У Кремлі часто говорять про готовність “воювати довго”, але реальність така, що Росія не здатна вести війну проти України ще кілька років із нинішньою інтенсивністю. Плани щодо встановлення контролю над чотирма українськими областями також нереалізовані. Проте поточна ситуація на полі бою на сході країни залишається вкрай напруженою.
Поблизу Покровська ворог зумів вдертися в оборону, і на території міста діє близько двохсот російських штурмовиків. Основна загроза полягає не в їхній чисельності, а в контролі над ключовими магістралями, якими проходить постачання українських підрозділів. Ці дороги прострілюються артилерією і дронами, що серйозно ускладнює логістику і створює ризик оперативної ізоляції міста. Не йдеться про повне оточення, проте стійкість оборони безпосередньо залежить від можливості утримувати транспортні шляхи під контролем.
У районі Добропілля ситуація також непроста. Ворожі підрозділи змогли інфільтруватися вглиб українських позицій до 18 кілометрів. Рашисти активно перекидають сюди резерви, прагнучи закріпити плацдарми й розширити свою присутність. Фронт не завалився, але високий рівень загрози зберігається. Прогнози на найближчі місяці залишаються стриманими.
Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZ.UA озвучив військовий експерт Владислав Селезньов.
– Кремль знову й знову заявляє про свої апетити в Україні, про те, що хоче отримати чотири українські області. Але, зважаючи на сьогоднішню динаміку на полі бою, можна говорити, що ця мета є недосяжною щонайменше в короткостроковій перспективі. Чи означає це, що, заявляючи претензії на Херсонську і Запорізьку області, Путін дійсно збирається “грати довго”, наприклад, на 3-5 років війни в Україні?
– Культура брехні захопила всі інституції, які представляють російську державу. Вона впливає, зокрема, на ухвалення геополітичних і стратегічних рішень, зокрема Кремлем.
Російський начальник генштабу Герасимов розповідає історію, яка жодного стосунку до реалій на землі не має. Про це говорив президент Володимир Зеленський, спростовуючи заяву Герасимова, що під Покровськом нібито “оточене п’ятитисячне угруповання українських Сил оборони”. У цьому ж контексті президент Зеленський говорив, що Герасимов бреше щодо ситуації на Куп’янському напрямку. Так, там точаться запеклі бої, але безпосередні свідки й учасники цих процесів заявляють, що противник намагається інфільтруватися вглиб наших оборонних рубежів і позицій, а наші війська їх системно знищують.
Дійсно, Путін часто промовляє фразу, що Росія готова “грати довго”. Я думаю, що для підсвічування цих процесів і відбулась така серйозна активізація на багатьох ділянках фронту. Корабельний район Херсона постійно під російськими обстрілами. Авіація, артилерія по ньому працюють постійно. Одночасно з цим російська пропаганда вкидає інформацію про висадження російського десанту на території правого берега Херсона, безпосередньо в одному із мікрорайонів Херсона. Потім ця інформація знімається, але зерно сумніву посіяно.
Серйозна активізація російського руху на півдні Запорізької області в напрямку на Степногірськ, на Гуляйполе, на Оріхів дуже показова. У мене таке відчуття, що так Путін намагається продемонструвати Трампу, що на полі бою відбуваються серйозні зміни. Таким чином він намагається показати дієвість своїх заяв про реалізацію планів щодо України, зроблених в Анкориджі.
Але я не думаю, що у противника в найближчій перспективі будуть серйозні територіальні надбання. Оборона української армії досить стійка, ми маємо достатню кількість ресурсів, щоб перетворювати на попіл російські сили і засоби, особовий склад, техніку, зокрема й бронетехніку. Але інтенсивність бойових дій з початком осінніх дощів, як ми бачимо, не вщухає.
Що далі? Я думаю, що відбуватимуться ті самі процеси, які ми спостерігали починаючи від середини жовтня 2023 року. Адже де-факто з цієї дати противник постійно перебуває у стані наступу. 23 жовтня – дата початку активних бойових дій у районі Авдіївки, які призвели до втрати нами контролю над цим населеним планом, а далі послідувала низка подій негативного плану і характеру.
