Як працює Програма медичних гарантій у 2026 році? Що робити, якщо ваші права в лікарні порушуються? Чи варто очікувати покращень у роботі екстренки? Які є проблеми в селах та у прифронтових регіонах? Чим відрізняється Програма медичних гарантій від Скринінгу здоров’я 40+? Відповіді – в ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна з головою Національної служби здоров’я України Наталією Гусак.
Головне:
- Якими є пріоритети Програми медичних гарантій на 2026 рік і чому?
- Як змінився бюджет програми “Доступні ліки”?
- Яка ситуація з доступом до медичної допомоги в сільській місцевості та прифронтових регіонах?
- Чи доїжджатиме екстренка на всі виклики у 2026 році?
- Чи є сенс скаржитися в НСЗУ, якщо ваші права в лікарні порушуються?
- Як НСЗУ запобігає зловживанням з боку медичних закладів і до чого тут Електронний кабінет пацієнта?
- Чим відрізняються послуги за Програмою медичних гарантій від програми “Скринінг здоров’я 40+”?
Наприкінці минулого року уряд затвердив Програму медичних гарантій на 2026 рік. Бюджет ПМГ-2026 становить 191,6 млрд грн – це на 16,1 млрд грн більше, ніж торік. У фокусі Програми наразі – здорове серце, травма війни та здорове дитинство.
Як визначали пріоритети ПМГ-2026, якою буде вартість послуг, чому є проблеми з доступом до медичної допомоги в сільській місцевості та прифронтових регіонах, як НСЗУ запобігає зловживанням у медзакладах і як пацієнтам відстояти свої права, які відмінності між ПМГ та програмою “Скринінг здоров’я 40+” – про це в ексклюзивному інтерв’ю РБК-Україна розповіла голова НСЗУ Наталія Гусак.
– Бюджет Програми медичних гарантій у 2026 році зріс до 191,6 млрд грн. Як визначали, куди саме спрямувати додаткові 16,1 млрд грн?
– У 2026 році Програма медичних гарантій має чітко визначену пріоритетність. Це рішення продиктоване реальністю: жодна країна, незалежно від моделі фінансування системи охорони здоров’я, не може покрити абсолютно всі медичні потреби. І Україна – не виняток. Тож ПМГ-2026 – це про концентрацію ресурсу там, де навантаження на систему і ризики для пацієнтів є найвищими.
У цьому питанні ми виходимо з двох ключових міркувань. Перше – це стратегічні пріоритети уряду. Прем’єр-міністр Юлія Свириденко та міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко неодноразово публічно підкреслювали: у 2026 році держава робить чіткий акцент на посиленні первинної та екстреної медичної допомоги як базових елементів системи охорони здоров’я.
Загалом щодо доступу до медичних послуг в Україні важливо розуміти, що є пріоритети за медичними напрямами, які визначені Міністерством охорони здоров’я.
Передусім ми зараз говоримо про запобігання серцево-судинним захворюванням та їх лікування.
У 2026 році додатково до Програми медичних гарантій запрацювала окрема програма – “Скринінг здоров’я 40+”. Вперше держава інвестує у профілактику захворювань, які є “тихими вбивцями” як у світі, так і в Україні.
На жаль, від серцево-судинних захворювань в Україні помирає більше людей, ніж навіть гине внаслідок бойових дій. І важливо в умовах хронічного стресу не втратити здоров’я і запобігти хронічним захворюванням, таким як серцево-судинні хвороби та діабет.
Друге, що важливо згадати в контексті напряму “Здорове серце”, – у 2025 році ми відстежили, як пацієнти із серцево-судинними захворюваннями рухаються в медичній системі.
Зокрема, проаналізували, скільки українців, які перенесли інсульт або інфаркт, відвідали свого сімейного лікаря хоча б один раз упродовж року до настання гострого стану. Виявилося, що таких пацієнтів перед інсультом було лише 3%, перед інфарктом – 16%.
Тому на рівні уряду ухвалено рішення у 2026 році посилити первинну медичну допомогу – як рівень, від якого залежать своєчасне виявлення ризиків, профілактика та подальший супровід пацієнта в системі охорони здоров’я.
