У лідерів НАТО забракне духу воювати з Путіним, якщо він вирішить вторгнутись в країни Балтії, вважає один з лідерів російської опозиції Гаррі Каспаров. Ставлення українців до переважної більшості російських опозиційних діячів як мінімум критичне. І не дарма. Протягом всього часу російської агресії проти України, з 2014 року, багато хто з них якщо не підтримував окупацію Криму та ОРДЛО, то як мінімум не міг чітко сформулювати своє ставлення до цих подій. А з початком повномасштабного вторгнення чимало опозиціонерів доклали масу зусиль, щоб переконувати світ в тому, що вся провина за агресію лежить тільки і винятково на Путіні і його найближчому оточенні.

 Упродовж чотирьох років від початку повномасштабної агресії Росії професорка національного японського Цукубського університету Ацуко Хіґашіно була захисницею України в інформаційному просторі Японії. У відповідь на поширені російські наративи на кшталт «якщо Зеленський капітулює, буде врятовано більше життів», «це лише територія – людські життя важливіші», «зрештою, винне розширення НАТО на схід» вона щодня наголошувала, що треба насамперед прислухатися до голосу українців та підтримувати їхні прагнення. Те, що Японія донині підтримує Україну, значною мірою зумовлене невтомними зусиллями таких фахівців, як вона, – здатних щиро й послідовно вести публічну дискусію. Укрінформ звернувся до професорки, яка також обіймає посаду заступниці голови Асоціації україністів Японії,

  Олександрівський напрямок – один із найскладніших на фронті. Минулого року це була одна з найнестабільніших ділянок на лінії зіткнення, де росіяни мали найшвидші темпи просувань. Ворогу вдалося вийти на Дніпропетровщину і бої тепер тривають там. Проте минулої осені ситуацію вдалося стабілізувати й лінія зіткнення вирівнялась. Хоча росіяни все ще намагаються атакувати та взяти під контроль стратегічні висоти й нову ділянку траси Курахове – Запоріжжя. 24 Канал мав нагоду побувати на Олександрівському напрямку та поспілкуватися з командиром 3-го механізованого батальйону 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Максима Безручка. Його підрозділ серед тих, хто тримає рубежі на Дніпропетровщині та Запоріжжі. Яка

Микола Таран — вихідець із Калущини, уродженець села Небилів Перегінської громади, чиє ім’я добре відоме у світі ультрамарафонів. Чотириразовий рекордсмен України, призер забігів на Алясці та організатор благодійних подій в Європі та США, він поставив собі амбітну мету: підняти український прапор у кожному з 50 штатів Америки. Нещодавно Микола Таран подолав свій 11-й марафон у штаті Північна Кароліна. Про особливості траси, політику в спорті та боротьбу за українську ідентичність за кордоном він розповів у інтерв’ю Інформатору. — Миколо, розкажіть про Oak Island Marathon. Якою була траса та атмосфера в Північній Кароліні? —  Забіг відбувся 15 лютого в місті Оук-Айленд (Oak

«Тут майже в кожній родині були люди, пов’язані з махновським рухом» «Дім Махна вцілів під обстрілами? А ваш дім?». Аж моторошно починати інтерв’ю з таких питань. Співрозмовник «Главкома» – історик, краєзнавець Сергій Звілінський – народився і жив у Гуляйполі до війни. Це знакове містечко на Запоріжжі – символ волі, «столиця» анархістської республіки батька Махна – майже два місяці перебуває у «сірій зоні», там ідуть запеклі бої. Звілінський знає кожен камінь на Гуляйпільщині, кожен вибалок у тутешньому степу, його прадід служив у армії Махна. Разом з колегами з громадської організації «Гуляйпільські старожитності» історик почав облаштовувати в місті музейний простір, розробляв туристичні

Новий етап освітньої реформи непокоїть батьків, учителів, громади загалом. І недарма, бо звичної школи біля дому, де дитина вчиться з першого по одинадцятий клас, більше не буде. Навчання триватиме 12 років, система поділиться на гімназії та ліцеї. Щоб розкласти реформу по поличках, Світлана Жаб’юк для «Клубу експертів та експерток» поспілкувалась із людиною, яка стала одним із творців Нової української школи. Відповіді на запитання, які турбують найбільше, дав Павло Хобзей – директор Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, співзасновник Львівського фізико-математичного ліцею, ексзаступник міністра освіти і науки України (2015–2019), колишній очільник управлінь освіти Львова та області, а в минулому проректор УКУ.

Українські військові ведуть вогонь з самохідної гаубиці Caesar на лінії фронту у Запорізькій області, 16 лютого 2026 року (Фото: REUTERS) «На даний момент результат переговорів буде залежати від Росії. Україна продемонструвала справжню готовність до переговорів, до компромісу з деяких дуже важливих питань, а Росія не виказала геть нічого подібного. Отже, якщо Росія не почне виявляти таку готовність, то немає жодної можливості дотриматися терміну, встановленого президентом Трампом. Якщо раптом вони виявлять готовність, то, можливо, чогось можна буде досягти», — заявив Петреус в інтерв’ю NV. Він висловив думку, що для цього необхідно чинити більший тиск на військову економіку Росії шляхом додаткових санкцій, а також на енергетичний сектор країни-агресора через українські удари по російських нафтопереробних заводах і сховищах