пов’язує багато стратегічних проєктів, які були започатковані нами на взаємовигідній основі, і навряд чи в інтересах наступної влади, яка буде значною мірою бізнес-орієнтованою, припинити їх.

І нарешті, українське питання має широку суспільну підтримку. Вона, можливо, стала більш прагматичною, але далеко не зникла. Тому говорити «все пропало» – це, принаймні, недооцінювати чеську політичну культуру й ті зв’язки, які ми вибудували між нашими народами за ці роки.

Крім того – чинник понад мільйона українців у Чехії, які додають до її бюджету, сплачуючи податки, більше, ніж отримують із соціальних виплат. І це є важливою складовою економічного розвитку країни. Для прикладу, за минулий рік українці сплатили до бюджету на майже 450 млн доларів США більше, ніж отримали соціальних виплат. А за цей час цього року така різниця на користь бюджету Чехії уже склала більше 350 млн доларів. До кінця року цей показник явно перевищить минулорічний.

ІНІЦІАТИВА БОЄПРИПАСІВ – НЕ БЛАГОДІЙНІСТЬ, А ВНЕСОК У СПІЛЬНУ БЕЗПЕКУ

– Чи не найчастіше побоювання, яке висловлюється, – це те, що Чехія відмовиться від своєї ініціативи з боєприпасів, яка дуже допомагає Україні. Є розуміння, чи вона все ж буде продовжена?

– Це справді одне з найчастіших запитань, яке ми чуємо, але наразі немає жодних підстав говорити про згортання цієї ініціативи.

По-перше, вона вже вийшла за рамки суто чеського проєкту – нині до неї долучилися майже двадцять країн, і механізм постачання боєприпасів фактично став міжнародним консорціумом, в якому Чехія відіграє координуючу роль.

По-друге, Президент Петр Павел, який є одним із головних ініціаторів цієї програми, чітко заявив, що її продовження відповідає як інтересам Чехії, так і інтересам європейської безпеки. Його позиція має вагу, і ми бачимо, що навіть ті політичні сили, які раніше критикували деякі аспекти ініціативи, зараз говорять радше про «перегляд механізмів», а не про відмову від самої допомоги.

Ми спокійно й послідовно працюємо з усіма партнерами, пояснюючи, що ця ініціатива – це не благодійність, а внесок у спільну безпеку. Вона створює робочі місця, завантажує чеські підприємства, зміцнює оборонну промисловість. Тож логіка продовження тут цілком прагматична, і ми очікуємо, що цей проєкт житиме далі, навіть у нових політичних умовах.

– Яку роль у цьому може відіграти Президент Петр Павел, який є фактично головним «автором» ініціативи?

– Роль Президента Павела є надзвичайно важливою, і не лише тому, що саме він став ініціатором і публічним обличчям чеської програми з постачання боєприпасів. Петр Павел – колишній високопоставлений офіцер НАТО, людина з великим міжнародним авторитетом, і його позиція має вагу не тільки всередині Чехії, а й у європейських столицях.

Він послідовно підкреслює, що допомога Україні – це питання безпеки всієї Європи, у тому числі Чехії. Президент має можливість впливати на формування зовнішньополітичного курсу держави, вести діалог із партнерами, формувати громадську думку. І, судячи з його останніх заяв, він налаштований і надалі підтримувати збереження цієї ініціативи. Звісно, нова влада хоче мати більше інформації про неї, про транспарентність і так далі. Це – нормально. І ніхто не заперечує цього тут, у Чехії. Головне, щоби темпи постачання боєприпасів Україні не сповільнювалися, оскільки від цього залежить життя наших людей і безпека Європи.

– Виробництво зброї для України та спільне її виробництво точно не є благодійністю, це бізнес. Бабіш – бізнесмен. Як це може вплинути на його рішення в цьому аспекті?