Для нас також важливо, щоб пацієнти з інсультом чи інфарктом отримували медичну допомогу саме в тих лікарнях, які законтрактовані з НСЗУ за цими напрямами. А туди їх можуть вчасно і правильно за маршрутом довезти бригади екстреної медичної допомоги. Саме тому у 2026 році держава збільшила фінансування екстренки майже на 2 млрд грн. Ці кошти спрямують на оснащення бригад ЕМД необхідними ліками, паливом, а найголовніше – на мотивацію та забезпечення кадрами, тобто медичними працівниками і водіями.
Посилюємо й кардіохірургію – на цей напрям додатково спрямовано близько 2,5 млрд грн та запроваджено новий механізм оплати за послугу. Вперше за всі роки реалізації ПМГ оплата пролікованого випадку враховуватиме одночасно коморбідні стани пацієнта (термін, що описує співіснування в одного пацієнта двох або більше незалежних хронічних захворювань чи розладів – Прим. ред.), складність діагнозів, оцінюватиме ресурсоємність лікування конкретного пацієнта за шкалою клінічної складності випадку, яка раніше не застосовувалася в Україні для оплати медичних послуг.
Напрям “Здорове серце” – один із пріоритетних у Програмі медичних гарантій на 2026 рік (фото: Freepik)
– Що це змінює для українців? Іншими словами, скільки коштували послуги з кардіохірургії і скільки коштуватимуть цього року?
– Якщо за шунтування коронарних артерій у 2025 році НСЗУ сплачувала 58 тис. грн, то за новим механізмом оплати за кардіохірургічне втручання високої складності вартість цієї послуги становитиме 205 тис. грн, низької складності – 175 тис. грн.
Інший приклад – операція на клапані серця. У 2025 році ми сплачували за неї 69 тис. грн, а у 2026-му її вартість становитиме 246 тис. грн. Для дітей додатково закладено ще 56 тис. грн, тобто вартість такої операції перевищуватиме 300 тис. грн, за низької складності – 173 тис. грн.
Ці послуги будемо закуповувати у близько 90 закладах України, які законтрактовані на пакет “Медична допомога при гострому інфаркті міокарда” і які вже довели свою спроможність рятувати життя при гострих станах. Це означає, що там є кваліфіковані фахівці, обладнання і, найголовніше, – відповідний досвід. Держава, своєю чергою, вчасно постачатиме туди закуплені через централізовані закупівлі відповідні медичні вироби, стенти, системи, клапани. Це щодо напряму “Здорове серце”.
– Які ще пріоритети Програми на 2026 рік?
– Не менш важливим пріоритетом є травма війни. На жаль, ми маємо свій унікальний досвід серед усіх країн світу як при закупівлі послуг, так і в роботі медичної системи під час війни. У режимі реального часу маємо свідчення того, скільки в нас травмованих людей через воєнні дії.
Безумовно, ми змінюємо підходи до оплати в закупівлі таких послуг. Новий механізм випробувано у 100 закладах ще з вересня 2025 року. Перелік таких закладів визначено Міністерством охорони здоров’я та Міністерством оборони. Продовжуємо його використовувати й у 2026 році.
Це означає суттєве підвищення тарифів на хірургічні втручання, які пов’язані з травмою війни. Також це означає, що ми сплачуємо одночасно за кілька операцій, які здійснюються на різних ділянках або, відповідно, за повторні операції. А оплата, наприклад, таких процедур, як перебування на штучній вентиляції легень (ШВЛ) або застосування гострого діалізу, здійснюється поденно.
Через війну ми переглянули такі підходи і можемо сказати, що готові закуповувати ці послуги у 2026 році.
Тема війни також пов’язана з психологічним напрямом. В Електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ) фіксуємо зростання кількості пацієнтів із залежностями. Зокрема, йдеться і про досить складні стани, коли людина навіть потребує реанімаційних заходів. Тому в межах пакета психіатричної допомоги в стаціонарних умовах збільшуються тарифи на лікування залежностей відповідно до клінічної складності та інтенсивності лікування. Це дасть змогу забезпечити більш тривале лікування, зменшуючи ризики рецидивів, кризових станів і втрати працездатності пацієнта.
