Історик Іван Хома висловив думку щодо постаті Володимира Вернадського, зображеної на купюрі номіналом 1000 гривень. За його словами, Вернадський відповідає образу «ватника», адже хоча і був етнічним українцем, не відмежувався від російського культурного та політичного простору. Алфьоров вважає такий дизайн банкноти ганебним і пропонує на місце Вернадського поставити інші історичні фігури, як-от Павла Скоропадського – ініціатора відкриття Української академії наук, що зображена на звороті цієї купюри, або ж Симона Петлюру.
Іван Хома підкреслює, що українську ідентичність Вернадського можна ставити під сумнів, оскільки існують вагомі підстави вважати його радше носієм російської імперської та радянської ідентичності. Сам Вернадський, знаний як вчений і філософ, ніколи відкрито не визначав себе українцем. У щоденниках і листах національне питання порушувалося ним лише мимохідь. Здебільшого він ідентифікував себе як російський учений, гуманіст і громадянин світу.
Варто зауважити, що Вернадський писав і виступав виключно російською мовою. Це, з одного боку, не є беззаперечним критерієм «російськості», адже для імперської еліти того періоду таке мовне середовище було нормою, а українська мова мала низький статус у науковому середовищі. Проте очевидним залишається інший факт: Вернадський займав посади в академічних установах Російської імперії та СРСР, не емігрував і не відрізнявся опозиційністю до радянського режиму.
Історик та політолог Олександр Палій додає, що Володимир Вернадський народився у Санкт-Петербурзі в родині з полтавським корінням. Його батько, Іван Вернадський, був економістом і викладачем у Київському університеті, мав виразну українську ідентичність і належав до кола українських інтелігентів. Володимир же здобув освіту й здійснив наукову кар’єру переважно в Російській імперії, зокрема був викладачем у Петербурзькому університеті та академіком Імператорської академії наук.
Після революції 1917 року Вернадський очолив створення Української академії наук у Києві і обійняв посаду її першого президента. Цей факт вважається ключовим для українського аспекту його історичної постаті. Водночас не можна оминути увагою, що згодом, у зв’язку зі зміною політичної ситуації, він співпрацював із радянськими науковими структурами й мешкав у Криму та Москві. У радянський період Вернадського канонізували як великого російського вченого, при цьому український складник його біографії фактично було викреслено. На теперішній час Росія активно привласнює його спадщину, що формує уявлення про нього як про імперського діяча.
Історикиня Інна Ковалишена зауважує, що наукова діяльність Вернадського була тісно пов’язана з російською наукою внаслідок відсутності на той час в Україні власних наукових інституцій через її підпорядкування Російській імперії. Водночас на словах Вернадський демонстрував значно більшу лояльність до Російської імперії, ніж хотілося б. Для порівняння Ковалишена згадує позицію історика Ярослава Грицака, який у 2019 році відмовився підтримати внесення Голодомору у статус геноциду Німеччиною, посилаючись на свою фінансову залежність від німецьких установ. Попри критику Грицак залишався і залишається українцем. Це свідчить про те, що українцями можуть бути люди з різними громадянськими позиціями чи особливостями.
Загалом Вернадський був прихильником розвитку української культури й науки, але не був послідовним прихильником ідеї української незалежності. Він вважав за потрібне підтримувати зв’язки з Росією та обережно проводити українізацію, виборюючи її плавно, а не стрімко. Саме тому Іван Хома визначає його як «малоросa», а не як «ватника». Проте історик погоджується з думкою, що Вернадський не є вдалим вибором для зображення на купюрі у тисячу гривень. Усі інші постаті, що зображені на українських банкнотах, мали чітку і тверду проукраїнську громадянську позицію, навіть якщо не всі були ідеальними.
Щодо причин появи Вернадського на банкноті найвищого номіналу, Інна Ковалишена висловлює таку точку зору:
1. Політичні сили, які прийшли до влади восени 2019 року, коли було введено в обіг купюру номіналом 1000 гривень, акцентували увагу на примиренні з Росією. Активну громадянську позицію тоді сприймали як радикальну або навіть екстремістську.
2. Пригадується новорічне звернення президента Зеленського, в якому наголошувалося, що неважливо, як називати вулицю, головне — щоб вона була освітлена і заасфальтована.
3. Влада прагнула бачити на тисячній купюрі видатну, але політично нейтральну постать, проте знайти аполітичного українського культурного діяча того часу було фактично неможливо.
4. Аполітичні діячі не творили в часи політичної дискримінації української культури.
5. Представників природничих наук сприймали як політично нейтральних, адже їхня діяльність не асоціювалася безпосередньо з громадянською позицією.
6. Вернадський, як перший голова Української академії наук, здавалося б, міг виглядати символічною постаттю для історії української державності, проте водночас він залишався «аполітичним» і «не надто українським» — саме тому його й обрали.
Що стосується альтернативних кандидатур для розміщення на купюрі 1000 гривень, то Олександр Палій зазначає:
– Існує безліч історичних осіб, які зробили для України набагато більше, ніж Вернадський.
– Серед таких постатей він називає:
1. Павла Скоропадського, який активно розвивав Україну у період Гетьманату;
2. Костянтина Острозького, який у XVI столітті розгромив московські війська під Оршею, зупинивши експансію ворога на схід.
Крім того, відбувається поступове вилучення з обігу банкнот номіналами 1, 2, 5 і 10 гривень, які замінюють монетами. Це означає, що з часом зникнуть з українських банкнот зображення таких історичних діячів, як Володимир Великий, Богдан Хмельницький, Ярослав Мудрий та Іван Мазепа.
