Останні події в українсько-польських відносинах нагадують про затяжні проблеми, які вирують на тлі політичної напруги. Те, що починалося як потужна солідарність після вторгнення РФ, нині перетворюється на сплеск звинувачень та емоційних конфліктів.

Чому Польща знову піднімає питання Волинської трагедії? Які компроміси може зробити Україна заради євроінтеграції? На ці питання шукали відповідь заступник гендиректора РБК-Україна Володимир Куренной та колишній міністр закордонних справ Борис Тарасюк.

Витоки “волинської істерики” та історична пам’ять

– Борисе Івановичу, там все більше розмов про кризу в стосунках між Києвом і Варшавою. Як ви бачите цю ситуацію?

– Мені дуже сумно, що стосунки між Україною та Польщею зазнали кризи. Я ще пам’ятаю 1991 рік, коли Польща першою визнала нашу незалежність. Тоді ніхто не накручував тему Волинської трагедії, всі говорили про спільне майбутнє.

Перші роки моєї дипломатичної служби я постійно відвідував Польщу, бо вважав, що сусіди завжди мають бути пріоритетом. Тоді ми заклали основи стратегічного партнерства. Але згодом ця тема знову почала активно підійматися польською стороною.

Справедливості заради, варто зазначити, що Волинська трагедія – це взаємні злочини, де загинули тисячі як українців, так і поляків. Але з польського боку, здається, забувають про власні історичні втрати, такі як пацифікація та операція “Вісла”.

Ставлення поляків до України

– У Польщі статистика показує, що 36% поляків негативно ставляться до українців. Це не виключено вплинути на політику. Як би ви охарактеризували цей процес?

– Україні слід зберігати гідність і не піддаватися на провокації. Стратегії польської опозиції, що пішла в сторону антиконтенту, є хибними. Я переконаний, що ми можемо вирішувати ці питання, зберігаючи повагу один до одного.

Рецепт виходу з піке та вплив Кремля

– Які рішення ви бачите для подолання цієї кризи?

– Перш за все, еліти обох країн мають зосередитися на спільних викликах. В умовах війни з РФ, ведення внутрішніх суперечок є контрпродуктивним. Пам’ятаю, коли у 2016 році польський Сейм прирівняв Волинську трагедію до геноциду. Це рішення викликало мій протест.

Чи може діалог вирішити ситуацію?

– Як можна ініціювати діалог між лідерами?

– Лідери обох держав мусять взяти на себе ініціативу. Я був свідком багатьох переговорів за закритими дверима, які дозволяли уникнути публічного шкереберту.

Привид Македонії та українські біженці

– Чи є загроза “привида Македонії” для України?

– Так, на компроміси потрібно йти, але без драматизацій. Ситуація в Україні не є критичною, адже ніхто не вимагає змінювати назву держави. Наші проблеми можуть бути вирішені за спільною вигодою.

Перебування українців у Польщі

– Що б ви порекомендували українцям, які перебувають у Польщі?

– Я не можу вмовляти людей залишатися. Наша мета – створити умови для повернення. Але це важко в умовах війни. Важно пам’ятати, що українці, які залишаються, також несуть відповідальність за долю держави.

“Моя мама – росіянка, як я можу бути анти-росіянином?”

– Яка була ваша реакція на тиск з боку Кремля під час вашого міністерського терміну?

– Я пишаюся своєю позицією. Росія безпідставно звинувачувала мене у проукраїнських поглядах. Так, моя мама росіянка, але я завжди діяв в інтересах України.

– Які стосунки між Польщею та Україною сьогодні?

– Наші стосунки залишаються партнерськими, хоча й ускладнені. Наша спільна мета – стабільне та мирне майбутнє.