Дизайнер інтер’єрів і колекціонер Dung Ngo зібрав величезну колекцію столових приборів, що налічує понад 10 000 одиниць. Його захоплення розпочалося близько 25 років тому, коли, досягнувши 30 років, він усвідомив, що набір приладів, куплений ним після навчання через Target, не відображає його теперішню ідентичність. У вінтажному магазині йому вдалося придбати комплект із 40 предметів за 400 доларів США. Після тижневої роботи з перевірки старих дизайнерських журналів він упізнав цю колекцію — Composition, відомий твір фінського дизайнера Tapio Wirkkala. На сьогодні повний набір Wirkkala може мати вартість понад 3600 доларів.
Ця масштабна колекція, яку Ngo зберігає поза межами власної квартири в Нью-Йорку, стала основою його нової книги «Knife Fork Spoon: Modernist Cutlery 1900–2025», запланованої до виходу у серпні. Обсяг видання становить 600 сторінок і він включає ретельне дослідження культових предметів столового посуду. Додатково книгу доповнює нещодавно представлена виставка в Денверському музеї мистецтв. На виставці було продемонстровано понад 150 дизайнерських робіт, організованих за хронологією та тематичними розділами, що охоплюють такі сфери, як авіаперельоти, дитячі тематики та подорожі.
Обидва ці проєкти охоплюють 125-річну історію розвитку дизайну столових приборів, але, на думку Ngo, це лише частина розповіді.
> «Існує також майбутнє цієї категорії, і, можливо, я зможу взяти участь у ньому не тільки через письмові роздуми, а й безпосередньо долучившись» — Dung Ngo.
### Виклики сьогодення та перспективи майбутнього
Дослідження дизайнера виявляють структурну проблему — сучасний посуд практично не зазнав змін протягом останніх 150 років.
> «Виробництво починається з плоского металевого листа, який потім згинають» — Dung Ngo.
Ще одна складність полягає в поступовому зникненні ремесел, що підтримували класичне виробництво. У містечку Сольінген, що в Німеччині, де колись процвітало виготовлення столових приборів, нині залишилося лише кілька майстерень. Подібна ситуація спостерігається у Великій Британії. Під час відвідування ательє відомого дизайнера Девіда Меллора неподалік Шеффілда — «міста сталі» з багатою історією сталеливарного виробництва — повідомлення було подібним: майже всі традиційні майстерні зникли.
> «Це майже все зникло» — Dung Ngo.
Натхненний потенціалом 3D-друку, Ngo звернув увагу на експериментальний набір столових приборів з металу, розроблений архітектором Грегом Ліном у 2007 році для бренду Alessi. Тоді комплект оцінювався у межах від 10 000 до 20 000 доларів.
> «Я зателефонував Грегу й спитав: “Чи можна повернути твій дизайн у виробництво?” Він відповів: “Безумовно. Зараз саме час — двадцять років потому це ідеально» — Dung Ngo.
Ngo залучив одинадцять міжнародних художників для переосмислення зовнішнього вигляду столових приборів на основі трьох ключових принципів:
1. Особистісний підхід до дизайну.
2. Відображення культурних аспектів.
3. Використання переваг 3D-друку на синтерованій сталі для створення унікальних форм.
Він закликав дизайнерів не зосереджуватися виключно на функціональності:
> «Такі речі можна купити будь-де за п’ятдесят доларів» — Dung Ngo.
Результатом стала виставка «Knife, Fork, Spoon 3.0», куратором якої виступив Ngo. Подія відбулася у галереї Marta в Лос-Анджелесі в межах заходу «3 Days of Design», що відбувся цього місяця в Копенгагені.
Ngo подбав про включення в проєкт жінок-дизайнерів, які історично були недооцінені у галузі дизайну столових приборів. Окрім цього, він прагнув долучити авторів, які через свої роботи адаптують традиційний захід західної культури до різноманіття світових культур. Серед них:
– Корейський дизайнер Minjae Kim створив комплект ножа, виделки та ложки у поєднанні з набором паличок для їжі.
– Нігерійський дизайнер Nifemi Marcus-Bello включив до свого комплекту миску з полімерної смоли, яка доповнює графічно оформлені прилади.
> «В Нігерії під час обіду тебе питають, що обираєш: виделку й ложку чи руки; якщо обирають руки, подають миску з водою для миття — це невід’ємний обряд їжі» — Dung Ngo.
Ngo також виокремлює роботу дизайнера Marcin Rusak як ту, що по-справжньому вийшла за межі завдання. Росак розповів, що у дитинстві його дідусь був відомим виробником орхідей, і ця рослина стала першою навченою візуальною мовою для художника. У результаті з’явився комплект столових приборів, який ніби оживає, розквітаючи.
Технології, використані в цих проєктах, мають вагоме значення не лише з точки зору художньої свободи, як у випадку Русака, а й щодо доступності і виробничих можливостей. Ngo наголошує на широкому розповсюдженні 3D-принтерів, що працюють із смолою або пластиком:
> «Діти володіють ними. Люди друкують відсутні деталі для LEGO» — Dung Ngo.
Хоча пристрої для металевого 3D-друку наразі є дороговартісними, ситуація з часом, на думку Ngo, зміниться.
> «Я не очікую, що металеві 3D-принтери стануть доступними у домашніх умовах протягом нашого життя. Проте буде легко звернутися до локального сервісу, надіслати дизайн і забрати готовий виріб наступного дня» — Dung Ngo.
Як тільки це станеться, дизайн столових приборів зазнає ще більш глибокої трансформації. Ngo виокремлює два довго недооцінені напрямки в дизайні:
– Посуд для дітей.
– Елементи, адаптовані для людей з обмеженими фізичними можливостями.
> «Якщо людина має певні фізичні особливості, що впливають на маніпулювання руками, можна через 3D-друк створити індивідуальні рішення або зменшити розмір набору для дитини» — Dung Ngo.
Вартість друку залишається сталою за один виріб незалежно від тиражу, що дозволяє робити унікальні варіанти без додаткових фінансових витрат.
> «Для мене надзвичайно важливо, щоб усього суспільства мали рівний доступ до якісного дизайну» — Dung Ngo.
Проте, попри розвиток технологій, за словами Ngo, роль дизайнера не зникне.
> «Дизайн завжди буде виходити від нас. Рішення завжди будуть прийматися людьми. Це залишається інструментом, яким ми користуємося» — Dung Ngo.
У підсумку, дизайнер бачить майбутнє столових приборів як інтеграцію персоналізації, культурного контексту та технологічного прогресу з метою зробити високоякісний дизайн загальнодоступним для всіх верств населення.