Окремим пріоритетом Програми медичних гарантій на 2026 рік є напрям “Здорове дитинство”. Для нас це важливо в контексті демографічної стратегії України. Безумовно, вона позначається і на мережі закладів, і на тому, наскільки ми можемо покривати їхні витрати та гарантувати повноцінну допомогу дітям при отриманні лікування.
Саме тому у ПМГ-2026 переглянуто тарифи в бік їх зростання на хірургічну та стаціонарну допомогу дітям. Оновлено й підхід до закупівлі послуг з реабілітації немовлят – оплати робимо поденними, і саме про це нас просили медичні заклади.
Також запроваджуємо нову послугу – довготривалий медичний догляд за дітьми. Йдеться про будинки дитини, які раніше фінансувалися через субвенції з місцевих бюджетів. Цього року вони переходять на фінансування за Програмою медичних гарантій, і ми платитимемо за перебування кожної такої дитини в закладі понад 34,6 тис. грн. Також ми почнемо обліковувати в ЕСОЗ усю медичну інформацію щодо цих дітей та їхні маршрути як пацієнтів.
Окремим пріоритетом Програми медичних гарантій є напрям “Здорове дитинство” (фото: Freepik)
– Цього року бюджет програми “Доступні ліки” зростає до 8,7 млрд грн (+1,55 млрд грн). Які категорії пацієнтів насамперед відчують це розширення?
– У нас залишаються доступними всі напрями, які ми фінансували у 2025 році. Минулого року ми суттєво розширили програму “Доступні ліки” препаратами для вагітних жінок та гормональними препаратами, які застосовують при лікуванні раку молочної залози, комбінованими лікарськими засобами для терапії серцево-судинних захворювань і цукрового діабету, а також ліками для дітей.
У 2026 році планується розширення програми реімбурсації додатковими препаратами для пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями.
Зазначу, що у 2025 році програма “Доступні ліки” була надуспішною. Зокрема, ми залучили до неї багато нових пацієнтів. Це свідчить про довіру до програми – тобто люди нарешті повірили, що якісні препарати можуть бути безоплатними або з невеликою доплатою.
Крім того, з 2025 року всі аптечні пункти повинні бути учасниками програми, що значно підвищило доступ пацієнтів до необхідних ліків.
З 2025 року всі аптечні пункти повинні бути учасниками програми “Доступні ліки” (фото: Freepik)
– ПМГ-2026 передбачає досить суттєве фінансування складних випадків. Чи коректно говорити про те, що перехід до оплати за складність і якість вигідний “сильним” лікарням? Що буде в цьому контексті із “слабшими” медичними закладами, зокрема у віддалених населених пунктах?
– Насправді тут відповідь досить проста. Ми оцінюємо ефективність Програми медичних гарантій не через призму окремих закладів, а через те, що в підсумку отримує пацієнт – чи має він фінансовий захист і чи отримує доступну та якісну медичну допомогу.
Сам факт наявності медичного закладу ще не означає, що в ньому є безоплатна та якісна медична послуга. Саме тому для нас принципово дивитися не на “сильні” чи “слабкі” лікарні, а на результат для пацієнта.
Безумовно, ми розуміємо, що територіальна доступність теж має бути гарантована людям для того, щоб їх могли довезти каретою швидкої, якщо ми говоримо про ургентні випадки.
Також важливо зберегти доступ до певних медичних сервісів. І в особливому фокусі – прифронтові території або території можливих бойових дій.
Уже третій рік поспіль ми застосовуємо пакет “Готовність та забезпечення надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на території, де ведуться бойові дії”. За цим пакетом ми фактично сплачуємо закладам за глобальним бюджетом, щоб перевести стабільну суму для того, аби вони могли надавати медичну послугу.
Наприклад, у 2023 році ми сплатили 127 медичним закладам понад 5 млрд грн. У 2025 році це тільки 58 закладів, і сума становила близько 2 млрд грн. Багато закладів уже релоковано, і вони відновлюють свою діяльність на загальних умовах.
Важливо зазначити, що медичні заклади, які продовжують працювати на прифронтових територіях, надають медичну допомогу нашим захисниками і захисницям.