Але втім, не просто так у інформаційному просторі лунає цифра трохи більше 1%. Саме таку територію нашої сторони противник під час запеклих боїв захопив протягом 20 місяців. Співвідношення масштабу втрат, насамперед у живій силі, а також у техніці та озброєнні до здобутих територіальних надбань – мізерне.
Але ключовий фактор полягає навіть не в тому, що Путін прагне отримати якомога більше території, хоча це важливий тренд. У такий спосіб він намагається забезпечити дистанцію. Саме цим російська пропаганда пояснює наявність російських військ на території Харківської, Сумської, Миколаївської, Дніпропетровської областей. Путінська армія намагається сформувати буферну або санітарну зону, про що в травні минулого року говорив російський диктатор.
І все ж таки ключовий фактор для Путіна, якого він прагне досягти, – це фактор зміни вищого військово-політичного керівництва в Україні, тобто створення держави-сателіта, яка діятиме під контролем Російської Федерації. Умовна Білорусь 2.0.
Наскільки це реально? Абсолютно нереально. І хоч би яких зусиль докладала російська армія як на полі бою, так і знищуючи цивільні інфраструктурні об’єкти на території нашої країни, досягти цього результату буде неможливо. Хоча, безумовно, ніхто не знає, чи буде путінська армія намагатися це зробити у межах ракетно-дронового терору.
– Ви не раз говорили, що ключовий фактор цієї війни – ресурси. Чи може в наших захисників з’явитися більше ресурсу? До речі, зверніть увагу на позитивні новини про винищувачі Gripen. Наступного року Україна отримає 150 машин. За вашими оцінками, чи можна розраховувати, що ситуація в найближчі місяці може змінитися, що можливий перелом у війні? Якщо так, із чим його можна буде пов’язувати?
– Ми маємо бути абсолютно прагматичними та реалістичними, оцінювати масштаби поставок шведських Gripen. Думаю, протягом кількох років чи навіть десяти років відбуватиметься процес виробництва і надалі передача цієї авіаційної техніки. Адже мало побудувати літак – а він досить технологічний і потребує досить багато часу на створення, – необхідно також підготувати пілотів, технічний персонал, інфраструктурну базу для забезпечення збереження та належного обслуговування цієї авіаційної техніки. Це не робиться з сяк-так, не робиться швидко. Тому я думаю, що терміни можуть бути досить пролонгованими.
150 одиниць Gripen – це, безумовно, дуже гарна історія. Рік тому полковник Юрій Ігнат, речник командування Повітряних сил ЗСУ, говорив, що повне переозброєння української бойової авіації згідно з сучасними зразками льотної техніки вимагає близько 130 одиниць авіатехніки. Тому, якщо говорити про шведські літаки, то 150 вистачить із головою. Але те, що цей процес може бути пролонгований на роки і роки, – це очевидний факт.
Так, безумовно, авіаційні компоненти – це посилення наших спроможностей у системі протиповітряної оборони і більш серйозна та ефективна підтримка дій наших військ. Авіаційне прикриття, авіаційні удари з повітря – це хороша опція. Не виключено, що теперішня наша робота по території тимчасово окупованого Криму – я маю на увазі знищення ворожих об’єктів протиповітряної та протиракетної оборони, – є передвісником наймасштабніших операцій Повітряних сил ЗСУ. З часом побачимо.
Ну а поки що ми маємо розуміти, що у противника є достатня кількість сил, засобів і ресурсів, щоб одночасно продовжувати атаки на різних ділянках фронту.
Так, безумовно, немає сенсу звертати увагу на заяви російських пропагандистів, які брешуть щоразу, щойно відкривають рот. Але те, що ситуація у районі Куп’янська, на Лиманському напрямку, в районі Покровська і Мирнограда, на півдні Запоріжжя залишається досить складною – це факт. Тому очевидно, що в нинішніх умовах той самий фактор ресурсів залишається для нас ключовим.
