Ната Жижченко про дружбу, творчість і силу жіночої підтримки: від ONUKA до співпраці з KRUТЬ
Ната Жижченко, фронтвумен електрофольк-проєкту ONUKA та засновниця «Фабричної, 12», говорить про дружбу без пафосу, але з великою вдячністю. У її житті близькі люди стали опорою, творчі союзи — частиною мистецького шляху, а музика — способом чесно проживати складні часи.
Співачка розповіла про подруг, які залишаються поруч десятиліттями, особливий зв’язок із дизайнеркою Лесею Патокою, роботу з Мариною KRUТЬ та те, чому жіноча солідарність може змінювати не лише музичну індустрію, а й щоденне життя.
Дружба, що проходить крізь роки та випробування
З віком дружба перестає бути просто частиною активного соціального життя. Вона стає тихим, але дуже міцним фундаментом, на який можна спертися у моменти радості, виснаження, втрат чи змін. За словами Нати Жижченко, пандемія та повномасштабна війна особливо чітко показали, хто є справді близькою людиною.
У непрості періоди випадкові знайомства часто зникають самі собою. Натомість залишаються ті, з ким можна щиро сміятися, мовчати без незручності й плакати без потреби щось пояснювати. Саме така дружба, на думку артистки, є великою життєвою цінністю.
Подруга з дитинства як частина особистої історії
Найліпша подруга Нати Жижченко з’явилася в її житті ще у шестирічному віці. Їх об’єднали музична школа, навчання, дорослішання, перші серйозні переживання та десятки етапів, через які проходить людина від дитинства до зрілості.
Сьогодні вони живуть у різних містах, однак залишаються на постійному зв’язку. Для співачки ця дружба була простором безпеки: місцем, де можна було сховатися від дитячих хвилювань, прожити травматичний досвід або, навпаки, розкритися без страху бути незрозумілою.
З роками змінювалися обставини, характери, ритм життя та погляди на світ. Проте сама присутність людини, яка пам’ятає тебе ще дитиною, здатна давати особливе відчуття цілісності.
Леся Патока та ONUKA: творча дружба, яка стала родинною
Окреме місце в історії ONUKA посідає Леся Патока — дизайнерка, художниця по костюмах і людина, яку Ната Жижченко називає однією з найважливіших для становлення проєкту. Їхнє знайомство відбулося ще тоді, коли Ната була вокалісткою гурту Tomato Jaws.
Лесю одразу зацікавила музика майбутньої фронтвумен ONUKA, а Наті близьким здавалося сміливе й нестандартне бачення сценічних образів дизайнерки. Із простого знайомства поступово виріс союз, у якому музика, костюми, візуальна мова та особиста довіра переплелися дуже природно.
Як народжувався візуальний код ONUKA
На початку сольного шляху Ната Жижченко не завжди була впевнена у власному потенціалі. Саме Леся Патока, за її словами, вірила в ідею ONUKA навіть тоді, коли сама співачка ще вагалася та не до кінця дозволяла собі мислити масштабно.
Дизайнерка працювала над костюмами й фотосесіями, допомагаючи сформувати впізнавану естетику проєкту. Візуальна складова ONUKA від самого початку не була другорядною: вона стала частиною музичного висловлювання, де сучасна електроніка поєднується з українською традицією, ремеслом і символами.
- музика формувала емоцію та ритм;
- сценічні образи посилювали настрій композицій;
- етнічні мотиви отримували нове, актуальне прочитання.
Від професійної співпраці до хрещеної мами доньки
Творчі стосунки Нати Жижченко та Лесі Патоки з часом стали значно ближчими. Співачка неодноразово називала дизайнерку хрещеною мамою ONUKA, а згодом Леся стала хрещеною мамою її доньки Ліни.
Для Нати це не просто красивий жест. Вона говорить про бажання, щоб у житті дитини було більше магії, фантазії, мистецтва та людей, які вміють бачити незвичайне у звичних речах. Саме такою людиною вона вважає Лесю Патоку.
Як зберегти дружбу, коли ви працюєте разом
Спільна робота може зближувати, але водночас перевіряє будь-які стосунки на міцність. У випадку Нати та Лесі спочатку з’явилася професійна взаємодія, а вже потім — дружба, яка витримала роки, творчі експерименти, зміни команд і різні робочі ситуації.
За цей час обидві мали досвід співпраці з іншими артистами, дизайнерами та проєктами. Однак це не послабило їхній зв’язок, а лише дало змогу ще краще зрозуміти цінність взаємної довіри.
Довіра важливіша за бажання завжди мати рацію
Ната Жижченко зазначає, що у творчому процесі часто готова переглядати власні переконання, якщо бачить сильне професійне бачення Лесі. Це не про поступки заради компромісу, а про повагу до досвіду людини, яка тонко відчуває її потреби, характер і сценічну енергію.
Десятирічна співпраця навчила їх не пояснювати кожну деталь із нуля. Іноді достатньо кількох слів, референсу, настрою пісні або короткої емоції, щоб рухатися в одному напрямку.