З жовтня 2025 року уряд запровадив окремий фінансовий механізм, спрямований на збереження медичних команд у прифронтових регіонах. Йдеться про мотиваційні доплати в межах Програми медичних гарантій – це пакет “Забезпечення збереження кадрового потенціалу для надання медичної допомоги населенню, яке перебуває на територіях бойових дій”.
За цим пакетом 179 медичних закладів отримали понад пів мільярда гривень. Розподіл цих коштів здійснює сам заклад. Такий підхід дає керівникам лікарень можливість гнучко підтримувати команди, утримувати фахівців і забезпечувати стабільну роботу медичної системи навіть в умовах війни.
Ключовий принцип простий: кожен лікар, кожна медична сестра й санітарка, які продовжують працювати на цих територіях, мають отримувати суттєво вищу заробітну плату. Це системна відповідь на щоденні ризики, умови роботи та відповідальність, з якими стикаються медики в зоні бойових дій. Тож у 2025 році кошти на мотиваційні доплати для медичних працівників отримали заклади у Харківській, Одеській, Херсонській, Сумській, Запорізькій, Миколаївській, Дніпропетровській, Чернігівській та Донецькій областях. Саме там питання кадрової стійкості є критичним для безперервного надання медичної допомоги.
Що стосується лікарень загального профілю, які не спеціалізуються на наданні допомоги при складних клінічних випадках, то для них важливо визначити свою функцію в межах мережі медичних закладів. Якщо керівництво закладу і засновник проактивні, то вони не тримаються за старе і неефективне. Вони думають, яким чином забезпечити попит на медичні послуги, який є у жителів їхньої громади.
Досить часто ми бачимо, як такі заклади перепрофільовуються, а медичні працівники перенавчаються. Наприклад, створюють реабілітаційні центри там, де зараз є найбільша необхідність. Також вони впроваджують низку інших сервісів. Зокрема, це може бути амбулаторна хірургія замість цілого хірургічного пакета, якщо в закладі виконується одна операція на тиждень і при цьому є команда фахівців. Адже про яку безпеку пацієнтів ми можемо говорити, якщо витрати не покривають навіть елементарний інфекційний контроль?
Зрештою, жодна країна світу не може собі дозволити, щоб складні хірургічні втручання виконувалися в кожній лікарні “близько біля дому”. На це немає ресурсу, і тут йдеться навіть не про гроші, а про кадри.
Тому якщо ми говоримо про кардіохірургію, нейрохірургію, складні онкологічні хірургічні втручання, то такі послуги надаються в обласних чи онкологічних центрах, а високоспеціалізовані – у закладах Національної академії медичних наук чи Міністерства охорони здоров’я.
Таким чином, ми використовуємо принцип селективного контрактування і концентрації послуг.
Складні хірургічні втручання не можуть виконуватися в кожній лікарні “близько біля дому” (фото: Freepik)
– Чи відомо вам про випадки, коли в сільській місцевості пацієнту складно потрапити до сімейного лікаря через територіальну віддаленість? Своєю чергою, сімейний лікар не відповідає на телефонні дзвінки, а бригада екстреної допомоги не виїжджає на виклики? І таке буває не лише в селах.
– У 2025 році команда НСЗУ аналізувала показники ефективності надання медичної допомоги, у тому числі щодо первинки, а також системно опрацьовувала звернення громадян стосовно екстреної медичної допомоги.
Минулого року при оплаті первинної медичної допомоги вперше з’явився підвищувальний сільський коефіцієнт для покриття витрат на логістику та доступність послуги. Водночас МОЗ реалізує свої бюджетні програми – мотиваційні виплати щодо першого робочого місця фахівця в селі та придбання лікарям житла.
Ми готові діяти в рамках наших інструментів та інструментів МОЗ. Безумовно, досить часто інструменти оцінювання, які ми використовуємо, можуть не подобатися медичній спільноті.
Коли ми оцінюємо роботу сімейних лікарів, можемо за потреби застосовувати низку коефіцієнтів взаємодії з пацієнтом. Водночас ми готові мотивувати лікарів і платити більше, якщо вони ефективно працюють з пацієнтами, з якими в них укладено декларації. Такий підхід збережеться і у 2026 році.
