Володимир Дантес вже давно не лише співак. Сьогодні він телеведучий, актор, капітан команд у популярних шоу. Енергія, гумор та вміння поєднувати різні ролі роблять його яскравим артистом, а увага до деталей та внутрішня дисципліна — секрет його професійного зростання.
— Шоу Хто зверху? (Новий канал) — одне з небагатьох, яке виходить навіть під час повномасштабної війни. Як вважаєте у чому секрет його популярності? І наскільки воно на часі?
— Я вважаю, що секрет Хто зверху? в тому, що це справді народне шоу. Воно легке, доброзичливе, без зайвого пафосу. Людям подобається спостерігати за чимось щирим і простим, особливо зараз, коли всім хочеться хоч трохи світла й усмішок. Тому воно й досі живе, має високі рейтинги, а на YouTube — чудові перегляди. Якщо є можливість подивитися щось класне, то чому б і ні?
— Леся Нікітюк — професійна ведуча з відмінним почуттям гумору. Як знаходили підхід до своєї зіркової колеги?
— Не можу сказати, що якось спеціально шукав підхід до Лесі. Ми знайомі не перший день, тому я сприймаю її саме як професійну ведучу з чудовим почуттям гумору. Ми добре ставимось одне до одного, не змагаємось і не ображаємось на жарти — ми ж у шоу, це частина процесу. Леся справжній професіонал, і це круто. Я із задоволенням спостерігаю, як вона працює, іноді навіть вчуся в неї. Тож жодних особливих підходів не треба, просто залишаюся собою.
— Ви проходили кастинг, чи були єдиним кандидатом? Як готувалися до зйомок Хто зверху?
— Кастинг я не проходив, мені просто запропонували. Можливо, всередині каналу відбувався якийсь внутрішній відбір, але для мене все виглядало доволі просто: зателефонували, сказали, що бачать мене в цьому форматі, і я погодився. Я вже давно дивився Хто зверху?, тож розумів, що це за формат. Не було потреби щось спеціально готувати чи вигадувати — головне прийти з гарним настроєм і залишатись собою. Бо саме на цьому шоу це працює найкраще.
— Який випуск з цього сезону вам запам’ятався найбільше? Можливо, через склади команд, чи особливий раунд, чи ще щось яскраве?
— Найбільше запам’ятався перший знімальний день. Це була моя перша програма в ролі ведучого, і серед учасників тоді грала Оля Полякова. Вона — людина-енергія, людина-характер. Навколо неї одразу виникає хаос, рух, сміх, гучні коментарі — все одночасно. А мені треба було вперше тримати ефір, контролювати процес і підтримувати команду. Було достатньо важко, але дуже весело.
— Беручи до уваги ваш досвід на телебаченні, чи вважаєте вже себе професійним ведучим? І чи змінилася думка у цьому контексті до зйомок Хто зверху? і після?
— Не знаю, як це правильно назвати, але, думаю, так — я професійний ведучий. Просто мій професіоналізм у тому, що постійно вдосконалюю свої навички. Хто зверху? — це зовсім інший формат, і його треба вести по-іншому. І мені дуже подобається, що саме в цьому шоу я теж росту. Якби потрапив сюди років п’ять тому, поводився б зовсім інакше. А зараз я спокійний, впевнений, розумію, де краще промовчати, а де додати енергії. Я знав усі раунди, рекламні вставки — все, що треба. Думаю, справжня професійність ведучого і полягає в тому, щоб знати «скелет» шоу й у межах нього вміти імпровізувати.
— Ми знаємо, що у вас є собака Василь. З ким він був у період зйомок? Чи брали ви його з собою на знімальний майданчик?
— Так, я брав Василя із собою на знімальний майданчик. Він у нас справжня зірка, всі його вже знають і чекають. Але іноді залишається в готелі для собак. У цілому Василь дуже самостійний персонаж, зі своїм характером і настроєм. Він може спокійно відпочивати сам, а може вимагати всю увагу світу.
— Ви також є одним із капітанів команд проєкту Нового каналу Хто знає?. Раніше говорили, що приходите на зйомки, наче на уроки з хімії, повторюєте досліди вдома. А на самому майданчику панує тепла родинна атмосфера попри азарт і конкуренцію. Чим ще вам подобається робота над квіз-шоу?
