Кім розповів про закінчення війни та відключення світла взимку – новини

Чому голова Миколаївської ОВА Віталій Кім різко зник з інформаційного простору та коли, на його думку, може закінчитися війна — він розповів в інтерв’ю Новини.LIVE.

У першій частині інтервʼю читайте, чому іноземні інвестори зароблять більше на українському півдні і як Миколаїв вже під час війни залучає мільйонні інвестиції.

Реклама

Миколаїв за 60 км від війни. Така близькість до фронту не лякає інвестора?

— Близькість до фронту і можливість вторгнення – одна із основних проблем щодо великих ризиків, які рахує бізнес. Але я не бачу можливості нового вторгнення, бо нас розділяє річка Дніпро. 

Але у нас є значні переваги над іншими регіонами — це портова інфраструктура, логістика і загалом ми є географічним центром півдня України. Бізнесу це теж важливо.

Проте все це буде лише після закінчення війни. А доти ніхто не буде інвестувати великих коштів, які би дозволили українському півдню стати драйвером економіки. Я про великі кластерні інвестиції, які можуть закрити сегмент ринку півдня по будівельним матеріалам, наприклад.

Але загалом у нас є багато чого, і з точки зору інвестиційного банкіра, чому вигідніше вкладати у нас і чому на кожен вкладений долар у нас можна заробити більше, ніж в інших областях.

Миколаївські порти наразі не працюють через війну. Ви їх до Одеси перевели, так?

— Вони тут готові до роботи, але у нас заблокований вихід до моря. На жаль, наші фахівці переїжджають до працюючих портів, бо їм потрібно заробляти гроші.

До війни наш порт був другим після Одеси і ми тільки одного зерна експортували до 40 мільйонів на рік. Після війни можемо збільшити пропускну здатність втричі, як і ефективність землеробства через відкритий ринок землі. І аукціони вже йдуть повним ходом.

Буде конкуренція, будемо більше вкладатися у кожний гектар, відповідно, з кожного гектару буде більше врожаю. На цьому теж можливо буде розвивати регіон. Відповідно у людей будуть гарні зарплати, а у нас податки і хороші можливість закривати соціальні потреби та розвивати якість життя в регіоні.

Порт закритий через окуповану Кінбурнську косу?

— Так, поруч з Кінбурнською косою у нас вихід до Чорного моря. Окуповані буквально три маленьких населених пункти, це 0,4% від території Миколаївської області, але попри те це є. Після війни, сподіваюсь, за 2 дні запустимо їх.

Що має бути на місці колишньої будівлі Миколаївської ОДА, де росіяни ракетою вбили 37 людей?

— Вони вважали, вони били по центру прийняття рішення регіону, який дав їм по зубам і не дав просунутися на Одесу. Зупинив і вибив. Найпівнічніша точка, де вони були зупинені — це місто Вознесенськ, за 70 км від Миколаєва в бік Києва.

Це перше місце, де ми змусили росіян бігти. Було вбито вісім російських генералів і загалом у них тут були великі втрати. У росіян був великий план — за шість днів дійти до Кільцевої Одеси. Це все ми в них відібрали.

Будівлю ОДА реконструювати не можна. Експертиза показує, що є ураження фундаменту. Вона аварійна.

План такий — закінчиться війна, ми у людей запитаємо, що будемо тут робити? Адже тут загинули люди і це питання ще й моралі.

Після деокупації Київщини, Сумщини та Чернігівщини ще у 22-му році ви різко зникли з інформаційних радарів. Чому?

— Перші вісім місяців війни ми тут воювали, а після деокупації я почав займатися відновленням. Тому можу інформувати лише про те, що роблю, а не вигадувати якісь приводи або ставати військовим експертом. Я розумію все, що відбувається, з деякими речами не погоджуються, але виконую завдання, які мені ставлять Президент, Кабінет Міністрів і Генштаб.

В мене є робота. Тоді на початку війни це була необхідність подавати людям інформацію. Я відчував, що є мета. Бойовий дух… Це було потрібно і військовим, і цивільним — усім. Тому я це і робив, але зараз це вже роблять інші люди.

Було багато чуток, що насправді вас попросили трошки зменшити увагу до себе в інформаційному просторі.

— Ні, це неправда, ніхто не просив. Бо, по-перше, сказали би “закрий рот”, і я б закрив. Але цього не було, насправді. Я відчув, що потрібно вимикати цю балалайку і переформатовуватись на наступний рівень. Тим більше маємо інші завдання та інші цілі.

До речі, а скільки коштів коштував проєкт по воді та хто його фінансував?

