Ентоні Бурден запам’ятався мільйонам людей як шеф-кухар, письменник і мандрівник, який умів розповісти про цілу країну через тарілку простої місцевої їжі. Але фільм «Тоні» пропонує подивитися зовсім не на знаменитого ведучого з телевізора. Перед глядачем з’являється 19-річний хлопець, який ще не знає, ким стане, помиляється, шукає роботу і намагається зрозуміти, чого взагалі хоче від життя.
Саме цей момент і стає основою біографічної стрічки режисера Метта Джонсона. Події переносять у середину 1970-х, коли майбутня кулінарна знаменитість проводить літо в Провінстауні на Кейп-Коді та вперше по-справжньому занурюється у ресторанне життя.
Одну з важливих ролей отримав Антоніо Бандерас. Він грає шеф-кухаря та власника ресторану, поруч із яким молодий Тоні починає відкривати для себе світ професійної кухні. Водночас стрічка не намагається перетворити цей період біографії Бурдена на красиву легенду про миттєвий успіх.
Не історія знаменитості, а історія хлопця, який ще нічого не досяг
З біографічними фільмами часто трапляється одна й та сама річ. Глядач уже знає, що герой стане відомим, тому кожен його юнацький крок подають майже як передвісник майбутньої величі. «Тоні» обирає інший шлях.
У центрі сюжету перебуває молодий Ентоні Бурден у виконанні Домініка Сесси. Йому 19 років. Він мріє про письменництво, але отримує відмову в стипендії та опиняється в ситуації, знайомій багатьом молодим людям. Великі плани є, а чіткого розуміння, як їх реалізувати, поки немає.
Тоні вирушає до Провінстауна, шукає можливість заробити й потрапляє на кухню ресторану морепродуктів. Робота, яка спочатку здається звичайним способом отримати гроші, поступово відкриває перед ним зовсім інший світ.
Тут немає чистих білих кітелів, спокійної музики та бездоганно сервірованих тарілок. Кухня галаслива, тісна й нервова. Люди сперечаються, жартують, виснажуються під час зміни, роблять помилки та продовжують працювати. Саме в такому середовищі починає формуватися майбутній Бурден.
Стрічка частково спирається на ранні епізоди з його знаменитої книжки «Kitchen Confidential», яка вийшла у 2000 році та принесла авторові широку популярність. Водночас це не буквальна екранізація мемуарів і не документальне відтворення кожної події.
Чому роль Антоніо Бандераса тут особлива
Антоніо Бандерас у «Тоні» грає персонажа, який уособлює перше серйозне знайомство героя з правилами професійної кухні. Його шеф стає своєрідним наставником, хоча назвати їхні стосунки класичною історією мудрого вчителя та вдячного учня було б занадто просто.
Персонаж Бандераса не є точною копією конкретної людини з біографії Бурдена. Образ значною мірою створений спеціально для фільму та поєднує риси людей і досвіду, з якими майбутній шеф стикався на початку свого шляху.
Це важлива деталь для розуміння стрічки. «Тоні» працює не як енциклопедія життя Ентоні Бурдена, а як художня історія про короткий період, після якого його майбутнє поступово почало змінюватися.
Бандерас тут теж помітно відходить від типажів, за якими його знає масова аудиторія. Немає героя-фехтувальника з «Маски Зорро», романтичного красеня чи персонажа великого пригодницького кіно. Його герой існує у звичайній ресторанній метушні та постійно взаємодіє з молодим Тоні.
Домінік Сесса розповідав після зйомок, що робота поруч із Бандерасом стала для нього окремим професійним досвідом. Режисер Метт Джонсон також відзначав взаємодію двох акторів. Тому їхні сцени стають одним із центральних елементів фільму.
Хто ще з’являється у «Тоні»
Головну роль виконав Домінік Сесса, якого глядачі могли запам’ятати після фільму «Залишені». Поруч із ним зібрали помітний молодий і дорослий акторський склад.
У стрічці можна побачити
- Емілію Джонс у ролі Ненсі
- Лео Вудалла
- Ставроса Халкіаса
- Дагмару Домінчик
- Річа Соммера
- Антоніо Бандераса
Ненсі частково створена на основі образу Ненсі Путкоскі, шкільного кохання Бурдена, яка пізніше стала його першою дружиною. Інші герої також можуть поєднувати реальні біографічні деталі з художньою вигадкою.
У фільмі є навіть невелика поява відомого шеф-кухаря Еріка Ріпера, який у реальному житті багато років дружив з Ентоні Бурденом.
«Тоні» показує професійну кухню ще до того, як вона стала телевізійним видовищем
Сьогодні кулінарний світ важко уявити без телешоу, гастрономічних блогів, красивих відео та шефів із мільйонами підписників. У 1970-х реальність була іншою. Саме в неї й занурює біографічний фільм «Тоні».