— Хто знає? — це дуже просте, легке шоу, яке не потребує від нас із Фімою як від капітанів якихось складних підготовок чи вивчення правил. Ми просто існуємо в цьому просторі, реагуємо на все, що відбувається. Головне — залучення у процес, щоб нам самим було цікаво. І нам справді цікаво! Ми відповідаємо на запитання, сперечаємося, жартуємо, ніби знову опинилися в шкільному віці. У цьому й кайф — трохи ввімкнути мозок, але без напруження, відчути азарт, легкість і той самий дух гри, який заряджає всіх навколо.
— Нещодавно ви розповіли, що схудли на 10 кілограмів. Яка причина схуднення, і чи повʼязано це зі станом здоровʼя?
— Насправді я схуд навіть більше. З травня скинув близько 14 кілограмів: був 80, зараз 66. Це сталося через дисципліну — додав її у своє життя, і вона дуже допомагає, особливо зараз, у такі часи, коли важливо триматися за щось стабільне. Навіть, коли погано, треба продовжувати робити маленькі кроки. І, чесно кажучи, мені просто не подобалося, як я виглядав раніше. Зараз подобається, і це надихає продовжувати дбати про себе.
— Всі відтінки спокуси — перший український еротичний трилер, і у вас головна роль. Як вам вдалося її отримати, думаю, конкурентів було багато?
— Наскільки я знаю, я далеко не перший кандидат, до кого зверталися — претендентів було дуже багато. Мене запросили, я прийшов, прочитав сценарій і зустрівся з режисеркою та продюсеркою Іриною Громаздою, а також з продюсеркою та виконавицею головної ролі Оленою Лавренюк, яка ще й виконує одну з головних ролей.
Мені дуже сподобалася їхня залученість у створення фільму і щира цікавість до процесу. Це не просто про гроші — це про жанр, про те, щоб зробити щось справді якісне та глибоке. І зрозумів після першої зустрічі, що їм сподобалося, як я поводився, можливо, в розмові чи у спілкуванні загалом.
— Як оцінюєте ваш кінодебют? Кого ще хотіли б втілити на екрані, є «роль мрії»?
— Ніколи не думав про «роль мрії». А щодо кінодебюту… важко оцінювати самого себе. З того, що я вже бачив, мені здається, це дуже якісне і красиве кіно. Звісно, остаточний вердикт не за мною, але впевнений, що стрічка буде цікавою та незвичною для індустрії. І найголовніше — мені не соромно. Адже не раз пропонували зніматися в різних фільмах і серіалах, але я постійно відмовлявся, бо розумів, що після цього мені може бути соромно. Тут же все інакше.
— Блогери, телеведучі, співаки дедалі частіше знімаються у повнометражних стрічках. Чи не забирають вони роботу у професійних акторів?
— Якщо говорити чесно, я вважаю, що це некоректне запитання. Так само актори можуть ставати телеведучими, блогери — співаками, співаки — блогерами. Чого тоді дивуватися, що хтось із медійників знімається у фільмах? Я не бачу сенсу в такому поділі. Менеджер став маркетологом чи юрист став гумористом? Це я зараз про Васю Байдака, який був юристом за освітою з червоним дипломом, але з шикарним почуттям гумору. Все залежить від того, як людина грає. Але сама по собі ідея, що хтось «забирає роботу», мені здається несправедливою. Кожен може робити те, що йому цікаво та що в нього виходить.
— Що зараз приносить вам найбільший заробіток — музика, робота на телебаченні чи, можливо, рекламні інтеграції?
— Усе разом. Немає такого, що щось одне приносить більше. Музика, телебачення, рекламні інтеграції — все взаємопов’язане, і завдяки цьому є стабільний потік. Це не про те, що я рахую, що більше чи менше, а про те, що кожен напрям дає можливість працювати, розвиватися й отримувати результат.
— Співак, актор чи телеведучий — якби треба було обрати щось одне, то що б це було, і чому?
— Я не обираю, ким хочу бути. Я називаю себе артистом. Бути артистом означає мати можливість поєднувати різні ролі: співака, актора, телеведучого, і робити це одночасно. Мені цікаво розвиватися у всіх напрямках, експериментувати, пробувати нове й знаходити свій стиль у різних сферах. Тому не обмежую себе якимось одним амплуа. Я артист, і це дозволяє мені бути собою на сцені, на екрані чи в студії.