— Це дуже гарний кейс, яким можна пишатися. У нас їх багато, але це один із найяскравіших. Чому? Багато причин. Перше, тому що було два шляхи через кредитування, через допомогу міжнародних партнерів і за державний кошт.

По кредитуванню — це приблизно 2,5-3 роки, бо є процедури проведення торгів, експертизи, аукціони. Другий шлях – за державний кошт України — був розрахований на 8 місяців за принципом “проєктую-будую”.

Президент сказав, хоч грошей нема, але потрібно знайти, бо люди не можуть ще три роки чекати воду. Це ж базова потреба.

Компанія “АвтоСтрада” поставила рекорд, бо зробила воду за чотири місяці, хоча технологічно це мало бути мінімум шість. Вони працювали вночі, більше тисячі одиниць техніки, без перерв, у три зміни, і вони це побудували. Зараз можна казати, що вода чиста і за мірками київських ДСТУ, це вже питна вода. Але маємо дочекатися відповідних аналізів з лабораторії. Думаю, ще кілька тижнів часу. 

Окрім того компанія “АвтоСтрада” знизила ціну по проєкту із 8 млдр до 6,4. І це унікальна історія для України. Коли а, сказали, що зробимо швидше — зробили. “Б” сказали, що знизили ціну — знизили. Тому це дуже показовий кейс і я пишаюся, що його вдалося реалізувати.

Яка ситуація на Миколаївщині із обстрілами?

— Періодично вони нас кошмарять, щоб ми не забували. Але вони нас кашмарили з початку війни. Перші 300 днів це були обстріли С-300 і нам прилітало від чотирьох ракет до 42 за одну добу. І ніхто у нас не скиглив.

Ми це прийняли і пережили. Зараз у них немає сенсу на нас так сильно нападати, бо ми не є стратегічними з точки зору виробництва. У Нас немає військових виробництв і ми цим користуємося.

Проте до околиць Миколаєва долітають нові російські КАБи. Чи є рішення проти них?

— Насправді є, але я не хочу говорити про нього, бо у мене його заберуть, якщо я реалізую. Багато де є проблема з КАБами, першочергова для Херсонщини зараз. Але технічно Миколаївщину від них легше захиститися хоча би через відстань. Є рішення.

Це не є зараз гарантією, скажімо так, але рішення є, і ми над цим працюємо.

Яка ситуація із електрикою у вас?

— Як у всій країні. Але нам вдавалося ці три роки, в тому числі за рахунок резервного оживлення, сонячних та повітряних батарей, нашої генерації, тримати відключення на мінімумі. Тобто графіки, навіть в найскладніші часи, були помірні, і люди це розуміли.

Сподіваюся, що це вдасться знову, хоча я думаю, що буде дуже складна зима. Думаю, пік буде на холодні часи — грудень-січень.

Тому ми готуємося до найважчого сценарію. І я перший раз за 4 роки у міжнародників пальне для фізичного резерву. У нас вже розроблена система “Острів”, за якою мають працювати ключові об’єкти критичної інфраструктури та зв’язок буде. Тобто такого хаосу, при якому росіяни все знищать, не буде, але суттєві незручності для людей так.

Певно, такий розвиток подій стосується не лише Миколаєва та області стосується, а загалом всієї України?

— Загалом країни, але на Миколаївщині 50% опалення в області не залежить від газу. Залежність від газу — це місто Миколаїв, Вознесенськ та частково Південноукраїнське. У 22-му ми почали переходити на альтернативне опалення. А от Київ — складна історія, дуже великий споживач теплової енергії і точки генерації тепла та електрики дуже великі. Але у росіян ще гірше і ми виключимо їх теж. У них система точно така сама, як у нас, плюс більші відстані, відповідно і точок розливів.

Вони виключать нас, ми їх виключимо. Думаю, можемо зробити це першими. 

А на якому етапі війни ми зараз? Чи скоро вже кінець?

— Ми знаходимося у точці прийняття. Люди вже навіть перестали цікавитися, а це означає, що скоро все, можливо, закінчиться. Щодо росіян, їм дуже боляче в економіці. Вони починають відчувати санкції, у них катастрофа в бізнесі, просто вони про це не говорять.

Але одне справа, коли ти збудував танк за 80 мільйонів доларів і продав, ти молодець. А інше, коли ти його побудував і тобі його спалили через два дні дроном за тисячу доларів. Це різні речі. 

Я не буду коментувати ринок палива, переробки і те, що наші Збройні Сили вже спалили. Окремий привіт від мене Чарлі та 14-му полку СБС. І це примушення до миру, яке зараз нарощується з боку України.