Харків після обстрілів: майже 14 тисяч пошкоджених будівель і тисячі родин без житла
Від початку повномасштабного вторгнення Росії у Харкові були зруйновані або суттєво пошкоджені близько 14 тисяч будівель. Майже 10 тисяч із них — житлові будинки, де до війни мешкали тисячі харків’ян. Про масштаби руйнувань міський голова Ігор Терехов розповів в інтерв’ю Радіо Свобода.
Харків має один із найбільших масштабів руйнувань в Україні
За словами Ігоря Терехова, серед великих українських міст Харків зазнав чи не найбільших втрат від російських атак. Постійні удари ракетами, керованими авіабомбами, дронами та реактивними системами залпового вогню знищували не лише квартири й приватні будинки. Пошкоджень зазнавали школи, медичні заклади, комунальна інфраструктура, енергетичні об’єкти та інші важливі для міста споруди.
У результаті обстрілів понад 160 тисяч мешканців Харкова залишилися без власного житла. Для багатьох сімей це означає не просто втрату майна, а необхідність починати життя заново — шукати тимчасовий прихисток, відновлювати документи та облаштовувати побут у нових умовах. Частина людей виїхала з міста, інші залишилися в Харкові, попри близькість до кордону з Росією та загрозу нових атак.
Скільки будинків уже вдалося відновити
Місто продовжує ремонтувати пошкоджені об’єкти з 2022 року. За цей період, за інформацією мера, вдалося відбудувати або відновити приблизно 4 тисячі житлових будинків. Насамперед роботи проводять там, де пошкодження не були критичними та будівлі можна швидко повернути до експлуатації.
Водночас чимало багатоповерхівок і приватних осель потребують значно складніших робіт. У деяких випадках необхідне не косметичне відновлення, а капітальна реконструкція конструкцій, заміна перекриттів, дахів, вікон, комунікацій та утеплення фасадів. Частина таких об’єктів досі перебуває на різних етапах ремонту.
Що стримує відбудову пошкодженого житла
Однією з головних проблем залишаються кошти. Харківська громада використовує власний бюджет, однак масштаб руйнувань значно перевищує можливості міста. Для системної реконструкції необхідна регулярна державна підтримка, а також допомога міжнародних партнерів.
Ігор Терехов зазначив, що протягом півріччя, про яке йшлося в інтерв’ю, Харків не отримав державної субвенції на відновлення. Через це значну частину робіт доводиться фінансувати з міського бюджету. Такий підхід дозволяє продовжувати ремонти, але водночас обмежує темпи відбудови.
Брак фахівців також впливає на темпи робіт
Ще один серйозний виклик — нестача працівників. Багато спеціалістів, які могли б працювати на відновленні міста, нині служать у Силах оборони України. Лише серед працівників харківських комунальних підприємств понад тисяча людей боронять країну зі зброєю в руках.
Для відбудови потрібні будівельники, інженери, електрики, зварювальники, працівники аварійних та комунальних служб. Їхня робота особливо важлива після масованих атак, коли необхідно швидко закривати вибиті вікна, ремонтувати дахи, відновлювати тепло-, водо- та електропостачання. Попри кадровий дефіцит, у місті продовжують ліквідовувати наслідки ударів і ремонтувати пошкоджені будинки.
Основні чинники, які ускладнюють реконструкцію Харкова
- нестача коштів на масштабне відновлення житлового фонду та інфраструктури;
- відсутність або нерегулярність державного фінансування окремих програм;
- дефіцит будівельних і комунальних фахівців через мобілізацію та війну;
- постійна небезпека повторних російських обстрілів.
Російські атаки на Харків не припиняються
Прифронтовий Харків регулярно зазнає ударів із різних видів озброєння. Російські війська застосовують ударні безпілотники, ракети, керовані авіаційні бомби та РСЗВ, атакуючи житлові райони й цивільну інфраструктуру. Через близькість до російського кордону час реагування на повітряні загрози часто є вкрай обмеженим.
Внаслідок атак руйнуються квартири, приватні домоволодіння, лікарні, освітні заклади, підприємства та об’єкти систем життєзабезпечення. Пошкодження енергетики, водогонів і тепломереж напряму впливають на повсякденне життя сотень тисяч людей. Після кожного обстрілу комунальні служби, рятувальники, медики та волонтери працюють над ліквідацією наслідків.
Як міжнародне право оцінює удари по цивільній інфраструктурі
Українська влада та міжнародні правозахисні організації кваліфікують удари по цивільному населенню й мирних об’єктах як воєнні злочини Російської Федерації. Особливу небезпеку становлять атаки на лікарні, житлові квартали, системи енергопостачання, водозабезпечення та інші критично важливі об’єкти. Такі обстріли позбавляють людей базових умов для життя: тепла, електрики, води, зв’язку та доступу до медичної допомоги.
Правники, дослідники геноцидів і правозахисники також вказують на ознаки дій, які можуть підпадати під визначення геноциду. Серед них називають публічні заклики до знищення українців, переслідування людей із проукраїнською позицією на окупованих територіях, депортацію дітей до Росії та спроби змінити їхню національну ідентичність. Окремо фіксуються випадки знищення українських книжок, культурної спадщини та переслідування носіїв української культури.
Що передбачає Конвенція ООН про запобігання геноциду
Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього Генеральна асамблея ООН ухвалила у 1948 році. Документ визначає геноцид як дії, вчинені з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу. До таких дій можуть належати вбивства членів групи, завдання тяжкої шкоди, створення нестерпних умов життя, перешкоджання народженню дітей і насильницька передача дітей іншій групі.
Російське керівництво заперечує, що армія РФ завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі України. Водночас наслідки атак у Харкові та інших українських містах — зруйновані будинки, пошкоджені лікарні, школи, дитсадки, енергетичні та водні об’єкти — фіксуються українськими органами влади, рятувальними службами та міжнародними організаціями.
