Міністерка розповіла, що може наблизити припинення вогню в Україні.
Латвія послідовно підтримує Україну та її право на справедливий мир, суверенітет і європейське майбутнє. На тлі нових дипломатичних зусиль, спрямованих на досягнення мирної угоди між Києвом і Москвою, “Телеграф” записав ексклюзивне інтерв’ю з міністеркою закордонних справ Латвії Байбою Браже.
Читайте далі про ключові шляхи до тривалого миру в Україні, основні гарантії безпеки та тактику, яку нині застосовує Росія проти Європи.
Припинення вогню близько?
— Моє перше запитання щодо можливого саміту між президентом Трампом і Путіним, якщо такий взагалі відбудеться найближчим часом. Чи вважаєте ви, що це може хоч якимось чином наблизити Україну до миру?
— Я не хочу робити припущень щодо цього.
Я думаю, що абсолютно очевидно, що ми всі прагнемо миру — українці, латвійці, європейці, і, звичайно, президент Трамп доклав чимало зусиль, щоб наблизити нас до миру. Ми цінуємо ці зусилля. Але що потрібно зробити, щоб досягти цього?
По-перше, ми маємо забезпечити Україну всіма можливостями для самозахисту, включно з підтримкою її військової промисловості — найкращої в Європі — а також можливостей для далекобійних ударів по законних військових цілях на території Росії — заводах з виробництва дронів, аеропортах та будь-яких інших об’єктах, які роблять можливими атаки проти українців. Понад усе, Україна є і залишиться сильною, незалежною, демократичною та суверенною державою з достатнім військовим потенціалом та передовою внутрішньою виробничою потужністю.
По-друге, ми маємо й надалі послаблювати та тиснути на Росію. Ми успішно ухвалили 19-й пакет санкцій, який буде спрямований проти фінансового та енергетичного секторів Росії та передбачатиме обмежувальні заходи проти тих, хто сприяє її діям. Ми також обмежимо пересування російських дипломатів на території ЄС, тим самим обмеживши можливості Росії проводити зловмисні операції в Європі. Але тиск потрібно посилювати, адже Росію можна змусити до миру лише силою. Саме тому ми вже готуємо пропозиції для 20-го пакета санкцій.
Сполучені Штати також запровадили нові суворі заходи проти нафтових компаній Росії — і це кроки у правильному напрямку. Наприклад, Індія вживає заходів для обмеження своїх закупівель російської нафти. Усі ці дії скорочують надходження до російського бюджету, а отже — менше грошей для воєнної машини та менше ресурсів для виплат солдатам і підтримки війни.
По-третє, нам необхідно підтримувати практичні інвестиції в міць НАТО та ЄС: інвестиції в оборону, виробництво військової техніки та розвиток потенціалу, а також ефективні процедури для поповнення запасів та підкріплення. Ми також маємо щоденно вчитися в України — виявляти, інтегрувати та швидко впроваджувати технології та уроки з поля бою.
Це шлях до миру, і він вимагає рішучої, невтомної політичної участі та конкретних заходів підтримки. Кожне зусилля має значення, коли йдеться про досягнення тривалого та справедливого миру.
Однак, наразі ситуація така, що немає жодного показника, що Росія прагне миру. Росія є і залишатиметься найбільшою загрозою не лише для України та її сусідів, але й для всього євроатлантичного альянсу.
Вам потрібна потужна армія, але також сильна демократія та інститути. І виклик полягає в тому, що Україна має володіти цим миром.
— Абсолютно, умови миру мають бути українськими.
— Так, але він також має ґрунтуватися на згоді українського уряду. Інші можуть виступати посередниками та надавати підтримку, але неможливо робити щось через голову когось. Нічого про Україну без України.
На початку 1990-х років, коли Балтійські держави вели переговори про виведення російських військ з нашої території, ми доклали величезних зусиль, але було неможливо вирішити це питання двосторонньо, лише між Ригою та Москвою. Нам допомагали друзі — американці, шведи та інші — і разом ми досягли угоди, яка призвела до того, що росіяни покинули країну. То був один із найщасливіших днів, які я пам’ятаю.
Тому все можливо. Але попереду нас чекають непрості кроки та переговори.
Для довідки: після розпаду Радянського Союзу російські війська залишилися на латвійській території, що становило виклик для відновленої незалежності країни. Завдяки інтенсивним дипломатичним зусиллям Латвія, за підтримки міжнародних партнерів, домоглася повного виведення російських військ. До серпня 1994 року останні російські солдати покинули країну, що стало вирішальним кроком у зміцненні суверенітету та безпеки Латвії.
Переговори про вступ України до ЄС буде розблоковано
— Чи ми зараз хоч трохи ближче до припинення вогню, ніж, скажімо, дев’ять місяців тому, коли президент Трамп щойно вступив на посаду?