Війна, музика та відчуття свого призначення
Останній альбом ONUKA, який вийшов у 2023 році, Ната Жижченко описує як музичний щоденник воєнного часу. У ньому є тривога, вимушена відстань, досвід розлуки, переосмислення дому та відчуття відповідальності за власну культуру.
Повномасштабне вторгнення змусило багатьох людей опинитися далеко одне від одного. Та водночас воно показало, що близькість не завжди залежить від географії. Після повернення в Україну для співачки ще виразнішим стало бажання волонтерити, підтримувати збори, працювати з українською спадщиною та говорити про неї сучасною мовою.
Українська культура як жива мова сьогодення
У творчості ONUKA традиція ніколи не була музейним експонатом. Народні мотиви, інструменти, орнаменти й ремісничі техніки тут існують поруч із електронним звучанням, новою модою та сміливим візуальним підходом.
Для Нати Жижченко важливо не просто зберігати українське, а й робити його близьким для сучасної аудиторії. Саме тому музика, костюм, відео та культурні проєкти працюють як єдина система.
Пісня All Friends і пам’ять про Кузьму Скрябіна
Композиція All Friends з альбому MOZAЇKА має особливу емоційну історію. Її Ната Жижченко присвятила Андрію Кузьменку, відомому як Кузьма Скрябін.
Артистка згадувала, що написала пісню після звістки про його загибель. Хоча вони не були близькими друзями, сама втрата відчувалася дуже особисто — ніби зникла не просто відома постать української сцени, а людина, чия присутність була важливою для багатьох.
Повторювана фраза «All friends are gone» передає саме цей стан: момент, коли новина про чиюсь смерть раптово оголює відчуття самотності й крихкості звичного світу.
Дует ONUKA та KRUТЬ: коли бандура зустрічається з електронікою
Співпраця Нати Жижченко з Мариною KRUТЬ стала для слухачів однією з найбільш неочікуваних, але органічних музичних зустрічей. Їх поєднує повага до української традиції, проте кожна артистка працює з нею по-своєму.
Марина KRUТЬ створює особливий світ навколо бандури, тендітного вокалу й образної лірики. ONUKA ж поєднує електронну музику, сопілку, футуристичну подачу та етнічні інтонації. Разом ці елементи не конфліктують, а створюють новий простір для звучання.
Знайомство на «Фабричній, 12»
Особисто Ната та Марина познайомилися завдяки проєкту «Фабрична, 12». Спочатку для дебютного випуску планувалася розмова з гуртом «ДахаБраха», однак через щільні графіки задум змінився — першою гостею стала саме Марина KRUТЬ.
Ця зустріч стала також першим досвідом Нати Жижченко у ролі ведучої. Вона сприймає формат не як класичне інтерв’ю, а як розмову людей, які мислять музикою та можуть говорити про творчість без зайвих масок.
Як з’явилася пісня «Поясни»
Після запису лайву Марина запропонувала колись створити щось спільне. Згодом вона надіслала Нати демоверсію композиції «Поясни», яка одразу зацікавила і саму співачку, і Євгена Філатова — композитора, саунд-продюсера та чоловіка Нати Жижченко.
Робота над треком розвивалася як справжній творчий обмін. Спочатку була музична ідея Марини, потім у композиції з’явилися частини, написані Нато ю, а вже під час студійної роботи артистки створювали фрагменти одна для одної.
- Марина KRUТЬ надіслала демоверсію майбутньої пісні.
- Команда ONUKA почула в ній потенціал для повноцінного релізу.
- На студії виконавиці доповнили композицію новими куплетами та рефренами.
Ната Жижченко описує цей процес як рідкісну синергію, де не потрібно довго виборювати простір для себе. Обидві артистки змогли зберегти власне звучання, водночас відкритися новій музичній формі.
Чому жіночі колаборації мають особливу силу
Для Нати Жижченко жіноча співпраця — це не модний тренд і не формальний жест. Вона говорить про підтримку між жінками як про ресурс, який допомагає витримувати тиск, створювати сміливіші проєкти й не витрачати енергію на безглузде суперництво.
Коли сильні артистки об’єднуються, кожна з них привносить власний досвід, інтонацію, характер і професійні навички. У такому партнерстві немає потреби применшувати іншу людину, щоб бути помітною.
Що дає творче сестринство
- підтримку у складні періоди кар’єри та особистого життя;
- більше сміливості для експериментів;
- можливість говорити про важливе різними голосами;
- відчуття, що успіх однієї жінки не забирає можливостей в іншої.
У музиці це особливо помітно, адже колаборації можуть ламати звичні жанрові рамки. Зустріч бандури та електроніки, сопілки й сучасного продакшену, двох різних вокальних манер або двох авторських світів часто народжує те, чого не можна створити наодинці.
ONUKA як простір для музики, спадщини та нових сенсів
Історія Нати Жижченко — це не лише шлях популярної виконавиці. Це приклад того, як особисті зв’язки, уважність до коріння, довіра до колег і готовність працювати з культурною пам’яттю формують великий творчий світ.
У цьому світі дружба не існує окремо від музики, а мистецтво не відділяється від життя. Поруч із піснями є люди, які допомагають витримати складні часи, зберегти внутрішню опору та знову знаходити сили для нових ідей.
