«Король Лір» Анатолій Хостікоєв
фото: Театр Франка
Чесна розмова з Анатолієм Хостікоєвим: Театр за кулісами
Народний артист, лауреат Шевченківської премії Анатолій Хостікоєв надав «Главкому» одне з найбільш відвертих інтерв’ю за свою кар’єру.
Метаморфози в Театрі Франка
«Це було дуже схоже на рейдерське захоплення Театру Франка», – засмучено зазначає актор на початку розмови. У свої 73 роки він зустрічає журналістів у білий «Ниві» та одразу після бесіди мчить на екстремальні перегони. Здається, що й наша співбесіда сповнена адреналіну після прем’єри його вистави «King Лір. Версія».
Критика та конфлікти
В першій частині нашої відкритої розмови актор щиро відповідає на критику нової постановки. Він також ділиться переживаннями про багаторічні конфлікти на сцені Національного театру імені Франка. Анатолій розповідає про колег, які відвідували його прем’єру, але не могли подолати внутрішню емоційну «комі» і лише вимовляли «дєжурне» «вітаю!». За його словами:
- «Рятуйтеся, хто може – провал!»
- «Коли мені казали, що якщо рот не закриєш…»
- «Це жахливий досвід – 15 років без нових ролей».
Заслужені реформаторські пекельця
Хостікоєв згадує вбивчу рецензію відомого критика, після якої «інший режисер би зламався», а він, спокійно закручуючи банки на дачі, розмірковує над театральними інтригами. Як він жартує, «огірки замість інфаркту» стали його «еліксиром» витривалості в цьому буремному художньому світі.
Таємниці театрального життя
Анатолій торкається теми боротьби за театр після смерті Богдана Ступки. Він відкриває «заповіт» Ступки, згадує про міністра культури, який намагався «зупинити» його голос, і розповідає про спроби зламати головний театр через коліно. Свою ситуацію він описує так:
«15 років не отримував нових ролей – це була політика ізоляції від нових постановок». Під час пандемії він порівнює ситуацію в театрі з «рейдерським захопленням», коли під управлінням нових керівників виникли численні конфлікти.
Театр сьогодні: виклики та реалії
Чому ж нинішні режисери не запрошують його у свої вистави? Наразі доводиться ставити самому. Анатолій зазначає: «Сьогодні в головному театрі співіснує кілька труп, які мало де перетинаються». Це виразно демонструє, як багато змін сталося за останні роки.
Усі ці історії і конфлікти Хостікоєв висловлює без театральних реверансів, ділячись відкрито про свою творчість, амбіції і ціну, яку доводиться платити Актору.