Ресторанна кухня тут показана як закрите середовище зі своїми правилами. Туди приходять дуже різні люди. Хтось планує побудувати кар’єру, комусь просто потрібні гроші, а для когось кухня стає місцем, де можна почати життя заново.
Сам Бурден багато років потому зробить цей світ головною темою своєї творчості. У «Kitchen Confidential» він розповість про ресторанні будні без романтичного фільтра, а згодом перенесе таку ж манеру на телебачення.
Тому в «Тоні» цікаво спостерігати не за готовою знаменитістю, а за моментом першого контакту. Герой ще не знає ресторанного бізнесу, не має професійної репутації та навіть не впевнений, що кулінарія стане його майбутнім.
Чому фільм не обмежується темою їжі
Назвати «Тоні» просто кіно про кухаря було б не зовсім точно. Їжа та ресторан залишаються важливою частиною сюжету, але історія значно ширша.
У фільмі є перше серйозне зіткнення з дорослою роботою, закоханість, дружба, вечірки, конфлікти та бажання вирватися з невизначеності. Тоні багато говорить і мріє, але реальність постійно змушує його перевіряти власні уявлення про себе.
Особливо цікаво це сприймається сьогодні, коли біографію Бурдена вже можна побачити цілком. Глядач знає, що згодом він закінчить Кулінарний інститут Америки, працюватиме на професійних кухнях Нью-Йорка, стане автором книжок і перетвориться на одного з найвідоміших телевізійних мандрівників світу.
А герой на екрані не знає нічого з цього.
Він просто проживає одне літо.
Від ресторанної кухні до людини, яку дивився весь світ
Подальша біографія Ентоні Бурдена добре показує, наскільки важливим виявився світ, у який він випадково потрапив у молодості. Після професійної кулінарної освіти Бурден багато років працював у ресторанах Нью-Йорка, а справжній медійний прорив стався вже після сорока.
У 2000 році вийшла «Kitchen Confidential». Книжка несподівано стала бестселером і зробила її автора відомим далеко за межами ресторанної індустрії.
Далі почалося телебачення. Бурден знімав програми про їжу та подорожі, серед яких «A Cook’s Tour», «Anthony Bourdain No Reservations» і «Parts Unknown». Його цікавили не стільки дорогі ресторани, скільки люди, культура та життя конкретного місця.
Він міг сидіти за столом із відомим шефом, а вже в наступному епізоді їсти просту вуличну страву в пластиковій мисці. Для Бурдена їжа була приводом почати розмову.
Саме тому вибір дуже раннього періоду для сюжету фільму «Тоні» з Антоніо Бандерасом виглядає незвично. Замість десятиліть кар’єри автори концентруються на одному літі, коли нічого з майбутньої слави ще не існувало.
Фільм залишає за кадром найвідомішого Бурдена
Глядачам, які очікують класичну біографію від дитинства до світової популярності, варто врахувати головну особливість стрічки. «Тоні» не переказує все життя свого героя.
Тут практично немає телевізійного Бурдена, якого знає широка аудиторія. Немає історії створення його найвідоміших шоу, піку популярності чи детального переказу останніх років життя.
Авторів цікавить питання, яке часто губиться у великих біографіях. Якою була відома людина тоді, коли ще ніхто не знав її імені?
У випадку Бурдена відповідь виявляється далекою від історії про генія, який із юності точно розумів своє призначення. Молодий Тоні сумнівається, поводиться самовпевнено, закохується, працює, сперечається і поступово виявляє інтерес до справи, якої спочатку навіть не вважав головною у своєму житті.
Саме в такому форматі біографічне кіно дозволяє побачити не пам’ятник відомій людині, а один із найбільш невизначених періодів її життя.
Кому може бути цікавий «Тоні»
Стрічка насамперед розрахована не лише на тих, хто давно знає біографію Ентоні Бурдена. Її сюжет побудований так, щоб працювати і як окрема історія дорослішання.
Особливо вона може зацікавити глядачів, які
- читали «Kitchen Confidential» або дивилися програми Бурдена
- стежать за кар’єрою Антоніо Бандераса
- люблять біографічні фільми без традиційного переказу всього життя героя
- цікавляться ресторанною культурою та професійною кухнею
- люблять історії про молодість, пошук професії та перші серйозні життєві рішення
«Тоні» не намагається вмістити десятиліття в кілька годин екранного часу. Фільм зупиняється набагато раніше, у моменті, коли 19-річний хлопець просто влаштовується на літню роботу.
Через багато років цього хлопця знатимуть у різних країнах світу, його книжки читатимуть кухарі та люди, які ніколи не працювали в ресторані, а телевізійні подорожі змінять саме уявлення про гастрономічні програми.
Але біографічний фільм «Тоні» повертає історію до початку. До шумної кухні, невдалих планів, молодості, першого професійного досвіду та літа, після якого напрямок життя Ентоні Бурдена почав поступово змінюватися.