Цілком можливо, що за підсумками турне Трампа в Азійсько-Тихоокеанський регіон ми почуємо нові заяви американського лідера, і не тільки заяви, а й дії, спрямовані і на посилення санкцій щодо Російської Федерації, і на розблокування деяких опцій, пов’язаних із постачанням озброєнь і техніки від американської армії. Тим паче, що в загашниках у американського лідера ще є пакет нереалізованої військово-технічної допомоги, зокрема замовлення устаткування і техніки безпосередньо американським виробникам. Йдеться про суму близько 4-5 мільярдів доларів.
Безумовно, Трамп займає дещо іншу позицію, він прагматик. Мовляв, якщо ви будете у нас купувати озброєння, ми вам це дамо. Безкоштовно нічого Америка давати не буде. Але навіть у такому форматі все залежить від доброї волі Трампа. Чи буде ця добра воля в найближчій перспективі реалізована, час покаже. Поки ж ми бачимо нехай повільну, але трансформацію сприйняття нинішньої російсько-української війни у свідомості Трампа від абсолютної підтримки дій Путіна, нехай не чітко артикульованої, але очевидної – у сторону підтримки українського опору.
Думаю, що трек Анкориджа – мовляв, у Путіна був дедлайн для реалізації своїх планів, він їх провалив і тепер намагається заскочити в останній вагон поїзда, який від’їжджає. Думаю, така версія має право на існування. Як її буде реалізовано на практиці? Упевнений, що ніяк. Путін і раніше докладав чималих зусиль для серйозних змін на полі бою, але щоразу це призводило лише до збільшення російських втрат, але радикально ситуацію на полі бою у частині російських територіальних надбань не змінювало.
– Ми говорили про перспективи масштабного контрнаступу Збройних сил. А як щодо контрнаступальних дій на окремій ділянці фронту, наприклад на Покровській? Якщо теоретично припустити, що сьогодні наш Генштаб ЗСУ кидає максимум зусиль на те, щоб зберегти Покровськ і Мирноград, щоб ліквідувати напівоточення, наскільки великою є доцільність цього кроку і наскільки великою є ймовірність того, що він буде успішним?
– Давайте відверто: ресурсів для проведення масштабної контрнаступальної операції в української армії немає. Усі сили і засоби спрямовуються на те, щоб стабілізувати ті чи інші ділянки фронту. Окремі епізоди контрнаступальних заходів можуть бути, але це тактичні епізоди.
Відбулася інфільтрація російських військ у напрямку Добропілля. Протягом понад двох місяців ми проводимо заходи щодо купірування російських підрозділів, які інфільтровані в наші оборонні рубежі та позиції на глибину до 18 кілометрів. Процес досі не завершений, тому що противник намагається забезпечити живучість цих підрозділів, зокрема, перекидаючи на цю ділянку фронту додаткові сили і засоби.
Якщо противник отримав серйозного ляпаса на півдні Запорізької області, то це лише один із невеликих епізодів, які кардинально на ситуацію на полі бою не впливають. Згадайте бойові дії в районі Малих Щербаків. Наші штурмовики село відбили, зараз там відбуваються бойові дії – противник намагається знову взяти під контроль цю територію.
Якщо наші сили і засоби вели активні дії в основі Добропільського виступу, то зараз ситуація змінюється. Російські Z-пабліки буквально верещать від того, що деякі населені пункти знову окуповані.
Тому ситуація динамічна. Однозначно говорити про те, що “фронт посипався”, як це роблять російські топчиновники і топпропагандисти, я би не ризикнув. Бо чітких маркерів, які б вказували на це, немає. Але те, що ситуація на полі бою залишається вкрай складною, – це факт.
Щодо Покровська, то я впевнений, що ключова проблема навіть не в тому, що на території цього населеного пункту інфільтровано близько 200 російських штурмовиків, а в тому, що під їхнім контролем перебувають основні магістралі, котрі забезпечують логістику наших підрозділів, які діють у Покровську і Мирнограді. Ось це серйозна проблема.
Російська артилерія, російські дрони фактично під стійким контролем тримають ці дороги. Так, безумовно, йдеться не про повне оточення, але про створення дуже серйозних проблем для наших логістів. Про це варто говорити.