– Безперечно, виробництво зброї та спільні оборонні проєкти – це перш за все економічні контракти, робочі місця та індустріальна співпраця, а не благодійність. Андрей Бабіш – людина з бізнес-досвідом, і він це чудово розуміє. Він також неодноразово заявляв, що проти того, щоби хтось наживався на війні в Україні. Тому ми будемо далі розвивати прагматичний підхід та взаємовигідну співпрацю з різними суб’єктами оборонної індустрії, яка в Чехії дуже розвинута і має величезний потенціал. Для Чехії важливою є економічна вигода: завантаження заводів, робочі місця, експортні контракти, розвиток технологій. Співпраця з Україною може це забезпечити. І для нас це також важливо: взаємовигідна співпраця, залучення інвестицій в українську оборонну промисловість та економіку держави, спільне виробництво та вихід на ринок третіх держав. Тут, вважаю, ми маємо спільні інтереси.

Головне – бути подалі від політизації цих питань. Ми маємо усвідомлювати і те, що Росія активно діятиме у різний спосіб, щоб запобігти такій тісній співпраці. Ми маємо бути пильними і робити все можливе, щоб не дати Росії та її агентам впливу поля для діяльності, зокрема різних провокацій, які можуть бути спрямовані на загострення політичної атмосфери у відносинах між нашими державами і народами.

НЕ ВАРТО ОЧІКУВАТИ РАДИКАЛЬНИХ КРОКІВ ЩОДО УКРАЇНЦІВ У ЧЕХІЇ

– Ще одна тема, яка викликає занепокоєння, це підтримка українців-шукачів притулку і загалом ставлення до величезної української діаспори в ЧР. Особливо якщо ANO запросить у партнери праворадикальну партію SPD, відому своїм негативним ставленням до біженців загалом і до українців зокрема. Як виглядають перспективи на цьому напрямі?

– Це справді тема, яка викликає багато емоцій – і серед українців, і серед чеського суспільства. Якщо говорити об’єктивно, то навіть за можливого партнерства ANO зі SPD не варто очікувати різких чи радикальних кроків щодо українців, які перебувають у Чехії.

По-перше, статус тимчасового захисту та права громадян України чітко визначені на рівні ЄС.

По-друге, присутність українців уже стала важливою частиною чеської економіки – сотні тисяч людей працюють, платять податки, інтегруються у громади, а це добре розуміють і на місцевому, і на національному рівні.

І треба дивитися на цифри, які кажуть самі за себе. На сьогодні ми можемо констатувати, що українці приносять більше в бюджет Чехії, ніж отримують. Українці не відбирають робочі місця, а навпаки, живлять ринок працевлаштування, заповнюють ті ніші, де чеським працедавцям важко знайти працівників. Часто українці працюють нижче своєї кваліфікації, і тому жодної конкуренції на ринку праці не створюють. З боку чеського бізнесу ми ніколи не чули якихось скарг чи застережень щодо присутності українців. Лише похвали щодо якості, фаховості, мотивації і креативності наших людей.

Звичайно, риторика деяких політичних сил, які можуть увійти до урядової коаліції, може стати жорсткішою, з’являться дискусії про «перегляд обсягів підтримки», чи можуть з’явитися якісь політичні ініціативи, які матимуть дискримінаційний характер щодо українців, але практичні рішення залежать не лише від уряду – вони проходять через парламент, муніципалітети, громадські організації, які залишаються прихильними до українців.

Ми, зі свого боку, як посольство, підтримуємо і будемо підтримувати постійний контакт із чеськими міністерствами, регіонами та неурядовими структурами, щоб забезпечити стабільність підтримки й не допустити дискримінаційних рішень. Українська громада в Чехії – це вже не «тимчасовий чинник», а частина соціальної й економічної реальності країни. І цей факт неможливо ігнорувати жодному уряду, який хоче бути відповідальним перед власними громадянами.

