Виживання в пеклі: Історія Сергія Бенци, героя "Азову"
Боєць “Азову” Сергій Бенца пережив роки полону, жорстоких тортур та інформаційної ізоляції після виходу з “Азовсталі”.
Про нелюдські умови в російських тюрмах, психологічні випробування вдома та боротьбу за життя він поділився в відвертій розмові.
Головне:
- Обіцянки “екстракшну”: При виході з “Азовсталі” бійці вірили в обіцянки про турецький корабель та перебування у казармах на 3-4 місяці. Натомість, вони потрапили в переповнені бараки Оленівки.
- 47 кг та ковток шахтної води: Через жахливі умови утримання боєць втратив вагу до 47 кілограмів. Ситуацію ускладнювала отруєна вода із шахт, через яку в колонії почалася дезентерія.
- Стоячий режим і молитви: У Росії полонених утримували в камерах із зафарбованими вікнами, де вони три місяці стояли без можливості сісти. Їх змушували вивчати старослов’янські молитви в гордо й прямо.
- Страх ворога перед “Азовом”: Попри чисельну перевагу, російський спецназ боявся бійців “Азову”. Полонені не боялися нічого й могли б “рознести” зону, якби отримали команду.
- Втрати вдома: Після обміну Сергій дізнався, що його дівчина не дочекалася, і найстрашнішим стало перше повідомлення для батьків.
Вихід із “Азовсталі” в травні 2022 року супроводжувався надією на “екстракшн”, натомість для захисників Маріуполя це перетворилося на роки жорстоких тортур та повну ізоляцію.
Сергій Бенца пройшов через Оленівку, пекло Горлівської колонії, Кіровське та СІЗО в Росії. Втративши вагу до 47 кілограмів та пройшовши через стоячий режим, він повернувся додому. Однак найважчі психологічні удари чекали вдома, коли в соцмережах дізнаєшся, що тебе не дочекалися, і вперше дзвониш батькам.
Початок служби: Обіцянки та реальність
– Сергію, чому ви вирішили приєднатися до “Азову” у 2020 році?
– Обрав “Азов” через їхню якісну підготовку. Один із однокласників запропонував мені безпечне місце в Маріуполі. На той час мені після знайомства з хлопцями з “Азову” стало зрозуміло, що це не просто слова, а реальна організація.
Я підписав контракт 19 червня, і два роки до повномасштабного конфлікту був оператором групи радіотехнічного контролю. Збирали інформацію про ворога, аналізували дані та передавали вказівки.
Коли почалася російська агресія, спочатку цього ніхто не сприймав серйозно, але вже 24 лютого ми виконували обов’язки по захисту Маріуполя. Люди мирно йшли по вулицях, не підозрюючи, що наш підрозділ охороняє місто.
Перехід на “Азовсталь” та шок полону
– Як ви опинилися на “Азовсталі” і як приймали рішення про вихід?
– Ми знали, що це наш останній форпост перед атакою росіян. Коли техніка зайшла до нашої позиції, ми поступово відкотилися до заводу. Вірилося в обіцянки про “екстракшн” і перебування в казармах на кілька місяців.
Але справжня реальність виявилася зовсім іншою. Замість безпечних умов, нас чекали жахи полону.
”
Горлівка: Муки та етапи
– Які умови чекали вас в Оленівці та далі?
– В Оленівці приймали нас жорстко, були переповнені бараки. На відміну від інших полонених, наші умови були особливими. Там ми пережили жахливі катування, особливо ті, хто проходив через ДІЗО. Багато з них не вижили через безжальне ставлення.
Далі нас перевели до Горлівки — там ситуація стала ще гіршою. Через брак їжі і жахливу воду почалася епідемія дезентерії.
Кіровське та Росія: Ізоляція і страх
– Які були умови в Росії?
– Ми переживали повну ізоляцію, у камерах не було жодної інформації про зовнішній світ. Постійні тортури, молитви та зафарбовані вікна. Кожен день нагадував попередній — безсоння, нудота, страх перед конвоїрами.
У той же час, румунський спецназ боявся нас — “азовців”. Це був страх, який ніколи не полишав нас.
Вибір на обмін: Трагедія додому
– Яким чином відбувався ваш обмін?
– Процес обміну розпочався в основному з допитів. Я намагався бути обережним у спілкуванні з ФСБ. Врешті, коли нарешті мене повернули назад, відчув, що реакції не було, щось всередині наче відійшло.
Коли я дізнався, що мій батько не дочекався мого повернення, душевний шок був приголомшливим. Я знову відчув усю цю втрату, пережив шок і надію водночас.