— Я думаю, так.
Путін не може захопити Донбас протягом майже чотирьох років. За останній рік Росія втратила ще 300 тисяч військових і змогла завоювати менше 1% української території. Ми чітко бачимо це криваве рівняння. У нас немає ілюзій, ситуація не буде легкою протягом зими, але за підтримки друзів Україна зможе вистояти.
— Однією з ідей для зміцнення України є репараційний кредит — пропозиція, яку висунула Європейська комісія. Яка позиція Латвії щодо цього, і в якому напрямку зараз рухаються обговорення?
— Із самого початку, коли російські державні активи були заморожені, наша позиція була чіткою: враховуючи брутальні та незаконні дії Росії, існує сильна та законна юридична підстава для використання цих активів на підтримку України — чи то для оборони, репарацій, чи реконструкції, залежно від потреб Києва.
Зрозуміло, що це можливість. Звісно, фінансовий ризик лежить на європейцях, тому має бути створений належний правовий механізм для його вирішення. Але ми вважаємо, що таке рішення може і повинно бути досягнуте. Агресор має заплатити за звірства та руйнування, яких він завдав.
— Також тривають дискусії щодо гарантій безпеки для України, зокрема її майбутнього членства в Європейському Союзі. Водночас ми бачимо політичний глухий кут у питанні розблокування переговорів про вступ. Чи є зараз якийсь шлях уперед?
— Увесь Європейський Союз, а також Сполучені Штати підтримують членство України та початок переговорів. Є лише одна країна, яка цього не робить, але я впевнена, що процес буде розблоковано.
Я з нетерпінням чекаю того дня, коли Україна та Молдова розпочнуть переговори про вступ до ЄС. Латвія підтримуватиме ваш процес приєднання та пропонуватиме допомогу в реформах, використовуючи наш власний досвід, на кожному кроці.
Водночас я вважаю, що Україна є найбільшою і найсильнішою гарантією безпеки Європи разом зі своїми друзями, і це має залишатися так. Латвія також підтримує членство України в НАТО.
Тактика Росії — націлюватися на верхівку влади
— Ви згадали про важливість зміцнення європейської оборони. Чи вважаєте ви, що нова Європейська оборонна дорожня карта є достатньою, враховуючи ті загрози безпеці, з якими нині стикаються Латвія та інші балтійські держави?
— Не існує жодного окремого заходу, який міг би вирішити все.
Доктрина ведення війни Росії поєднує як невійськові, так і військові заходи. Залежно від політичних цілей, яких прагне досягти Росія, вона коригує свої заходи. Невійськові засоби часто є найдешевшими та найдоступнішими, тому вони використовують їх частіше — кібератаки, корупція, приховане шпигунство, диверсійна діяльність. Ці тактики добре вивчені та широко відомі. У випадку України Росія спочатку спробувала невійськові засоби.
Згадаймо Януковича, який намагався заблокувати Угоду про асоціацію з ЄС і зрештою її не підписав. Росія надсилала гроші певним силам, щоб домогтися саме такого результату. Потім відбулося народне повстання, і режим упав.
Далі сталася незаконна анексія Криму. Коли м’ясник у Кремлі зрозумів, що не може зупинити рух України до ЄС, почалася військова агресія.
Дійсно, Росія протягом багатьох років намагалася втручатися в справи України, підривати її європейську інтеграцію. Тож тепер, як останній засіб, Путін намагається досягти тих самих політичних цілей, але військовими засобами. І він явно зазнає невдачі. На четвертому році повномасштабного вторгнення Росії не вдалося досягти жодної зі своїх стратегічних цілей. Тепер Путін намагається використати прикриття мирних переговорів, щоб висунути ті самі нереалістичні вимоги — відмова від Донбасу, зміна режиму в Україні тощо.
На жаль, ми бачимо, що російське втручання має успіх у деяких країнах. Я не можу їх назвати, але кожен, хто аналізує політичні події у світі, може це побачити. І це не обмежується Європою — подібні патерни можна спостерігати й в інших місцях.
У цьому плані ми маємо повчитися у Молдови. Нещодавній успіх, якого досягла Молдова, провівши вільні та чесні вибори, попри величезний тиск і вороже втручання Росії, є визначним. Молдова чітко обрала проєвропейський шлях, і ми повинні надати їй усю необхідну підтримку.
Робота над ізоляцією та стримуванням Росії — це виклик не лише для країн на Східному фланзі. Ми повинні протистояти російському впливу глобально та в міжнародних організаціях. Наприклад, Росію не було обрано до Міжнародного Суду ООН чи Міжнародної організації цивільної авіації. Політична ізоляція має значення, оскільки вона демонструє, де стоїть міжнародна спільнота.
А міжнародна спільнота не стоїть на боці Росії.
