Данія виступає за зміну підходу до ухвалення рішень в ЄС.
Данія головує в Раді ЄС до кінця 2025 року й ставить підтримку України серед пріоритетів. Та шлях до Європи впирається у вето Будапешта. Як подолати спротив Угорщини, чи може ЄС змінити власні правила — і що Європа отримає від вступу України? Про це — в інтерв’ю “Телеграфу” з міністеркою європейських справ Данії Марі Б’єрре.
*Інтерв’ю було записане під час Конгресу партії ALDE у Брюсселі.
Читайте в інтерв’ю:
- Як Данія шукає шляхи для обходу вето Угорщини
- Які переваги отримає ЄС від членства України
- Чи отримає Київ репараційний кредит від ЄС
Процес вступу України до ЄС не зупинено
— Пані міністерко, моє перше питання стосується нинішнього блоку переговорів про вступ України до ЄС. Чи є у данського головування нові ідеї, як з цим впоратися?
— У нас було, і досі є, багато ідей.
Вступ України до ЄС — один із наших пріоритетів. Ми з самого початку чітко про це заявляли — це питання безпеки Європи, і це один із найкращих способів довгостроково підтримати Україну.
Ми справді прагнемо досягти прогресу. Звісно, найкраще було б офіційно відкрити не лише перший кластер, а всі переговорні кластери. Скринінг [законодавства] завершений, і Україна готова.
Однак ми не можемо зняти блокування, встановлене Угорщиною. Важливо підтримувати процес на правильному шляху — і зберігати надію та мотивацію для українців.
Наразі процес вступу не зупинено: Україна продовжує виконувати свої зобов’язання, як і Європейська комісія та Рада ЄС. Ми працюємо на технічному рівні, готуючи всі необхідні документи. Це означає, що коли ми нарешті відкриємо перший кластер — що вже підтримують 26 держав-членів — ми зможемо рухатися досить швидко.
Саме на цьому ми зараз зосереджені — і, звісно, робимо все можливе, щоб тиснути на Будапешт.
— Отже, наразі ідея полягає в тому, щоб рухатися вперед технічно в напрямку реформ і чекати політичної домовленості?
— На цей час ми працюємо на технічному рівні. Це може здатися трохи складним.
Але насправді це не так — адже означає, що процес вступу все ще триває. Коли настане час, ми будемо готові й зможемо діяти швидко.
Неправильно, що одна країна зловживає правом вето
— Чи зміниться ситуація після виборів в Угорщині? Чи йдеться про стратегію перечекати цей період до квітня 2026 року?
— Я не хочу багато спекулювати на цю тему. Для мене важливо, щоб Угорщина зняла своє блокування — незалежно від того, чи це зробить чинний уряд, чи новий. Я вважаю неправильним, що одна країна зловживає своїм вето — і саме це зараз відбувається.
— Чи існують якісь важелі впливу на Угорщину, наприклад фінансові заходи?
— Ми вивчаємо їхні аргументи щодо причин блокування. По суті, вони кажуть, що це пов’язано з угорською меншиною в Україні. Але Україна вже багато зробила у цій сфері. Комісарка з питань розширення Марта Кос відвідувала угорську меншину в Україні, і якщо запитати її представників, вони насправді підтримують євроінтеграцію.
Багато політиків, на жаль, вважають, що справа в іншому.
*Протягом певного часу Будапешт заявляє, що блокуватиме вступ України до ЄС через нібито порушення прав угорської громади на Закарпатті, чисельність якої становить близько 150 тисяч осіб.
2024 року Віктор Орбан висунув Україні 11 вимог в обмін на підтримку її євроінтеграційного шляху. Вони переважно стосувалися питань мови, освіти, політичного представництва та культурних прав меншини.
Україна, зі свого боку, розробила План дій із захисту прав національних меншин, у якому були враховані всі ці пропозиції.
— Наскільки я знаю, навіть існують листи від угорської громади в Україні до Орбана, де вони зазначають, що все гаразд.
— Звичайно, якщо Угорщина має законні занепокоєння, ми хочемо їх вирішити — і Україна активно працює над цим шляхом діалогу з Будапештом.
— Водночас тривають обговорення щодо зміни внутрішніх процесів ухвалення рішень у ЄС — наприклад, переходу від принципу одностайності до інших форматів, таких як голосування кваліфікованою більшістю.