Щодо екстреної медичної допомоги зауважу, що ми теж змінили підхід в оплатах. Зокрема, у 2026 році впроваджено сільський коефіцієнт для екстреної медичної допомоги.
Крім того, ми налаштовані запроваджувати моніторингові процеси щодо роботи бригад екстреної допомоги загалом. У 2025 році спільно з міністром охорони здоров’я двічі зустрічалися з керівниками Центрів екстреної медичної допомоги. І НСЗУ надала детальний аналіз роботи кожної обласної екстренки. Ми маємо окремий модуль, який є частиною ЕСОЗ, і в ньому фіксуються всі звернення та всі параметри щодо роботи екстренки.
Безумовно, наша мета полягає в тому, щоб поступово перейти до оплати за ефективність роботи ЕМД. Фактично вже три роки поспіль ми аналізуємо надання екстреної допомоги в регіонах при інсульті та інфаркті міокарда. Ці показники відстежуємо і щомісяця направляємо в регіони, щоб робота коригувалася і при цьому ухвалювалися відповідні управлінські рішення. Такий контроль дає результати, і вже зараз можна говорити про те, що маршрут пацієнта за ці роки суттєво покращився.
– А чи працює такий інструмент для захисту прав пацієнта, як звернення до НСЗУ?
– Безумовно, працює. Я скажу навіть більше – саме завдяки зверненням пацієнтів заклади повернули їм кошти за послуги, які оплатила і НСЗУ, і сам пацієнт із власної кишені. У 2025 році йшлося про повернення 630 тис. грн, у 2024 році – 270 тис. грн, у 2023 році – 129 тис. грн.
Ми опрацьовуємо кожну скаргу пацієнтів. Аналізуючи звернення за 2025 рік, я вибірково перевірила два конкретні випадки, щоб переконатися в коректності дій працівників НСЗУ. В обох випадках пацієнти підтвердили повернення коштів. Зокрема, пацієнтці Сумської обласної клінічної лікарні повернули кошти за комп’ютерну діагностику, а пацієнт із Житомирської області підтвердив повернення коштів за послугу, яка мала надаватися безоплатно в межах Програми медичних гарантій.
– Збільшуються тарифи на складні втручання. Чи є ризик, що лікарні будуть зацікавлені лише у пацієнтах, які потребують складних послуг, а менш складним випадкам медики приділятимуть недостатньо уваги?
– У закладах охорони здоров’я немає такого навантаження, щоб ставити пацієнтів у черги за складністю випадків. Тому, на мою думку, про такі ризики не йдеться.
Я вважаю за ризик іншу історію. Можливо, використовуючи нові інструменти в оплатах, у деяких закладів знову з’являться “зовнішні консультанти”, які будуть говорити: “а давайте ми вам намалюємо більш складні випадки – вони вам принесуть кошти”.
Однак НСЗУ має запобіжники у вигляді моніторингу. Я розраховую, що всі вже зробили висновки і не будуть намагатися входити в такі історії.
– Ви згадали про моніторинг медичних закладів і про “зовнішніх консультантів”. На ресурсах НСЗУ з’являлася інформація про те, що в окремих надавачів послуг за результатами автоматичного моніторингу фіксувався перехід від поодиноких порушень до системних практик, у тому числі із залученням “зовнішніх консультантів”. Про що йдеться?
– У 2025 році ми значно посилили процес моніторингу одночасно кількоми методами. Нашими договорами і Постановою Кабміну №410, яка регулює типову форму договору, чітко визначено, що ми можемо проводити моніторинг як шляхом аналізу електронних медичних записів, тобто автоматичним шляхом, так і здійснювати фактичний моніторинг – це або візити до медзакладів, або документальний моніторинг.
І 2025 рік був досить складним для НСЗУ, тому що ми запустили й посилили одночасно кілька процесів.
По-перше, ми виконали верифікацію даних усіх пацієнтів і даних про медичних працівників.
По-друге, ми посилили роботу за напрямом автоматичного моніторингу. І за кілька років, протягом яких НСЗУ працює з надавачами послуг у рамках нової системи, ми зібрали достатній обсяг електронних медичних записів, щоб їх аналізувати, а потім на основі цього аналізу впроваджувати алгоритми автоматичного моніторингу.
