Якщо у виконавця є старі пісні російською мовою, то законодавство це не забороняє
Росія продовжує впливати на українське культурне середовище попри майже 4 роки повномасштабної війни. Стрімінгові сервіси досі надають українцям доступ до російського контенту, ба більше — українські виконавці не завжди спішать переходити на рідну мову.
Чи можна обмежити вплив Росії на українське суспільство, яка роль Китаю в створенні дипфейків, та чому Верка Сердючка співатиме і далі російською — ці питання “Телеграф” обговорив з нардепом від “Слуги народу”, головою комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики Микитою Потураєвим.
Відео про ТЦК — фейки. Китай та Росія продовжать їх створювати
– В соцмережах можна побачити багато відео, де співробітники ТЦК “бусифікують” людей. Все ж таки, подібні відео, на вашу думку, це російське ІПСО, коли окремі випадки просто гіпертрофують і роблять вірусними в соцмережах, чи такий контент відображає реальну ситуацію з мобілізацією в країні?
– Ясно, що окремі випадки порушення законодавства трапляються. Люди, які за це відповідальні, отримують відповідно до законодавства покарання. Але не так давно громадські організації, які займаються моніторингом інформаційного простору, з використанням штучного інтелекту проаналізували величезний масив відео про ТЦК, які продовжують гуляти соцмережами. І з’ясувалося, що майже всі такі відео це підробка. Майже всі! Тобто або зняті не в Україні (на тимчасово окупованих територіях), або взагалі створені за допомогою штучного інтелекту. Це просто діпфейки. І це проблема.
І росіяни, і китайці дедалі більше будуть використовувати штучний інтелект для створення діпфейків. Але тільки за допомогою ШІ ми зможемо боротися з тим, що створюють інші ШІ. А далі точно ніхто не буде здатен відрізнити правду від підробки. Тільки ШІ зможе.
Платформи з російською музикою вважають, що національні закони їм не указ
– Нещодавно українські музиканти та ГО “Українська Агенція з Авторських та Суміжних Прав” звернулись до державних інституцій із закликом технічно заблокувати можливість завантаження зі стрімінгів російських пісень на території України. Це можливо?
– Ні, неможливо. Ми не можемо цього зробити. Ми не є адміністраторами цих мереж. Це так само, як вимоги заблокувати певні Telegram-канали. Я чудово розумію людей, які роблять такі звернення, але комп’ютерна архітектура соціальних мереж (а стрімінги це також соціальні платформи, просто з іншим контентом). Все, що відбувається на будь-якій платформі, керується менеджерами цієї платформи. Жодна держава нічого не може зробити з окремими каналами. На це має погодитися тільки сама платформа. Це загальна, спільна проблема абсолютно всіх країн. І принципової різниці тут між Німеччиною, Францією і Україною –немає. Платформи ведуть себе абсолютно автономно і вважають, що національні закони їм не указ. І навіть наднаціональні. В Європі зараз велика проблема з тим, що не працює загальноєвропейський закон про цифрові послуги, який і мав регулювати діяльність цих надвеликих платформ.
– То що ж робити?
– Відповіді на ці виклики можуть давати тільки великі наднаціональні об’єднання. На національному рівні не є проблемою прийняти закон. Але закони ж пишуться не для того, щоб зробити політичну декларацію, а для того, щоб вони працювали. А працювати воно може тільки тоді, коли всі будуть рухатися в одному напрямку.
Ясно, що оскільки всі ці платформи це про гроші, великі гроші, то, звичайно, вони будуть розмовляти тільки тоді, коли побачать, що є спільна позиція багатьох країн, сукупні ринки яких складають трильйони доларів. Тоді вони почнуть розмовляти. І ефективна відповідь не в тому, щоб намагатися натиснути на платформи (бо вони не піддаються тиску), а, наприклад в тому, що запропонував президент: виділення 4 мільярдів гривень на програму “1000 годин українського контенту”. І там “зашито” все: кіновиробництво, серіали, театральні вистави, музика. Тобто ефективна відповідь це виробляти більше свого якісного контенту. Витісняти [російський контент] конкурентними методами.
Іван Дорн — талановитий, але в Палаці Україна не виступатиме
– Що робити наприклад з тим, що українські виконавці продовжують виконувати репертуар російською мовою? Наприклад, той же Андрій Данилко. Я звертався до мовного омбудсмена, але відповідь була така, що Данилко український виконавець, тому все в межах закону.
– Дивіться, ми ніколи не забороняли російську мову. Попри те, що про нас кажуть на болотах в московії, російську ми не забороняли. І закон російську мову не забороняє, він українську захищає і просуває. І інші закони: про захист нашого книжкового виробництва, музичного ринку, були спрямовані на те, щоб відмежувати нас від російського продукту. І законодавство сприяє тому, щоб на концертах виконувалися твори українською мовою. Але якщо є в портфелі виконавця старі пісні суржиком або навіть російською мовою, то законодавство це не забороняє. Це правда. І я не схильний це змінювати.
Та сама аудиторія не сприймає зараз, якщо хтось з виконавців починає презентувати твори російською мовою. Четвертий рік повномасштабного вторгнення! Яка російська мова?! Наприклад, дуже талановитий музикант Іван Дорн. Він принципово російськомовний. Він зараз зробив новий альбом російською. Хто його промотує? “Хорошие русские” (мова про нещодавнє інтерв’ю Дорна російському журналісту Юрію Дудю, — Ред.) Ну людина зробила такий вибір. Чи збере він зараз навіть “Палац Україна” з російськомовною програмою? Я не думаю. Тому суспільство тут регулює ситуацію.
– В західній пресі часто можна побачити інформацію, що одна з вимог Путіна в контексті припинення бойових дій, це збереження діяльності російських православних релігійних в Україні. Як ви до цього ставитесь?
– Я ставлюся до цих вимог так само, як до вимоги дати державний статус російській мові. Ясно, що це намагання, як в тому старому анекдоті, хоч тушкою, хоч чучелом, але, затягнути Україну назад в “руській мир”. Тут все зрозуміло. Власне, чому вони на нас і напали? Тому що хочуть знищити все українське: мову, культуру, церкву.
