Візит Дональда Трампа до Китаю викликав масу дискусій серед аналітиків, політиків та простих громадян. Незважаючи на відсутність великих угод чи масштабних заяв, сам факт зустрічі двох лідерів світових економік демонструє, що США та Китай шукають шляхи для співіснування в умовах глобальної нестабільності.

Для України ці події мають особливе значення, адже проблематика російсько-української війни стає невід’ємною частиною дипломатичних і економічних відносин між США, Китаєм та Європою. Дослідження, налагодження контактів та розуміння позицій великих гравців формують контекст, в якому стане можливим вирішення українського питання.

Росія, зі свого боку, також переживає серйозні виклики. Проблеми з логістикою, економікою та іміджем «недоторканої» супердержави позначаються на восприятті війни не лише в суспільстві, але й серед еліт. Атаки українських сил на російські території вносять елементи психологічного тиску.

Пропонуємо заглибитися у розмову з Ігорем Рейтеровичем, керівником політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку, про взаємозалежність США та Китаю, і чому Україна стає основним елементом нової системи безпеки в Європі.

ТРАМП І СІ: ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ У НОВИХ УМОВАХ

– Візит президента Трампа до Китаю виявився не таким вже і гучним. Як ви оцінюєте результати переговорів? Чи вдалося досягти певного консенсусу, чи, можливо, залишилися непримиренні розбіжності?

– Справжні результати цих переговорів побачимо згодом. Зараз будуть реалізовуватись деталі, які обговорювалися на зустрічі, у рамках угод між компаніями та урядами. Наприклад, після повернення Трампа з Китаю вже йдеться про нові угоди на 17 мільярдів доларів щодо закупівлі американської продукції. Це лише частина того, що ми можемо спостерігати найближчими тижнями у вигляді нових контрактів.

Трамп не міг очікувати підписання якихось глобальних документів. Для нього важливо, щоб такі кроки відбувалися в США — публічно, під камерами, як «перемога Америки». Він сподівається, що ключові документи можуть бути підписані під час візиту Сі Цзіньпіна до Сполучених Штатів. А справжня робота, як відомо, відбувається в закритому режимі.

Важливим моментом є те, що сторони не вдалися до ескалації конфлікту. Ніяких нових тарифів чи санкцій не було запроваджено. Вони фактично визнали свою взаємозалежність: Китай потребує американських технологій, а США — китайських товарів. Ці дві економіки настільки переплетені, що їх розірвати важко.

Китай і Росія: ринкові умови та політичні стратегії

– Чи піднімався під час зустрічі питання про російсько-українську війну?

– Впевнений, така розмова відбулася, але, можливо, без публічних коментарів. Швидше за все, це була реакція на агресію Росії. Коли Пекін хоче формально спростувати щось, зазвичай це роблять другорядні представники. А тут реакція була вищого рівня. Трамп, своєю чергою, заперечив, що Сі щось подібне говорив. Це свідчить про напругу на цю тему.

КИТАЙ І РОСІЯ: НОВА СТРАТЕГІЯ

– Як ви оцінюєте візит Путіна до Китаю після переговорів Трампа і Сі?

– Вважаю, це не був запланований візит, скоріше, це був жест, продиктований потребою. Путін намагався представити Росію як одного з основних глобальних гравців. Однак насправді сьогодні великі розмови про світовий порядок точаться між США та Китаєм. Путін намагався повернути собі хоча б частину популярності, але їм не вдалося підняти серйозно тему.

– Путіну намагалися вигідно влаштувати ситуацію, подаючи інформацію, що в світі існують три сили: Трамп, Сі та Путін. Проте реальність така, що світ стає біполярним, і Росія, на жаль, виконує функцію молодшого партнера Китаю. Немає реальних економічних прозорих угод, а все, що підписали, виглядає невпевнено і без глибини.

Нове бачення українського шляху

– Ігоре, як ви вважаєте, чому Україні варто відновити активні стосунки з Китаєм?

– Попри те, що економічні контакти з Китаєм уже існують, в Україні на політичному рівні на цей момент немає достатньо активності. Досить важливо зрозуміти, що після закінчення війни саме Китай буде одним з перших, хто зацікавиться відбудовою нашої країни. Однак Україні потрібно усвідомити важливість побудови гідних дипломатичних контактів. Запрошення міністра закордонних справ до Китаю — це сигнал про готовність до діалогу.

Китай буде відстежувати, як підтримуємо ми їхні ініціативи. І якщо між країнами відбудеться зустріч на вищому рівні, — можна очікувати розширення формату переговорів. Дві можливі перспективи: розширення покріплення контакту між країнами чи, в разі ігнорування, — повторення сценаріїв 1930-х років.