Тут хочу дати невелике роз’яснення, адже багато хто вважає, що це якийсь інноваційний процес, притаманний лише українській медичній системі.
Насправді це не так. Усі наші колеги з європейських країн також проводять роботу з шахрайством, яке простежується при поданні закладами на оплату тих чи інших медичних послуг.
Ми, своєю чергою, в нашій країні розпочали цей процес ще у 2020 році. При цьому основну роботу було зроблено наприкінці 2022 року, а також у 2023 і 2024 роках. А у 2025 році ми посилили цю роботу.
Безумовно, опрацьовуємо системні порушення, і такі випадки дуже чітко відстежуються. За кілька років в Україні з’явився цілий сегмент консультантів, які співпрацюють із медичними закладами стосовно того, як вносити дані в ЕСОЗ таким чином, щоб збільшувати обсяг оплат від НСЗУ. Роль “зовнішніх консультантів” можуть виконувати медичні інформаційні системи.
Фахівці деяких МІС консультують медичні заклади щодо того, як сформувати шаблони для внесення даних в ЕСОЗ із додатковою цінністю. Як наслідок, деякі лікарі вносять дані в систему не з метою опису клінічного випадку, а для отримання більшого обсягу оплати за надану медичну послугу. Тому виникають кумедні історії, коли радикуліти або блокади лікуються “нейрохірургічними втручаннями”, адже ця інтервенція здорожчує пролікований випадок у рази.
У цьому контексті ми мали зустрічі з представниками медичних інформаційних систем у Міністерстві охорони здоров’я і знайшли порозуміння.
Я вкотре наголошую: електронний медичний запис – це офіційна медична документація. І те, що вноситься в ЕСОЗ, залишається в картці пацієнта на все життя.
Водночас підкреслюю, що маніпуляції із записами не притаманні всій системі – йдеться лише про окремі лікарні.
– Невдовзі всі пацієнти отримають доступ до своїх електронних кабінетів. Яка ймовірність того, що вони дізнаються про себе, свої хвороби і лікування багато нового?
– Такий доступ деякі медичні інформаційні системи вже надають пацієнтам. І до нас, дійсно, звертаються люди, які повідомляють, що виявили у своєму кабінеті електронний медичний запис, але в лікаря на прийомі вони в цей час не були.
Електронні інструменти дозволяють швидко виявляти зловживання і працювати з ними.
У нас, на відміну від багатьох інших європейських систем, є централізована електронна система охорони здоров’я – ЕСОЗ. У ній ми бачимо всі записи, маршрути пацієнтів і можемо їх аналізувати.
Пацієнти також ці дані бачитимуть. На першому етапі у своєму кабінеті пацієнт побачить, з яким сімейним лікарем у нього укладена декларація. Поступово кабінет буде розвиватися, і з часом українцям будуть доступні всі електронні медичні записи.
І про це я завжди нагадую лікарям: незабаром пацієнти отримають повний доступ до своєї медичної інформації. І треба пам’ятати про моральну складову. Адже є речі, які досить складно буде виправити.
Невдовзі всі пацієнти отримають доступ до своїх електронних кабінетів (фото: Freepik)
– Чи можуть заклади охорони здоров’я після моніторингу НСЗУ та виявлених порушень і надалі контрактуватися за Програмою медичних гарантій? І що для НСЗУ є ключовим при ухваленні таких рішень – сам факт моніторингу чи дії лікарні після нього?
– Я б розділила це запитання на дві складові. Є фактичний моніторинг, який складається із запиту на інформацію та моніторингових виїздів. Він може бути плановим і позаплановим. І частка фактичного моніторингу менша, адже він здійснюється не суцільним методом, а за ризикоорієнтованою системою, яка дозволяє аналізувати окремі показники і клінічної, і економічної ефективності, а також – обсяг надання медичних послуг відповідно до договору з НСЗУ.
За фактичним моніторингом ми маємо план заходів – так званий план усунення порушень. Відповідно, якщо цей план усунення порушень не виконано, ми розглядаємо питання про те, чи можемо продовжувати договір із цим медичним закладом.
На відміну від фактичного моніторингу, автоматичний моніторинг є суцільним. Під час аналізу за певною діагностично-спорідненою групою автоматичний моніторинг є не вибірковим, а охоплює всі без винятку медичні заклади.