ЧЕХІЯ НЕ БУДЕ БЛОКУВАТИ ПОЧАТОК ПЕРЕГОВОРІВ З ЄС

– Андрей Бабіш дуже скептично висловлювався щодо перспективи членства України в ЄС. У Європарламенті його політсила входить у блок з дуже одіозними правими політиками з інших країн. Наскільки це може ускладнити процес нашої євроінтеграції у дуже критичний її момент? Це буде ще один глава уряду, якого треба буде просити «вийти попити каву» під час голосувань?

– Кажу, що нам потрібно працювати, а не драматизувати. Між політичними гаслами і реальною політикою завжди є різниця. Чехія – член Європейського Союзу, який безпосередньо виграє від стабільності та безпеки на східному фланзі. Це усвідомлюють у всіх відповідальних політичних силах країни, незалежно від їхньої риторики.

Крім того, процес вступу України до ЄС – це багаторівнева і довготривала процедура, в якій рішення ухвалюються колегіально. Багато залежить і від нас самих, від рівня поступу в передвступних переговорах щодо членства в ЄС, які ще досі не розпочалися через позицію однієї з країн ЄС.

Я впевнений, що Чехія не буде тією країною, яка блокуватиме початок передвступних переговорів із ЄС чи перспективу членства України. 

Україна готова до цього діалогу, ми йдемо шляхом реформ і конкретних результатів, а не декларацій.

Тож ні, я думаю, що в нас не буде потреби в «каві». Ми маємо бути готові, навпаки, до більш предметної, ділової розмови про те, як зробити інтеграцію України успішною і вигідною для обох сторін та загалом для всієї Європи. 

– Чехія є членом Вишеградської четвірки разом зі Словаччиною, Угорщиною й Польщею. Наразі ця група виглядає майже цілком, скажімо так, не надто прихильною до України. Для нас узагалі є важливим цей формат чи на нього можна не звертати увагу?

– Я б не характеризував цей формат з точки зору прихильності чи не прихильності до України. Він не створювався для цього, і, очевидно, не слід вбачати в ньому загрозу. Вишеградська четвірка має своє місце і є регіональним утворенням, яке має свою історію, певні традиції. Вона буде й надалі залишатися майданчиком діалогу, особливо з питань регіональної безпеки, інфраструктури, енергетичної взаємодії та транскордонної співпраці. Новий уряд Чехії планує активізувати взаємодію в рамках Вишеградської четвірки, і ми повинні враховувати цей аспект у своїй зовнішньополітичній роботі.

В наших інтересах підтримувати діалог і співпрацю як з Вишеградською четвіркою як такою, так і на двосторонньому рівні з її членами. Навіть якщо є розбіжності в позиціях, ми маємо використовувати будь-який майданчик для того, щоб аргументувати свою точку зору і шукати спільні точки дотику та просувати спільні інтереси. Україна відкрита до діалогу з усіма нашими західними сусідами та регіональними форматами. Більше того, ми самі є одними з ініціаторів деяких із них, як наприклад, Люблінського трикутника (Україна-Польща-Литва) чи трикутника Україна-Румунія-Молдова. Такі формати мають додану вартість. Це важливі інструменти, у тому числі, на шляху європейської інтеграції України, реалізації спільних проєктів. Тому моя відповідь є однозначною: так, ми маємо звертати увагу на цей регіональний формат співпраці.

– Чи проводите ви зустрічі з чеськими політиками у цей активний для ЧР період?

– Так, звісно. Ми не припиняємо працювати, і це є частиною нашої щоденної праці як дипломатів. Ще до виборів я особисто підтримував контакти також із політиками від опозиції, яка сьогодні перемогла на виборах. Звичайно, це непублічна сторона роботи. Це нормально для такої відкритої та демократичної країни, якою є Чехія. Мета таких зустрічей – зберегти і розвинути українсько-чеське стратегічне партнерство. І я переконаний, що в інтересах наших держав і двох дружніх народів – українського і чеського, які однаково люблять свободу та поділяють спільні цінності, – щоб наше партнерство лише посилювалось. Разом ми завжди будемо сильніші! 

Ольга Танасійчук

Фото: facebook/Vasyl Zvarych та з архіву Укрінформу