Замість того щоб карати несумлінних платників ПДВ, держава позбавляє відшкодування кінцевих експортерів
Фінансова директорка Групи Метінвест Юлія Данкова розповіла, як великі компанії тримають фінансову стійкість у кризових умовах, чому прогнозованість тарифів важливіша за пільги, і як відновити баланс між державою та бізнесом.
Ми публікували фрагменти цього інтерв’ю: писали чому, на думку Юлії Данкової, підвищення тарифів дуже негативно для економіки держави в цілому; про те, що зростання податкових надходжень не пов’язане з тим, що великому бізнесу стало легше; та які кроки має зробити держава, щоб покращити умови для великого бізнесу, на якому тримається економіка країни. Також писали про те, що українська сталь під тиском: чому навіть під санкціями росіяни досі конкурують у ЄС.
Сьогодні публікуємо частину інтерв’ю Юлії Данкової стосовно ситуації з ПДВ. Несвоєчасне повернення ПДВ є системною проблемою для економіки України.
– У грудні 2023 року уряд схвалив Національну стратегію доходів України на 2024-2030 роки. Ваші колеги галузі кажуть, що в рамках цієї стратегії українські податкові органи фактично призупинили відшкодовувати ПДВ, що призвело до скорочення бізнесу, зниження надходжень до бюджету. Як у вас з цим? Чи бачите ви механізми, які тут можуть дозволити врівноважити інтереси держави та бізнесу?
“Мені здається, що ці проблеми з відшкодуванням ПДВ не дуже пов’язані з ухваленням національної стратегії доходів. Автоматизовані механізми відшкодування ПДВ існують досить давно та добре налаштовані. Це все також добре прописано на рівні держави. Втім ПДВ – це об’єкт підвищеної уваги, інколи там використовується, на нашу думку, незрозуміле ручне керування. Ми впевнені, що держава має приділити цьому увагу та дотримуватися відповідних законодавчих норм”, – зазначила Юлія Данкова.
– А в чому там, власне, проблеми?
“Коли є велике підприємство, що експортує, і воно кінцевий отримувач відшкодування ПДВ, держава може не віддавати якусь суму, щоб збалансувати сальдо. Хоча в держави є потужний інструментарій, що показує, які підприємства в зоні ризику та хто може ухилятися від сплати податків через “сірі схеми”, таких дрібних підприємств дуже багато. А у держави, мабуть, нема ресурсу цим займатися і простіше звести баланс на 10 великих експортерах”.