Автоматичний моніторинг може мати кілька наслідків для медичного закладу. Основний – це перерахунок коштів. І завдяки цьому ми можемо досить швидко відновити справедливість у системі. Адже кошти, які були перераховані, не повертаються в державний бюджет, а залишаються у Програмі медичних гарантій. І вони спрямовуються на фінансування інших напрямів.
Наприклад, у 2025 році після перерахунків за результатами автоматичного моніторингу ми профінансували складну травму війни, яка минулого року вперше увійшла до Програми медичних гарантій.
При цьому ми бачимо, що в окремих закладах системність порушень уже досягла такого рівня, що нам необхідно ухвалювати рішення про розірвання договорів.
У Програмі медичних гарантій на 2026 рік вперше з’явиться норма, згідно з якою ми будемо аналізувати частку електронних медичних записів, які за результатами автоматичного моніторингу визначено як недостовірні або такі, що підлягають перерахунку. І будемо застосовувати коефіцієнт, за яким у разі системних порушень оплата за договором може бути зведена до нуля.
Також у більшості випадків за результатами автоматичного моніторингу ми бачимо, що заклади, в яких виявлено системні порушення, не подають свої заявки на продовження договору.
Вперше у 2025 році ми розірвали договори за результатами автоматичного моніторингу з окремими надавачами медичних послуг. Наприклад, заклади не мали мамографа, але подавали пропозиції на пакет “Мамографія”. З такими закладами ми договори розірвали.
Також в однієї сімейної лікарки ми виявили найбільшу кількість неверифікованих пацієнтів. Ми врахували це в ризикоорієнтованій системі, щоб з’ясувати, чи реальні це люди. І коли мої колеги пішли на фактичний моніторинг до цієї ФОП, їм не показали жодної підписаної декларації з пацієнтом, як цього вимагають умови договору. Тож ця лікарка уже не подавалася на контрактування на наступний рік.
Крім того, у нас ще є надавачі медичних послуг, щодо яких відкрито кримінальні провадження. Безумовно, в Україні діє принцип презумпції невинуватості, і має відбутися суд. Але, звичайно, у нас є питання, чи варто взагалі укладати договори з такими надавачами медичних послуг. І наразі опрацьовується правовий запобіжник щодо подальшої можливості контрактування таких закладів.
– Чи бачить НСЗУ реальні зміни поведінки медзакладів після моніторингу? Тобто чи виправляються порушення, чи починають медичні працівники уважніше працювати з медичними даними пацієнтів тощо?
– Ми завжди наголошуємо, що основна мета моніторингу – не покарати, а змінити поведінку. Для нас важливо, щоб медична послуга була доступною для пацієнта, наданою реально та в повному обсязі.
Чи змінюється поведінка надавачів медичних послуг? Так, вона змінюється.
Наприклад, після першого автоматичного моніторингу щодо відповідності кадрів сума перерахунку досягла 1,2 млрд грн. Це було у 2024 році. У 2025 році сума такого перерахунку становила вже близько 200 млн грн.
Мої колеги повідомили і про те, що після першого перерахунку щодо хірургічних втручань на шкірі заклади, які отримали від нас повідомлення, одразу почали відслідковувати, як у них вносяться дані в ЕСОЗ за іншими діагностично-спорідненими групами.
У 2025 році відбувся окремий автоматичний моніторинг щодо хірургічних втручань в офтальмології. Йдеться про операції із заміни кришталиків. Коли ми зіставляли інформацію про закупівлю кришталиків, яку отримали від медичних закладів, із внесеними в систему даними про кількість хірургічних втручань, ми виявляли невідповідності. Тому просили надавачів або надати пояснення, або відкоригувати дані. І надавачі самостійно “відкоригували дані” на суму майже 100 млн грн. Зараз ми бачимо, що і кришталики закуповуються, і заклади вже виконують умови договору в повному обсязі.