*Рада ЄС має ухвалювати рішення одностайно з ключових питань — зовнішня та безпекова політика, членство країн в Союзі, фінанси тощо.
— Це також одне з рішень, які ми розглядаємо. Коли я казала, що в нас є багато ідей — це одна з них. Про це згадував і Антоніу Кошта (Президент Європейської ради — Ред.): просто перейти до голосування кваліфікованою більшістю.
Сам Договір про Європейський Союз не вимагає одностайності. Але цей крок також є складним, адже в переговорній рамці, за якою Україна та Молдова стали країнами-кандидатами, одностайність є обов’язковою умовою. Щоб змінити це зараз, також потрібна одностайність.
— Виходить замкнене коло.
— Мандат на переговори мав би бути іншим, але це не так, і саме тому зміни наразі досить складно реалізувати.
— Мета полягає в тому, щоб запобігти ситуації, коли меншість блокує рішення більшості. Чи можливо це в найближчі роки? Адже це ширша проблема — ми бачимо, що не лише Угорщина, але й Словаччина використовує право вето щодо, наприклад, санкційних пакетів.
— Данія підтримує запровадження голосування кваліфікованою більшістю для ширшого кола політичних рішень, зокрема в питаннях зовнішньої політики. Наприклад, ми вважаємо, що для ухвалення санкційних пакетів не має бути потрібна одностайність, адже це заважає Європі говорити одним голосом.
Мушу бути відвертою: це також сфера, у якій я особисто змінила свою думку. Раніше я ставилася скептично до відмови від принципу одностайності, адже Данія — невелика країна, і ми не хотіли, щоб більші держави нас просто “переступали”.
Але сьогодні ми перебуваємо в новій геополітичній ситуації. Якщо Європа хоче бути сильною, ми також маємо стати політично сильнішими — здатними діяти та реагувати єдиним голосом.
Треба зосереджуватися на позитивних аспектах вступу України до ЄС
— Повертаючись до питання України та її місця в ЄС, деякі країни висловлюють занепокоєння щодо вступу Києва, особливо в чутливих сферах, як-от сільське господарство. Як можна зняти ці побоювання?
— Я теж чую ці занепокоєння, і вони різняться від країни до країни. У міру просування переговорів з Україною такі побоювання, ймовірно, зростатимуть. Ми бачили те саме під час останнього великого розширення 2004 року — і ці питання потрібно вирішувати як з боку ЄС, так і з боку України.
Наприклад, дехто хвилюється, що люди можуть залишати Україну заради вищих зарплат у країнах ЄС. Нам потрібно знайти способи цьому запобігти, скажімо, запровадивши певний перехідний період, як це робилося під час попередніх розширень.
Сільське господарство — ще одна сфера, де існують обґрунтовані питання. Коли я спілкуюся з українськими колегами, вони часто кажуть: “Подивіться, справа не в нашому аграрному секторі”. Побоювання у цій сфері значною мірою перебільшені — зокрема, щодо можливих фінансових втрат.
Насправді сьогодні ЄС витрачає набагато більше на підтримку України у війні, ніж йому довелося б витрачати на аграрну підтримку, якби Україна вже була державою-членом за чинними умовами.
Найкращий спосіб розвіяти побоювання — зосередитися на позитивних аспектах вступу України до ЄС. Україна має багато переваг. Одна з них — конкурентоспроможний і продуктивний аграрний сектор, який посилить продовольчу безпеку в ЄС і зміцнить позиції Союзу на світовому ринку.
У сфері оборони Україна має одну з найтехнологічніших військових промисловостей у Європі — із продуктами, перевіреними в реальних бойових умовах. Це величезна перевага.
Коли Віктор Орбан каже: “Ми не хочемо запрошувати війну до ЄС”, — це абсурдно. Разом з Україною ми запросимо до ЄС одну з найрозвиненіших військових індустрій Європи.
— Насамкінець — про репараційний кредит. Очікувалося, що під час жовтневої зустрічі євролідерів ми побачимо більше прогресу в цьому питанні. Як ви оцінюєте подальший розвиток обговорень?
— Це складні дискусії, і ми продовжимо їх під час нашого головування. Данія є рішучим прихильником України, і для нас важливо знайти модель, яка буде прийнятною для всіх держав-членів. Нам потрібна участь кожної з них. Я вірю, що це можливо, але попереду — непроста робота.