Також ми майже два роки поспіль здійснюємо моніторинг із надання допомоги при інсульті. Під час перших моніторингів ми виявляли невідповідність стосовно функціонування цілодобової діагностики, зокрема КТ-дослідження. Або, наприклад, у закладі не було того чи іншого обладнання, несвоєчасно або не в повному обсязі надавалася медична допомога. Зараз ми майже не спостерігаємо таких порушень. І тромболітична терапія надається, і КТ працює цілодобово, і є фіксація часу роботи кабінету КТ.
У 2026 році в Україні стартувала програма “Скринінг здоров’я 40+” (фото: Freepik)
– У 2026 році в Україні стартувала програма “Скринінг здоров’я 40+”. Щодо неї є багато дискусій. Зокрема, люди переконані, що всі ці послуги можна отримати у свого сімейного лікаря без окремої програми. Також пацієнти, у яких день народження наприкінці року, зможуть пройти скринінг не скоро. Для пацієнтів, які народилися у грудні, скринінг буде доступним лише у 2027 році. Тож чи потрібен такий скринінг і чим він відрізняється від Програми медичних гарантій?
– Безумовно, частину цих послуг можна отримати і в сімейного лікаря, і в межах пакета ПМГ “Профілактика, діагностика, спостереження та лікування в амбулаторних умовах”.
Але некоректно говорити, що всі послуги, які закладено в програму “Скринінг здоров’я 40+”, можна отримати в сімейного лікаря.
Програма скринінгу, зокрема, передбачає низку лабораторних аналізів, які до пакета ПМГ не входять.
До програми скринінгу 40+ входить ліпідограма, яка дає змогу оцінити ризик атеросклерозу. Крім того, до цієї програми входить аналіз на визначення рівня глікованого гемоглобіну – він показує середній рівень глюкози в крові за останні три місяці і дає змогу виявити предіабет або діабет ще до появи симптомів. Також передбачено аналізи на електроліти (натрій і калій), креатинін – для раннього виявлення порушень роботи нирок та серцево-судинних ризиків. Саме ці дослідження дозволяють побачити “тихі” зміни в організмі, які людина ще не відчуває, але які суттєво підвищують ризик серйозних захворювань.
Про статистику щодо інфарктів та інсультів в українців я вже говорила. І групами ризику є саме люди віком 40+, а особливо 60-65+. Також я вже наголошувала на низьких показниках відвідування пацієнтами своїх сімейних лікарів для профілактичного огляду – це лише 30%. У решти 70% є якісь причини, через які вони так і не доходять до свого сімейного лікаря.
Ми аналізуємо досвід інших європейських країн, де проводяться такі скринінги як загальнонаціональні програми. Ці програми дають змогу поглянути на проблеми здоров’я населення під іншим кутом.
Якщо послуга доступна в будь-який момент у межах підписаної декларації, то пацієнти чомусь взагалі не мають мотивації скористатися нею.
Досвід європейських країн свідчить, що такі скринінги змінюють поведінку пацієнтів. І саме через скринінг здоров’я ми перебудовуємо систему мотивації для людей.
По-перше, в цю програму “зашито” комфорт для пацієнта. Йдеться, зокрема, про вимоги до закладів. Вони полягають у тому, що для проходження скринінгу обов’язково має бути окреме “вікно” для пацієнта, а також окремий запис, у тому числі – після завершення стандартного робочого дня.
По-друге, якщо людина має цільові кошти, які можна використати тільки на скринінг, вона буде зацікавлена, щоб ці кошти “не згоріли”.
Повторюся, що серцево-судинні захворювання та цукровий діабет є “тихими вбивцями” людей у всьому світі. І, попри окрему критику, ми шукаємо інструменти профілактики, які дозволяють інвестувати в здоров’я людини і в майбутні медичні системи.
Якщо не мотивувати українців звернути увагу на своє здоров’я, то ми не просто втрачаємо людей – ми збільшуємо навантаження на медичну систему. Держава витрачає значно більше коштів на лікування хронічних захворювань і на фінансування соціальних виплат, адже інсульт та цукровий діабет є основними причинами інвалідизації.
І я б хотіла скористатися можливістю й нагадати українцям: сприйміть це як сигнал, що треба зупинитися і, попри все те, що відбувається зараз в нашій країні, подумайте про себе. Скористайтеся шансом пройти скринінг, який не забере багато часу, але який точно покаже, на чому потрібно зосередити більше уваги.
.
